62. Особливості сприйняття інформації різними аудиторіями змк.

Диференціація ставлення різних груп аудиторії до мас-медіа ставить питання про типологізацію. У соціології є цікаві спроби створити типологію ставлення людей до преси, радіо, телебачення. Так, на основі комплексного вивчення цих засобів дослідники дійшли висновку, що можна виділити три типи орієнтації людей на органи комунікації.

1. Духовно-особистісна. Людина даного типу має стійкий інтерес до змісту матеріалів мас-медіа, проявляє високу вимогливість до нього. Маючи високу інформованість і світогляд, вона не має труднощів в розумінні програм, передач, статей. Має настанову на художню та емоційну форму подачі матеріалів. У тому, що читає, дивиться, слухає, намагається знайти глибоко особистісний смисл і мотиви. Така аудиторія радше користується Інтернетом як каналом масової комунікації, адже він дозволяє виокремити лише необхідну споживачеві інформацію, задовольнити його особистісні потреби. Таким чином увага реципієнта не розсіюється, а концентрується на певному повідомленні. Проте творцям такого контенту варто зробити акцент на якості матеріалу, бо духовно-особистісний тип є вимогливим до змісту й способу подання інформації.

2. Професійно-функціональна. Людей цієї групи характеризує особлива увага до громадсько-політичній інформації, новин, коментарів, аналітичних матеріалів, оглядів преси, передач радіо і телебачення. У змісті програм, статей тощо вони намагаються знайти перш за все елементи, які корисні для їх діяльності. Тобто, це так звана спеціалізована аудиторія, яка зосереджена на сприйнятті визначеного типу повідомлення. У такому випадку на перший план для неї виходять громадсько-політична преса («Український тиждень», «Дзеркало тижні», «Комерсант», «Коментарі», «День»), телевізійні випуски новин («ТСН», «Факти тижня», спеціалізовані ділові програми), новинарне радіомовлення («Ера», «Промінь» тощо). Також не варто відкидати цікавість цієї аудиторії до галузевих документальних фільмів і відвідування науково-технічних бібліотек.

3. Споживацька. Для цієї категорії людей мас-медіа служать переважно джерелом хронікальної інформації і розваг. У них на першому місці за обсягом використання телевізійні розважальні, спортивні програми. Загальна інформованість у порівняні з двома першими типами низька. ЗМК, які покликані впливати на цю аудиторію, апелюють переважно не до маніпуляцій свідомістю, а почуттями. Емоційно забарвлені пргорами ТБ, радіорубрики, тематичні розділи преси, entertainment-сайти спрямовані на емоційність і чуттєвість реципієнта.

62. Методи вивчення аудиторії змк.

Протягом зародження й існування ЗМІ у соціології склалася сукупність методів вивчення їхньої аудиторії. Серед них — різні види опитувань, спостережень, контент-аналіз документів, статистичний аналіз, вивчення листів читачів, слухачів, глядачів.

Більшість науковців стверджують, що опитування — один з поширених методів збору соціологічної інформації. З його допомогою можна отримати до 90 % усіх даних. Звичайно, що і в аудиторних дослідженнях воно відіграє провідну роль. Опитування поділяється у залежності від форм контакту з особою на анкетування й інтерв'ювання. Однак в аудиторних дослідженнях ймовірна й конкретизація цих методів за місцем використання.

Практика показує, що найбільш широку інформацію дають анкетування й інтерв'ювання за місцем проживання.

Також у соціології для дослідження аудиторії використовуються різні інтерв'ю, котрі можна поділити на загальні та спеціалізовані. Останні, як правило, мають за мету конкретизувати якийсь аспект вивчення діяльності мас-медіа, який розглядається в загальному інтерв'ю. За формою – це сфокусоване інтерв'ю, яке передбачає загальну для всіх респондентів подію, ситуацію, як-то: переглянута телепрограма, прослухана радіопередача, прочитана преса.

Під час вивчення різних сторін аудиторії важливу роль відіграє анкетування.

Результати соціологічних досліджень показують, що при зборі первинної інформації доцільно використовувати як індивідуальне, так і групове анкетування.

На вибір методики опитувань великий вплив справляє сам тип засобу, котрий пов'язаний з визначеною аудиторією. Скажімо, пресова анкета неефективна для вивчення теле- та радіослухачів. Тут більше підходить метод щоденникового опитування. Не випадково він постійно застосовується дослідниками радіо і телебачення. Щоденник є переліком усіх передач дня, систематизованих за програмами і розташованих у хронологічному порядку. Він доставляється до дому телеглядачам і радіослухачам на визначений час.

Не відкидають і метод групової співбесіди. У студію, редакцію запрошуються читачі, слухачі, глядачі. Вони не тільки заповнюють короткі анкети, але і висловлюють зауваження, обмінюються думками з організаторами співбесіди.

Форми опитування при аудиторних дослідженнях досить різноманітні та багатопланові. Однак досвідчені дослідники не забувають і про інші інструменти соціології, зокрема спостереження. У цьому випадку збір інформації здійснюється за допомогою схеми чи щоденника спостереження, забезпечуючи одноманітність, уніфікацію даних.

Важливе значення має вивчення листів читачів, слухачів, глядачів, і перш за все тієї частини з них, яка стосується безпосередньо роботи мас-медіа, аудиторних запитів і потреб. Аналіз листів дозволяє більш повно враховувати думку аудиторії про редакційні потреби.

Визначене місце, хоча і більш скромне у порівняні з іншими методами, займає у практиці вивчення аудиторії соціологічний чи соціально-психологічний експеримент.

Найавторитетнішим і найефективнішим вважають метод контент-аналізу. Це якісно-кількісний метод вивчення документів, який характеризується об'єктивністю висновків і строгістю процедури. На відміну від опитувань він визначає не думки та потенційні дії реципієнтів ЗМК, а їхні вчинки, звички, ті чи інші тенденції. Такий метод поділяють на два підтипи:

- кількісний;

- якісний;

Якщо кількісний аналіз націлений на виявлення частоти окремих тем, слів або символів, що містяться у тексті, то якісний аналіз пов'язаний з фіксуванням нетривіальних висловлювань, мовних інтонацій з розумінням цінності змісту повідомлення.