19. Масова комунікація як соціальний інститут.

Масова комунікація – фундаментальний стан сучасного суспільства, в якому складна, функціонально диференційована соціальна структура втілена у символічних формах і образах, які здатна сприймати і розуміти корпоративна, масова й індивідуальна свідомість. Це знаходить вираження на когнітивному рівні через поширення соціально значущої інформації серед аудиторій, які охоплюють більшу частину населення, та інтеркативному рівні через зрощення інформації із системою цінностей і норм різних груп і категорій індивідів, регуляції їхніх контактів із середовищем. Некоректним є ототожнення масової комунікації з масосою інофрмацією, оскільки перша орієнтована на діалог, полілог та взаємодію, тоді як остання направлен на зміну установок, атитюдів та трансляцію зразків поведінки. Під комунікацією в широкому сенсі розуміються і система , в якій здійснюється взаємодія , і процес взаємодії , і способи спілкування , що дозволяють створювати , передавати і приймати різноманітну інформацію " . Комунікація є соціально обумовленим процесом передачі і сприйняття інформації в умовах міжособистісного і масового спілкування через канали з допомогою різних комунікативних засобів (вербальних, невербальних та інших).

На загальному рівні подія комунікації включає наступні складові:

1. Джерело інформації.

2. Процес кодування.

3. Повідомлення.

4. Канал передачі інформації.

5. Процес декодування.

6. Отримувач (реципієнт).

7. Потенціал для зворотного зв'язку.

8. Шум (перешкоди для комунікації).

20. Соціологічні дослідження каналів масової комунікації

Ми будемо визначати її як соціальну взаємодію, здійснюване за допомогою інформації. Комунікація неможлива без відправника інформації (комунікатора, передавальної сторони), каналу передачі, власне повідомлення, приймача інформації, відносин передавальної і приймаючої сторонами. Характерною рисою інформації, яка транслюється через мас-медіа, є її універсально-знеособлений, деперсоналізований характер, обумовлений тим, що повідомлення адресоване не конкретному людині, а досить широкої аудиторії, тому інформація повинна бути гранично виразної, доступною, стандартизованої. Кожен з видів мас-медіа (преса, радіо, телебачення, інтернет) використовує при передачі інформації специфічні символічні форми і засоби: відео-або звуковий ряд, текст, зображення, які по-різному впливають на реципієнта. Традиційними для дослідників комунікації, є наступні питання, які найбільш вдало сформулював Г. Лассуел (Лассвел):

- Хто і кому передає інформацію? (Джерела і споживачі).

- Чому здійснюється комунікація? (Функції і цілі).

- Як відбувається комунікація? (Канали, мова, коди).

- У чому полягає зміст комунікації? (Повідомлення).

- Які наслідки комунікації? (Ефекти плановані і неплановані).

Уточнюючи визначення масової комунікації, сучасні автори фіксують наступне: «Масова комунікація - систематичне поширення повідомлень серед чисельно великих розосереджених аудиторій з метою впливу на оцінки, думки і поведінку людей». «Масова комунікація включає інститути, за допомогою яких спеціалізовані групи використовують технологічні пристрої (преса, радіо, кіно тощо) для поширення символічного змісту великим, гетерогенним і розосередженим аудиторіям». «Масова комунікація є інституціалізована виробництво і масове поширення символічних матеріалів за допомогою передачі та накопичення інформації».

Соціологія масової комунікації як наукова теорія, що має характерну для соціологічного знання багаторівневу структуру, відіграє велику роль у загальній системі наук про суспільство.

По-перше, вона описує об'єкт дослідження - масову комунікацію як соціальний процес у всій його повноті. На цьому етапі соціологія масової комунікації відповідає на питання: «Що є досліджуваний об'єкт, яким він нам видається?»

По-друге, узагальнюючи дані описового етапу, вона розкриває сутнісні характеристики самого об'єкта дослідження, іншими словами, відповідаючи на запитання: «Чому досліджуваний об'єкт є саме таким, а також дає уявлення про те, якими закономірностями суспільного розвитку визначена його якісна специфіка?»

По-третє, на основі знання сутнісних характеристик об'єкта, особливостей його змісту, форм і проявів вона виробляє рекомендації щодо оптимізації його функціонування.

По-четверте, виступаючи як одна з областей соціологічного знання, вона має можливість реалізації прогностичної ролі соціології. Соціологія масової комунікації дає уявлення про можливості та шляхи подальшого розвитку масової комунікації та прогноз розвитку суспільства як цілісної системи.

Слід розрізняти терміни «масова інформація» і «масова комунікація». Ці поняття - не співпадаючі і навіть не пересічні. Інформація існує практично скрізь - як у природі, так і в соціумі. Ця інформація існує об'єктивно, тобто незалежно від нашого знання про неї. Комунікація, у свою чергу, є суто соціальним явищем і здійснюється за допомогою різного роду інформації. Іншими словами, інформація є засіб актуалізації комунікації як процесу, але не навпаки, тому що інформація актуалізується у свідомості індивіда самими різними засобами, наприклад, спостереженнями за навколишнім світом. Комунікація будь-якого виду передбачає, на відміну від інформації, наявність свідомості. Змішання понять інформації та комунікації пов'язано з тим, що соціальна інформація, що циркулює у всіх рівнях соціуму, також припускає наявність свідомості, як втім, і всі соціальні процеси, пов'язані з діяльністю людини. Слід зауважити, що функція впливу на аудиторію належить не інформації, а комунікації як соціального процесу, що реалізує дану функцію за допомогою інформації. У цьому зв'язку буде коректним при описі масово-комунікаційних процесів використовувати термін «засоби масової комунікації », або« масових комунікації », маючи на увазі множинність технічних каналів масово-комунікаційного впливу. Термін «засоби масової інформації» був основним при описі масово-комунікаційної діяльності в дослідженнях радянського періоду. З точки зору сучасного рівня розвитку соціології масової комунікації, застосування терміна «засоби масової інформації» не є грубою помилкою. Просто він характеризує діяльність масової комунікації з боку явища, але не сутності. Іншими словами, масова комунікація є нам як масово-інформаційна діяльність, тобто сутність масової комунікації проявляється за допомогою масової інформації.