Визначення індиферентної ціни.
Метод індиферентних цін є модифікацією розглянутого методу порівняння цінностей. Нова ціна буде індиферентною до ціни базового товару.
Індиферентна ціна - це ціна, при якій у силу зрівноважування співвідношення «ціна – цінність» споживачу байдуже який вибирати товар. Індиферентна ціна нового товару розраховується по відношенню до інших товарів. Ін/А – індиферентна ціна нового товару по відношенню до товару А.
Наприклад:
Iн/А = 1280 гривень
Iн/Б = 1190 гривень
Iн/В = 1260 гривень
Якщо компанія застосовує стратегію
цінового прориву, то базова ціна має
обиратися на рівні не вищим за найменшу
індиферентну ціну (
).
Для реалізації стратегії преміальних
цін, ціна нового товару повинна бути на
рівні не меншому за найбільшу індиферентну
ціну(
).
В цьому методі при розрахунку цінності товарів порівняння може проводитися з ідеальним товаром. Оцінки реалізації параметрів порівняння розглядаються як відсотки, з припущенням, що в ідеальному товарі за всіма параметрами оцінки дорівнюють 100%.
Агрегатний метод ціноутворення.
Базова ціна товару може бути агрегатована з цін окремих його складових. Звичайно, це можливо для комплексних товарів, складові яких можуть біти продані окремо. Серед таких товарів – сервізи та гарнітури, комплексні контрактні роботи, виробничі комплекси (наприклад, пакувальне обладнання, поліграфічні комплекси) тощо. Розрахунки методу є досить простими
Складова |
Ціна складової |
Переліт Київ – Барселона та Барселона - Київ |
350 € |
Трансфер аеропорт-готель та готель-аеропорт |
20 € |
7 діб у готелі **** |
770 € |
Екскурсія до Фігейросу |
40 € |
Екскурсія по Барселоні |
35 € |
Агрегатована ціна |
1215 € |
Цей метод має декілька недоліків.
Помилка, припущена при розрахунку ціни складової тиражуватиметься при агрегатуванні, впливаючи на результуючу помилку.
Комплексний товар може давати споживачу більшу цінність, аніж сума цінностей окремих складових. Тому агрегатний метод не має переваг ринкових методів.
З іншого боку, витрати на продаж (а, інколи, і на виробництво) комплексного товару нижчі, ніж на продаж складових товарів окремо. Тобто при продажі комплексного товару є можливість (при необхідності) зниження ціни, але це не відображується в агрегатному методі.
Незважаючи на ці недоліки, агрегатний метод дозволяє полегшити та прискорити процес ціноутворення у випадках, коли комплексні товари часто змінюються при незмінності його складових. Це, зокрема, означає можливість делегування рішення про остаточну ціну операційним працівникам, що безпосередньо здійснюють продаж комплексного товару (наприклад, страховим та туристичним агентам, менеджерам з продажу).
Методика визначення цін з орієнтацією на рівень конкуренції.
Метод встановлення поточних цін використовують підприємства, які виходять виключно з умов конкуренції і встановлюють ціну ледве вище або нижче, ніж конкуренти, вважається, що він відображає колективну мудрість галузі. Застосовується цей метод на ринку, де продаються однорідні товари в умовах чистої конкуренції. Ціни на нім формуються в результаті спільних дій добре інформованих продавців і покупців, в цих умовах продати товар за вищою ціною не представляється можливим, в той же час не потрібно встановлювати і нижчу ціну, оскільки товари можуть бути реалізовані і по цій, прийнятною ринком, ціні. Відмінною рисою підприємств, що застосовують даний підхід до ціноутворення, є те, що вони не прагнуть зберігати постійну залежність між цінами і витратами або рівнем попиту – підприємство змінить ціну на товар лише тоді, коли змінять свої ціни конкуренти. Основним завданням в цих умовах є контроль власних витрат. До даного ціноутворення можуть удаватися підприємства, яким важко визначити власні витрати на одиницю продукції і вважають середні ціни, що сформувалися на ринку, базою для своїх, так вони позбавляються від риски призначити ціну, яку не прийме ринок.
Метод дотримання за лідером конкуренції застосовується на олігополістичному ринку, де діє обмежене число підприємств-продавців. Як правило, ці підприємства прагнуть продавати свої товари за однаковою або близькою ціною, т. до. кожне з них добре обізнане про ціни своїх конкурентів. Рівень цін на цьому ринку визначається цілями, які ставлять перед собою домінуючі на ринку компанії, або негласною угодою між учасниками. У цих умовах дрібніші підприємства слідують за ціновим лідером, дозволяючи собі лише невеликі знижки з ціни. На такому ринку ціни час від часу міняються услід за змінами виробничих витрат. В цьому випадку одне з підприємств бере на себе роль лідера, підвищуючи або знижуючи ціни на свої товари, а всі інші поступають також. Цей метод використовується, якщо підприємцеві складно прогнозувати власні витрати, попит або реакцію конкурентів – найрозумнішим в такій ситуації є дотримання за конкурентним лідером.
Тендерний метод, або метод закритих торгів, є специфічним і використовується в разі конкурентної боротьби декількох підприємств за право здобуття контракту (на будівництво, освоєння родовищ природних ресурсів, постачання виробничо-технічній продукції і т. д.). Метою фірм є здобуття контракту і відтиснення конкурентів. Аби реалізувати її, необхідно врахувати і визначити конкурентів: чим вище ціна, тим нижче вірогідність здобуття замовлення, і навпаки. Таким чином, пропонуючи ціну, фірма виходить з цін, які можуть запропонувати конкуренти, а не з рівня власних витрат або величини попиту. У нашій країні цей метод широко використовувався в ході приватизації.