6. Особливості фінішних операцій під час виробництва виливків із хромо-нікелевих сталей.

Фінішні операції включають в себе наступне:

1. Відокремлення від виливків ливникової системи та надливів. Для відокремлення елементів системи дрібних виливків, використовують ексцентрикові кусачки, а для відокремлювання надливів - верстати з дисковими пилами або плазмові різаки;

2. Видалення із порожнини виливків і стрижнів. Стрижні із дрібних виливків, виготовлених із хромонікелевих сталей видаляють у процесі їх очищення у галтувальних барабанах. Для видалення середніх і великих виливків можна використовувати дробометні камери з оберт ними підвісками, електрогідравлічні та гідравлічні камери;

3. Очищення виливків. В умовах потоково-масового виробництва необхідно застосовувати вібраційне очищення з використанням віброконвеєрів (для дрібних виливків-після Т.О.). очищення великих і важких виливків інколи виконують з використанням газо-кисневого полум’я. Також використовують електро-гідравлічні установки;

4. Обрубування виливків – відокремлення заливів та інших нерівностей як на зовнішній, так і на внутрішній поверхнях середніх та великих виливків, а також вирубування дефектів для зварювання та відокремлення фальшивих ребер здійснюють пневматичними русальними молотками з зубилами, а також повітряно-дугове різання;

5. Зачищення виливків. Для зачищення живильників , випорів і надливів використовують спеціальні установки, які забезпечені абразивними корундовими або карборундовими кругами. Просіки, гострі окрайки, залишки елементів ливникових систем зачищають на заточних шліфувальних верстатах

6. Виправлення дефектів – зварювання електричною зваркою. Якщо це неможливо виконати – виливок бракується і повертається на переплавлення;

7. Термічне оброблення: нагрівання виробів до високої температури і наступного їх охолодження. Після такого режиму метал якісних виливків задовольняє вимогам щодо механічних властивостей. Для дрібних виливків є достатнім охолодження на повітрі, виливки приблизно 10 кг необхідно охолоджувати в оливі, а більш крупні - у воді;

8. Ґрунтування виливків. Після повторного очищення виливки красять, потім сушать і передають на склад готової продукції.

7. Характеристика і галузі використання оригінальних сталей: дерев’яної, алмазної, аморфної та м’якої.

• дерев'яна сталь - 35% нікелю, 1% хрому, 64% заліза - за теплопровідністю сталь наближається до деревини. Вона відноситься до прецизійних сплавів, властивості яких досягаються тільки при точному хімічному складі. Найменший відступ від рецепту призводить до утрати цих властивостей;

-алмазна сталь - легована інструментальна сталь, що вмістить 1,25...1,45% вуглецю, 0,4...0,7 хрому і 4,0...5,0 вольфраму. Така сталь має дуже високу твердість, яка наближається до твердості алмазу, її використовують для виготовлення інструменту при обробленні твердих матеріалів: вибіленого чавуну, скла і т.ін;

• аморфна сталь - має структуру „металевого скла". Одержують за такою технологією: струмінь розплавленого металу через профільне сопло „вистрілюється" на холодну поверхню, що рухається, тобто необхідно створити такі умови, при яких розплавлений метал тверднув би з такою швидкістю, що перешкоджала б формуванню кристалевої ґратки. Структура „металевого скла" визначає унікальну властивість цього матеріалу, названого аморфним прецизійним сплавом. У звичайній сталі слабким місцем є межі між зернами, де з'являються тріщини, розвивається корозія і т.ін. Оскільки у нового матеріалу немає кристалевої гратки, він в десятки разів міцніший від традиційної сталі, має підвищену стійкість до корозії, легко піддається намагнечуванню. Цей матеріал є незамінним для виготовлення деталей приладів, що працюють в умовах агресивних середовищ, при низьких температурах та високих механічних навантаженнях;

• „м'яка" сталь - добавки свинцю і селену роблять метал „м'яким", тобто таким, що легко оброблюється. За іншими властивостями така сталь не поступається звичайній, але продуктивність верстатників при обробленні деталей значно підвищується, термін експлуатації різального інструменту збільшується;