2.18. Просторова інформація в гіс може бути представлена в растровому і векторному видах.

Стандартні формати існують як для растрової, так і для векторної форм представлення інформації. До растрових форматів відносяться, наприклад, PCX, TIFF, GIF, RLE, RLC.

Формат РСХ використовує найпростіший спосіб стиснення зображень, який дозволяє виконувати швидкий перепис з файлу у відеопам’ять і навпаки. Його використовують при роботі багато графічних редакторів.

Формат GIF при досить простій структурі файлу і наявності невеликого числа атрибутів зображень використовує більш ефективний, ніж РСХ, алгоритм стиснення.

GIF (англ. Graphics Interchange Format - формат для обміну зображеннями) - формат зберігання графічних зображень. Формат GIF здатний зберігати стислі без втрат зображення у форматі до 256 квітів з палітрою, і призначений, в основному, для креслень, графіків і так далі GIF широко використовується на сторінках Усесвітньої Павутини.

Формат TIFF має безліч атрибутів, які дозволяють описувати складні зображення. Крім графічних редакторів, він використовується в програмах, які поставляють разом зі сканерами.

Формат RLE оснований на першому з двох описаних вище способів стиснення інформації, він підтримує збереження даних про розширення сканера, дозволяє швидко переміщатися від однієї частини зображення до іншої. RLE був створений для сірої шкали і підтримує до 256 відтінків сірого кольору.

Формат RCL, на відміну від попереднього, не тримає інформацію про сканер. Він також не дозволяє здійснювати швидкі переходи, тому не можливо відновити частину зображень, воно обов’язково повинно бути відновлене повністю.

До векторних обмінних форматів відносяться формати dxf, dx90, pic,dwg і багато інших.

Поширений формат DXF з’явився з пакету AutoCAD і став стандартом в зв’язку з його популярністю.

Існує декілька способів вводу інформації в інформаційну систему з використанням традиційних карт і планів. Це цифрування з використанням дигітайзера (дигіталізація) і цифрування растрового зображення на екрані комп’ютера (векторизація). Дигіталізація має два різновиди: по точках і потоком, а векторизація – три: ручна, інтерактивна і автоматична.

Дигіталізація по точках – цей спосіб є найстарішим із всіх перерахованих. Оператор обводить курсором дигітайзера контури, натискаючи при цьому необхідні клавіші. При кожному натисненні в комп’ютер посилається код кнопки і/або координати точки перетину ниток курсору

Дигіталізація потоком – цей метод практично нічим не відрізняється від попереднього, це скоріше просто інший режим роботи дигітайзера, при якому з планшета дигітайзера, що являє собою дротяну сітку, сигнал буде подаватися не при натисненні на клавіші курсору, а при перетині курсором ліній сітки, що позбавляє оператора від необхідності постійно натискати на клавішу.

Ручна і інтерактивна векторизація по “підложці” – ці методи також називають цифрування на екрані. Вони потребують спеціалізованого, складного програмного забезпечення і потужної апаратури, так як потребують великої швидкодії комп’ютера і значних об’ємів пам’яті. Оператор “допомагає” програмі вирішити ці питання і векторизація продовжується до появи наступних. В основі методу лежить “вміння” програми розпізнавати напрям “обходу” об’єкта в його поточковому зображенні.

Автоматичне цифрування - коли про цей метод було заявлено вперше, він розцінювався багатьма як панацея від всіх бід. Під автоматичним цифруванням розуміється невелике, в порівнянні зі всіма решта способами, втручання оператора в роботу системи. Карта спочатку сканується, а потім автоматично переводиться у векторний формат.

2.19. Які підстави обумовили появу спеціального класу програмного забезпечення — серверів просторових баз даних? Програмне забезпечення являє собою сукупність програм, призначених для розв’язання завдань на комп’ютері. Програма – це впорядкований набір команд. Програмне та апаратне забезпечення працюють взаємопов’язано і в неперервній взаємодії. Будь-який апаратний пристрій управляється програмно. Програмне забезпечення можна поділити на три класи: системне, прикладне та інструментальне. Наведена класифікація є досить умовною. Інтеграція програмного забезпечення призвела до того, що практично будь-яка програма має риси кожного класу. Системне ПЗ — це комплекс програм, багато з яких постачаються разом з комп'ютером та документацією до неї. Системне ПЗ можна розділити на три основні частини: операційні системи (ОС), системи програмування та сервісні програми. Основними компонентами загальносистемного програмного забезпечення являються: операційні системи, які вирішують задачі взаємозв’язаного функціонування окремих компонентів Системне програмне забезпечення здійснює управління роботою обчислювальної системи Прикладне програмне забезпечення призначене для розв’язання прикладних завдань фахової діяльності людини (тобто, прикладене до практики). нструментальне програмне забезпечення призначене для розробки всіх видів інформаційно-програмного забезпечення. Системи програмування призначені для полегшення та для часткової автоматизації процесу розробки та відлагодження програм. Основними компо­нентами цих систем є транслятори з мов високого рівня, наприклад, Паскаль, Сі, Бейсик та ін. Особлива роль належить Ассамблерам. Програму мовою Ассамблера називають машинно-орієнтованою.

2.20. Які головні функції виконує сервер просторових баз даних в обміні інформацією між СУБД і ГІС?До функцій серверу застосувань можна віднести: навігацію користувача по масштабованому плану міста, вибір району для подальшого його детального відображення, зміна масштабів детального відображення вибраного району, обробка запитів на пошук адреси та відображення знайденої інформації. Функціями серверу баз даних є: зберігання всіх необхідних даних та виконання запитів, які надходять від серверу застосувань. До клієнтської частини ставляться вимоги відображення інформації, отриманої від сервера застосувань, та формування і передача запитів до нього.