20. Взаємодія між різними видами засобів масової комунікації

Ну. вони взаємодіють. Шо непонятно.

20. Особливості каналів масової комунікації різних рівнів

Не знаю, чи то воно.

В книге «Связи с общественностью» А.М. Чумикова выделяются СМИ первого уровня – контролируются политизированным капиталом или находятся в собственности государства. ( Радио России, Маяк, Россиская газета, парламентская газета, СМИ правительства г. Москвы, ОРТ, РТР, Культура, Евроньюс.

Возможности для работы ПР-технологов со СМИ первого уровня ограничены, поскольку эти СМИ осуществляют во основном контролируемые функции формирования общественного мнения в стране. В данных СМИ допускается размещения материалов не противоречащих общим установкам государства.

Второй уровень – коммерческие издания телерадио компании всероссийского и межрегионального охвата. (СТС, ТНТ, РенТВ, Маяк-24, Эхо Москвы частотные каналы FM-диапозрна, Коммерсант, эксперт, Комсомольская правда.

Для СМИ второго уровня материальный фактор вдвигается на первый план, поэтому задачей PR-технологгов становится создание таких информационных поводов, которые могут показаться коммерческим структурам привлекательными.

Третий уровень системы- региональные СМИ. Воронежский курьер, молодой коммунар, Губерния, Борнео. Обращение к региональным СМИ возможно когда возникает необходимость проведения PR-кампании на региональном ровне.

Четвертым уровнем системы выступает Интернет. Глобальная коммуникационная среда представляет собой огромный набор коммуникационных каналов которые огут быть использованы в PR-целях. Открытие корпоративного или личного сайта является привлекательным полем для PR-технологов.

Внесистемные СМИ. Русскоязычные радиостанции Свобода, Голос Америки, русская служба Бибиси, а также работающие на российском рынке зарубежные газетно-издательские корпорации. (ведомости, Космополитан, Харберс базар). Потенциал работы с ними для РR-специалиста достаточно высок. Практика деятельности зарубежных радиоголосов ориентирована на информационные поводы и новую информацию, демократические ценности, следят за властями , демонстрируя общественности любые изъяны. Могут быть использованы для адресных PR-кампаний со сравнительно узкими целевыми аудиториями: акционеры, топ-менеджмент.

При  организации PR-кампаний с использование СМИ следует учитывать направленность политических и экономических интересов того или иного СМИ, его связей с медиа-группами.

20. Поділ каналів масової комунікації ї за часом виходу у світ

НЕМА ТАКОГО. Щоденні, щомісячні, квартальні, щорічники; Можливо, якісь програми по тєліку приурочені до чогось, то в них час виходу-до якоїсь дати. фільми там виходять до річниць якихось

20. Соціологічні дослідження змісту комунікації

Щодо змісту масової комунікації для підтримки функціонування системи необхідно, щоб зміст комунікації відповідав таким умовам:

1. Матеріали масової комунікації повинні викликати зацікавленість аудиторії та сприяти переконанню в необхідності купівлі різнобічних товарів.

2. Матеріали мають подаватись у межах традицій, моральних норм і стандартів, що склалися, щоб позбавити виробників від небажаних санкцій щодо матеріалів з боку регулюючого компоненту системи.

Практика засвідчує, що орієнтація на найбільшу аудиторію частіше означає орієнтацію на масові, невимогливі смаки споживачів. У таких передачах акцент робиться на спрощеному гуморі, банальних мелодрамах та подіях, а нерідко — на демонстрації насильства та жорстокості. Поряд з цим сучасна система масової комунікації може бути представлена як взаємодія таких основних елементів.

1. Соціальні інститути масової комунікації (видавці), до яких належать преса, радіо, телебачення та нові сучасні канали масової комунікації, їм притаманні всі специфічні ознаки соціального інституту [Волович, 1998]: сталість організаційних форм, орієнтованість на розв'язання таких важливих соціальних проблем, як створення адекватної картини життя суспільства, соціального оточення людей. За своїм культурним статусом масова комунікація виступає відтворювачем та поширювачем культурних зразків повсякденної поведінки, підтверджуючи свою культурну легітимність.

2. Соціальні організації масової комунікації (комутатор), які охоплюють редакції та видавництва центрального, регіонального та місцевого рівнів. Вони об'єднують на організаційно-управлінських засадах групи людей, які пов'язані з виробництвом та розповсюдженням змісту масової комунікації, координуючи та спрямовуючи їхні дії за допомогою певних засобів управління людьми, регулюючи у такий спосіб і сам процес масової комунікації.

3. Соціальні спільноти та групи масової комунікації, які об'єднують споживачів послуг масової комунікації (аудиторію), власників засобів масової комунікації (спонсорів, інвесторів), менеджерів, редакторів, кореспондентів, технічних працівників засобів масової комунікації. Диференціюючись за місцем і роллю у процесі масової комунікації, ці соціальні спільноти і групи представляють різноманітні потреби у сфері масової комунікації, формуючи тим самим співвідношення попиту та пропозиції на ринку послуг масової комунікації.