Тема 9. Стилістичне використання прикметників у мові права.

1. Особливості граматичної парадигми прикметників.

2. Особливості використання прикметників у діловому мовленні.

1.Особливості граматичної парадигми прикметників.

Якщо у художньому мовленні прикметники вживаються з емоційно-експресивним забарвленням, у переносному значенні, то в офіційно-діловому стилі прийнятні лише книжні прикметники, як окреслюють увиразнюють ознаки предметів, явищ, понять. Сполучаючись з іменниками, вони конкретизують різні поняття, явища. Прикметники входять до складу мовних кліше документів: двосторонній договір;

Якісні прикметники вказують таку ознаку, що може бути властива предмету в більшій чи меншій мірі: яскравий колір, довгі розмови і т. д. Вони можуть утворювати словосполучення із залежними прислівниками міри дуже, надзвичайно, надто, занадто, досить тощо.

Відносні прикметники вказують ознаку предмета за відношенням до інших предметів чи якихось явищ.

Присвійні прикметники позначають належність предмета людині або тварині.

За мірою названої ознаки якісні прикметники поділяються на ступені:

звичайний: рішучий, далекий;

вищий: рішучіший, дальший;

найвищий: найрішучіший, найдальший.

Форми прикметників вищого і найвищого ступенів, що виражаються, як у наведених прикладах, одним словом, називаються простими. Вони утворюються:

вищий ступінь – за допомогою суфіксів -іш-(у більшості випадків) та -ш- (від слів, у складі яких є суфікси -ге-, -ок-, -ек-, що під час утворення форми вищого ступеня пропускаються): глибший, тонший.

найвищий – за допомогою префікса най-від форми вищого ступеня.

Внаслідок утворення ступенів порівняння відбуваються чергування та інші зміни приголосних звуків: г, ж, з + ш –>жч (дорогий, дорожчий, найдорожчий; дужий, дужчий, найдужчий; близ кий, ближчий., найближчий;

с + ш –> щ([шч]): високий, вищий, найвищий.

Для підсилення можуть уживатися форми найвищого ступеня з префіксами як- і що-: якнайзручніишй, щонайврожайніший.

Найвищий ступінь ознаки інколи виражається додаванням до простої форми вищого ступеня слів від усіх, над усе: дорожчий над усе, ближчий від усіх.

Прикметники, що називають абсолютну якість, тобто таку, що не може виявлятися в більшій чи меншій мірі (вона або є, або її нема), ступенів порівняння не мають: босий (не можна бути "босішим" чи "найбосішим"), порожній (слова "порожніший" чи "найпорожніший" позбавлені будь-якого сенсу). Не мають ступенів порівняння прикметники зі суфіксами -еньк-, -есеньк-, -езн-, -єни-, -уват-:біленький, гарнесенький, грубезний, широченний, тіснуватий.

Із такими прикметниками не можна вжити слів, що вказують на міру ознаки, — дуже, надзвичайно.

Ступені порівняння деяких прикметників утворюються від інших основ: гарний — кращий; добрий — ліпший; поганий — гірший. Іноді можливі паралельні форми, утворені від тієї ж основи: здоровший і здоровіший, або від різних основ: кращий і гарніший.

Крім простих, є ще складені форми ступенів порівняння, які виражаються не одним, а двома словами. Творяться вони додаванням до звичайного прикметника слів більш або менш, найбільш або найменш: більш, (менш) точний; найбільш (найменш) переконливий.

У діловому стилі кількісно переважають відносні прикметники, бо вони уточнюють, конкретизують поняття (ринкова економіка, поточний рахунок). Проте оскільки якісні прикметники все ж вживаються, то доводиться утворювати від них ступені порівняння (тобто форму для вияву більшої чи меншої міри якості). В українській мові ці форми можуть бути однослівними, синтетичними (високий, вищий, найвищий) і двослівними, аналітичними (високий, більш високий, найбільш високий).

У діловому стилі ступінь більшого чи меншого вияву якості передається звичайно аналітичною формою (з допомогою прислівників більш, менш, далеко, надто, дуже тощо), оскільки творення таких форм практично можливе від усіх якісних прикметників; ці форми вільно відмінюються й широко вживаються в ролі означень; вони сприймаються як стилістично нейтральні, в той час як однослівні форми мають чітке розмовне забарвлення.

Синтетична	Аналітична
складний
складніший	більш складний
найскладніший	найбільш складний

При вживанні ступенів порівняння слід враховувати смислову відмінність між прислівниками. Так дуже і самий вказує на абсолютний ступінь вияву ознаки; найбільш – на відносний ступінь вияву ознаки (менш – більш – найбільш).

У російській мові форми вищого ступеня порівняння вживаються у поєднанні з Р. відмінком іменника (день длиннее ночи) або зі сполучником чем (Эта книга интереснее, чем та). В українській мові нормі відповідає вживання вищого ступеня порівняння з прийменниками (від, за, порівняно з, проти) або зі сполучниками (ніж, як): Від ясних днів ще спокійніші ночі. Успіхи порівняно з минулим роком стали кращими. Ви здібніші, ніж я.

Калькою з російської мови, суржиком, що надає відтінок просторіччя висловлюванню, є поєднання слова самий з прикметниковим формами:

Правильно	Неправильно
найкращий	самий кращий
найвищий	самий високий