- •3Асоби масової комунікації як соціальна комунікативна система.
- •Функції I роль засобів масової комунікації
- •3Асоби масової комунікації в житті суспільства та індивіда
- •Спільні та відмінні риси у визначеннях понять «3мк» та «3мі».
- •Діяльність засобів масової комунікації
- •Характеристика первісної комунікації
- •Характеристика масової та міжособистісної комунікації
- •Методи дії масової комунікації, її техніка.
- •Основні напрямки вивчення комунікатора. Діяльність засобів масової комунікації
- •Соціологічні дослідження комунікатора.
- •Об'єкт та суб'єкт вивчення соціології масових комунікацій.
- •Комунікатор у взаєминах з іншими складовими комунікаційного процесу.
- •Робота комунікатора з текстами.
- •Методи соціології масових комунікацій.
- •Класичні методи аналізу змісту.
- •Контент-аналiз як соціологічний метод.
- •Соціологічні дослідження аудиторії змк
- •Особливості політичної комунікації сьогодні.
- •19. Масова комунікація як соціальний інститут.
- •Соціологічні дослідження каналів масової комунікації
- •Типологічні особливості змк.
- •Особливості окремих каналів комунікації
- •Взаємодія між різними видами засобів масової комунікації
- •Особливості каналів масової комунікації різних рівнів
- •Поділ каналів масової комунікації ї за часом виходу у світ
- •Соціологічні дослідження змісту комунікації
- •Структура засобів масових комунікацій
- •Завдання засобів масових комунікацій
- •Соціологічні дослідження аудиторії змк.
- •Аудиторія змк та її характеристики, форми, типи.
- •Розкрийте суть поняття реальна аудиторія змк.
- •Розкрийте суть поняття потенційна аудиторія змк.
- •Розкрийте суть поняття цільова аудиторія змк.
- •Розкрийте суть поняття спеціалізована й масова аудиторія змк.
- •Розкрийте суть поняття "читацька адреса" змк.
- •Особливості соціологічних досліджень читацької та глядацької аудиторій змк.
- •Характерні особливості сприйняття інформації читачами друкованих та електронних змк, радіослухачами та телеглядачами.
- •Спільне й відмінне між передплатниками й читачами змк.
- •Опитування - анкетування (індивідуальне та групове) як методи вивчення аудитори змк.
- •Інтерв'ювання (загальні та спеціалізовані інтерв'ю) як методи вивчення
- •Спостереження як метод вивчення аудитори змк.
- •Групова співбесіда як метод вивчення аудиторії змк
- •Соціально-психологічний експеримент як метод вивчення аудиторії змк
- •Вивчення листів та інші методи вивчення аудиторії змк
- •Що лежить в основі типології періодичних друкованих видань ?
- •Схарактеризуйте різні напрямки досліджень аудиторії змк.
- •Схарактеризуйте особливості сприйняття аудиторією інформації з різних засобів масової комунікації - газет, журналів, iнтернет-видань, радіо, телебачення.
- •Поняття ефективності та її критерії у роботі змк.
- •49. Дослідження ефективності роботи змк.
- •50. Проблеми із визначенням ефективності роботи сучасних вітчизняних змк. '
- •Вивчення ефективності впливу змк на свідомість громадян та зміну ціннісних орієнтирів великих соціальних груп.
- •Методологія, методика I техніка соціологічних досліджень каналів змк (конкретної відповіді на це питання я не знайшла, може ви знайдете)
- •53. Опитування та його види: анкетування та інтерв’ювання у дослідженні змк.
- •54. Метод спостереження при дослідженні змк.
- •55. Поняття експерименту як соціологічного методу при дослідженні змк.
- •56. Характеристика основних наукових течій щодо розвитку соціології масових комунікацій.
- •57. Соціологічне дослідження ланок комунікаційного процесу.
- •58. Соціологічне дослідження каналів масової комунікації
- •59.Особливості окремих каналів комунікації
- •Статистичний опис преси
- •Спільне й відмінне у поняттях «цільова аудиторія» та «читацька адреса».
- •Характеристика аудиторій різних форм I типів змк
- •Особливості сприйняття інформації різними аудиторіями змк.
