42.Жароміцність сталевих виливків. Методи підвищення жаромі­цності сталей

Жароміцність – це здатність сталі або сплаву витримувати механічні навантаги при високих температурах без деформації, тобто чинити опір повзучості і розширенню протягом заданого проміжку часу.

При температурі експлуатації виливків до 600˚С сплави називають теплостійкими.

Напружини, які сприяють руйнуванню металу при підвищених і високих температурах , дуже залежать від тривалості прикладення навантаги. Вони можуть бути великими при короткочасних прикладеннях навантаги і малими, якщо навантага діє тривалий час. Разом з тим, чим вища температура металу, тим нижчі руйнівні напружини при певній тривалості дії навантаги. Отже, в загальному випадку при підвищених температурах міцність металу визначається двома факторами – температурою і часом.

Оцінка жароміцних властивостей. Жароміцні властивості матеріалу не модна характеризувати яким – небудь одним параметром, оскільки вимоги, що предявляються до жароміцних матеріалів, різноманітні.

Розрізняють такі основні характеристики жароміцності:

• ­­межа повзучості – напружини, що здійснюють задану швидкість деформації при даній температурі

• тривала міцність – напружини, що здійснюють руйнування при певній температурі за заданий відрізок часу.

Для тривалої експлуатації необхідно вибирати сплав, який не схильний до дисперсійного твердіння. Жароміцність залежить від розміру зерна. Більш крупне зерно підвищує жароміцність, хоча при цьому часто пластичність знижується.

Практика використання жароміцних сталей показує, що надійність їх експлуатації, особливо в силовому устаткованні,залежить від багатьох факторів, що мають місце на виробництві цих матеріалів: чистоти шихтових матеріалів, способів виплавлення і розливання, режимів термічного оброблення виливків, технології механічного оброблення і стану поверхні готових виробів.

43.Позапічне оброблення високолегованих сталей білими шлака­ми

Білі шлаки електропечей з основністю більшою ніж 2,5 і вмістом FeO до 1% є хорошими десульфураторами сталі. При видержуванні сталі під білими шлаками у печі процеси дифузії сірки і кисню протікають повільно внаслідок малої контактної поверхні «метал - шлак» і тому вимагають тривалого часу (1,5…2,0 год). Ці процеси можуть бути суттєво прискорені шляхом швидкого змішування сталі із шлаком під час випускання сталі із печі у ківш. Спочатку у ківш заливають більшу частину шлаку, а потім з висоти подають потужний струмінь сталі. Шлак перетворюється в крапельну емульсію, яка взаємодіє з усією масою сталі. Контактна поверхня «метал - шлак» збільшується у сотні разів і протягом 2 – 3 хв вміст сірки і кисню в сталі зменшується в 2…3 рази.

Оброблення рідкої сталі білими шлаками уже протягом багатьох років використовують в сталеливарних цехах вітчизняних заводів при виробництві виливків із спеціальними властивостями.