40. Вплив міді та рзм на властивості сталей різних класів.

Для оброблення сталі найчастіше використовують фероцерій та біля 10% інших рідкоземельних елементів.

При додаванні у сталь РЗМ легкоплавкі домішки, які не розчиняються у твердому металі, переходять в тугоплавкі сполуки. Легкоплавкі залишкові домішки дуже негативно впливають на жаростійкість, жароміцність та гарячу пластичність високолегованих сталей, що пов’язані із зниженням міжкристалевої міцності, яка в умовах високих температур має першорядне значення, оскільки ці домішки розташовуються не мажах зерен.

Прагнення підвищити чистоту меж зерен використанням кондиційних шихтових матеріалів, спеціальних методів виплавлення або використання РЗМ є основним правилом при виплавленні високолегованих сталей із спеціальними властивостями. Найкращою технологією введення РЗМ у метал є додавання їх в ківш під час заповнення його металом. Вплив РЗМ на властивості сталей при введенні їх у вигляді спеціальних лігатур більше ефективний, ніж при використанні фероцерію.

РЗМ зменшують кількість сульфідів у сталі. РЗМ зменшують зональну ліквідацію сірки, фосфору і вуглецю і підвищують щільність металу. Добавки церію значною мірою гальмують сфероїдизацію і коагуляцію карбідів під час тривалої експлуатації литих деталей в умовах високих температур. Крім того, добавки РЗМ сприяють більш рівномірному розподілу карбідів в об’ємі зерна і на їх межах, а також значно гальмують ріст межових карбідів, що позитивно впливає на механічні властивості сталей.

Єдиним недоліком РЗМ є їх дороговизна та дефіцитність.

Мідь підвищує рідко текучість сталей, а тому ливарні форми можна заливати з низьких температур, що зменшує пригар, усадку у рідкому стані і при кристалізації та кількість дефектів усадкового походження.

Додають мідь у рідку сталь у період її кипіння або за декілька хвилин до випускання металу із печі. Електролітичну мідь перед використанням треба переплавити в окремій печі, оскільки в ній багато водню.

41.Механізм впливу легувальних елементів на поліморфізм залі­за. Структурні складові легованих сталей

Легувальними елементами називають хімічні елементи, які вводять в сталь для одержання вимогових структури. Фізико – хімічних та механічних властивостей металу в виливках.

Легувальні елементи активно змінюють положення точки S на діаграмі Fe-C, тобто змінюють відносну кількість перліту і фериту при даному вмісті вуглецю.

Вплив легувальних елементів на положення точки S можна класифікувати так:

• легувальні елементи, які утворюють карбіди і розчиняються в значній кількості у фериті;

• легувальні елементи, які не утворюють карбідів, тобто не взаємодіють з вуглецем, зменшують вміст вуглецю в евтектоїді і засувають S вліво;

• легувальні елементи, які розчиняються у фериті у невеликих кількостях і утворюють досить стійкі карбіди;

• легувальні елементи, які утворюють карбіди і займають проміжне положення між хромом і титаном

Легувальні елементи особливо впливають на положення точки S при збільшенні швидкості охолодження виливка.

Відповідно до діаграми стану Fe – C основними компонентами і фазами залізо – вуглецевих сплавів є:

• залізо

• вуглець

• цементит

• ферит

• аустеніт