- •Методи вивчення аудиторії змк.
- •Ефективність та критерії її оцінки у роботі із змк.
55. Поняття експерименту як соціологічного методу при дослідженні змк.
Термін "експеримент" латинського походження від experіmentum — спроба, дослід. Це загальнонауковий метод отримання в умовах, які контролюються і управляються, нових знань, перш за все про причинно-наслідкові відношення між явищами і процесами, який застосовується соціологією з урахуванням специфіки її об'єктів і методів.
Як науковий метод експеримент має свою логіку, котра була розроблена у XІX ст. Дж.С.Міллем і приписує подвійне правило різниці у згоді: якщо в експерименті за групою подій А, В, С слідує подія а, але за В і С не слідує а, то А є причиною а.
Перша з двох груп подій розглядається як експериментальна, а друга — як контрольна; подія, яка їх відрізняє, називається незалежною перемінною, яка у ході експерименту може підлягати різним змінам. Цей класичний план проведення експерименту з часом був доповнений факторним планом експерименту, який передбачає декілька незалежних перемінних.
Якщо у ході експерименту розв'язується питання про істинність однієї з двох чи більше гіпотез, то говорять про вирішальний експеримент.
Розрізняють натурний (польовий, лабораторний) і уявний (модельний) експеримент. Дослідження натурних експериментів у соціології обмежене соціальною природою об'єктів дослідження, які складаються з людей і вимагають від дослідників дотримання моральної норми "не зашкодь" об'єкту. Тому більшість натурних соціологічних експериментів проводяться на малих групах і, як правило, мають багато спільного з соціально-психологічним експериментом.
Уявні соціологічні експерименти розповсюджені набагато ширше, вони присутні у кожному великому соціологічному дослідженні, де використовуються методи статистичного аналізу, і є основними при моделюванні соціальних процесів на ЕОМ. Модельні експерименти дозволяють більш точно визначити стратегію натурного соціологічного експерименту, але не можуть замінити його.
Таким чином, експеримент в соціології — це спосіб отримання інформації про кількісні та якісні зміни показників діяльності та поведінки соціального об'єкта в результаті впливу на нього деяких керуючих і контролюючих факторів (перемінних).
Методологічним грунтом експерименту в соціологічному дослідженні є концепція соціального детермінізму. Тому основна теоретична проблема експериментального методу полягає у виділенні значимих перемінних, які детермінують дане соціальне явище. Впливаючи на ці перемінні та досліджуючи причинно-наслідкові залежності, дослідник може з'ясувати структуру детермінації даного явища і роль окремих перемінних.
Іншою особливістю експерименту в соціології є якісно більш високий рівень складності причинної залежності соціальних явищ, що перш за все проявляється в суттєво більш високій, ніж у природно-науковому експерименті, кількості перемінних. Іншими словами, простір детермінації у соціологічному експерименті є багатомірним, що заважає виділенню причинних залежностей "у чистому вигляді", а, як наслідок, постановку завдань експерименту.
Побудова гіпотези і планування її перевірки у ході експерименту вимагають перш за все опису системи перемінних, які детермінують поведінку соціального об'єкта. Якщо знання про соціальний об'єкт обмежене, якщо не можна виділити структуру перемінних — проведення експерименту недоцільно.
Перемінна, напрямок чи інтенсивність дії якої визначається соціологом у відповідності із заздалегідь розробленою програмою, називається керуючою. Ця перемінна буде контрольованою, якщо її якісні чи кількісні зміни, також напрямок її впливу, здійснюється у заданих соціологом межах. Перемінна, яка керується і контролюється дослідником називається незалежною.
Незалежна перемінна позначається як експериментальний фактор (експериментальна перемінна). Це може бути новий для даного соціального об'єкта фактор, який вводиться соціологом, чи один з факторів об'єкта, який керується і контролюється соціологом.
Фактор, зміна якого визначається незалежною перемінною, називається залежною перемінною.
Вибір того чи іншого фактора у якості залежної чи незалежної перемінної визначається гіпотезою дослідження (що передбачається виявити) та природою об'єкта (що вимірюється).
