Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ОТВЕТЫ ВСЕ.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1.37 Mб
Скачать

81. Витратний метод ціноутворення

У вітчизняній практиці все ще найбільш поширений витратний метод ціноутворення «Cost+» («Собів плюс»), який враховує собівартість товару та націнку.

або, у випадку коли націнка встановлюється у відсотках до собівартості

полягає в тому, що основою для визначення ціни є базові витрати на одиницю продукції, до яких додається надбавка - величина, що покриває невраховані витрати і прибуток. Через це їх часто називають «витрати плюс». Цими методами в ринковій системі господарювання визначають нижню межу ціни, відтак кінцева ринкова ціна може бути вище за неї.

Цей метод є простим лише на перший погляд. Застосування його на практиці стикається з низкою проблем:

  1. Складності розрахунку собівартості одиниці товару, особливо у випадку широкого асортименту. Складно визначити, яка частка умовно-постійних витрат має переноситися на собівартість конкретних асортиментних позицій. Навіть у ситуації, якщо підприємство виробляє один вид продукції, без точного прогнозу продажів (виробництва) розрахована собівартість може виявитися заниженою (у випадку, коли продажі менші за планові) або завищеною (у випадку, коли підприємство може продати більше товару, аніж заплановано).

  2. Ціна може виявитися неконкурентоспроможною (націнка завищена).

Для мінімізації означених проблем врахування витрат у собівартості може проводитися декількома способами:

  1. Облік тільки умовно-змінних витрат у собівартості. Такий спосіб підходить для встановлення ціни на неосновні та допоміжні товари, або на товари – цінові лідери. Умовно-постійні витрати покриваються за рахунок продажу інших товарів асортименту.

  2. Калькуляція повних витрат при можливості прогнозування обсягів продажів.

Врахування граничних витрат

Виробник надає дистриб’юторам прайс-лист в якому відобр такі види цін:

RRP (або SRP) - кінцева ціна, що рекомендується (recommended retail price).

ASP - середня ціна продажу, виход з моніторингу ринку,довідкова ціна (average sales price).

Ціна для дистриб’ютора - ціна, по якій здійснюється продаж товару виробником, вказується в грошових од або у % до RRP.

82. Переваги,недоліки та межі застосування витратного методу.

До переваг цього підходу відносять:

1. Споживач у значно більшій мірі має інформацію про власнівитрати на виробництво продукції, ніж про попит, вивчення якого потребує додаткових витрат.

2. Якщо цим методом користується більшість виробників даної галузі, то ціни будуть подібними і цінова конкуренція зводиться до мінімуму.

3. Даний метод вважається справедливим як у відношенні споживачів, так і виробників, тому що при збільшенні попиту на продукцію виробник не наживається на споживачах, одночасно маючи справедливу норму прибутку.

Недоліки:

  1. Воно не забезпечує урахування умов формування попиту й економічної цінності товару, адже ціна визначаться виходячи із заданого обсягу продажів, хоча цей обсяг згідно з законом попиту сам залежить від ціни

  2. Спирається на фактичні (бухгалтерські) витрати і не враховує альтернативних

  3. Використовує як основу визначення цін середні, а не граничні витрати

Витратний метод ціноутворення може бути застосований у таких ситуаціях:

  • У випадку коли попит у багато разів перевищує пропозицію (ринок продавця). Планування собівартості може проводитися від даних про максимальний обсяг виробництва.

  • Встановлення ціни на контрактні роботи (або ексклюзивний товар).

  • При встановленні ціни на принципово новий товар. У такому випадку складно визначити цінність товару та неможливо порівнювати ціни конкурентних товарів.

  • При встановленні ціни всередині каналів збуту.