2. Призначення, сфера поширення офіційно-ділового стилю. Підстилі і жанри офіційно-ділового стилю.

Сфера використання офіційно-ділового стилю – офіційне спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавство, адміністративно-господарська діяльність.

призначення – регулювання ділових відносин мовців у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах, обслуговування громадянських потреб людей у типових ситуаціях;

мета і завдання стилю – передавання розпоряджень державних (недержавних) органів управління, вповноважених осіб, констатація статусу осіб, організацій, установ; стану справ у певній сфері тощо.

Офіційно-діловий стиль має підстилі:

Адміністративно-канцелярський підстиль обслуговує професійно-виробничу сферу та правові взаємини. Цей підстиль реалізується в наказах, розпорядженнях, службових листах, інструкціях, актах, протоколах, заявах, звітах, договорах тощо.

1. Норма цього підстилю - стислість і точність. Багатослівність, мовні надмірності - найбільший стилістичний недолік мови ділових паперів.

2. Ділові папери складають за визначеною схемою.

3. Кожну нову думку варто починати з абзацу.

4. Усі слова пишуться повністю, за винятком прийнятих скорочень.

5. Складнопідрядні речення з великою кількістю підрядних у документі недоречні, потрібно користуватися короткими, як правило, безсполучниковими реченнями.

Дипломатичний підстиль обслуговує сферу стосунків між державами у галузі політики, економіки і культури. Дипломатичний підстиль втілюється в міжнародних угодах і зверненнях – деклараціях, комюніке, заявах (заявах уряду, міністерства закордонних справ, спільних заявах), конвенціях, нотах (вербальних, особистих), ультиматумах тощо.

Мовні особливості:

1) має свою систему термінів (міжнародні терміни);

2) правила дипломатичної ввічливості виробили певні форми початку й особливо кінцівок різних дипломатичних документів. Так, особиста нота пишеться від першої особи, яка підписує ноту. Використовуються звертання, звичайно з додаванням слова "шановний" (але воно факультативне), і закінчується перед підписом так називаним "компліментом": "Прошу Вас, пане Посол, прийняти запевнення в моїй глибокій повазі".

3) для синтаксису мови дипломатії характерні довгі речення, розгорнуті періоди з розгалуженим сполучниковим зв'язком, із дієприкметниковими і дієприкметниковими зворотами, інфінітивними конструкціями, вставними і відокремленими конструкціями. Нерідко речення складається з частин, кожна з яких передає завершену думку, оформлена як абзац, але не відділена від інших крапкою, а входить формально до структури одного речення. Таку синтаксичну будову має, наприклад, преамбула (вступна частина) Статуту Організації Об'єднаних Націй.

Юрисдикційний підстиль використовується в юриспруденції: судочинстві, досудовому слідстві, дізнанні, судовому розгляді, при складанні різноманітних господарських і цивільних договорів тощо; реалізується в позовних заявах; договорах; протоколах і постановах слідчого й особи, що проводить дізнання; постановах (ухвалах) судді; вказівках і постановах прокурора; нотаріальних документах.

Законодавчий підстиль – це офіційна мова, мова державної влади, якою вона говорить з населенням. Він реалізується в таких жанрах, як: конституція, закони, укази, постанови, статути. Мова законодавства включає в себе лексику і фразеологію цивільного, кримінального, адміністративного права тощо. Тексти законодавчого підстилю складають основу Кодексу законів про працю, Кодексу про адміністративні правопорушення, Кодексу законів про шлюб і сім’ю, Кримінального кодексу, Кримінально-процесуального кодексу, Цивільного кодексу, Цивільно-процесуального кодексу тощо.

Мовні особливості:

1. Стислість, чіткість, логічна послідовність викладу думок, одноманітність.

2. Відсутність емоційності, образності, індивідуальних авторських рис (в службових листах зустрічаються елементи авторського стилю).

3. Стандартизація:

а) текст документів ділиться на параграфи, пункти, підпункти;

б) обов’язкові реквізити, без яких документ не має юридичної сили, - дата і підпис;

в) усталені мовні звороти, кліше.

4. Лексична диференціація: залежно від того, яку саме галузь суспільного життя обслуговує офіційно-діловий стиль, він може містити суспільно-політичну, науково-термінологічну, професійно-виробничу лексику.

5. Однозначність тлумачення змісту.

6. Синтаксичні конструкції – прості поширені, ускладнені речення, складні речення з сурядними та підрядними зв’язками.