41.Штучне освітлення. Види штучного освітлення.

Штучне освітлення передбачається в приміщеннях,в яких недостатньо природного світла чи для освітлення приміщення в той час,коли природне світло відсутнє.

За конструктивним використанням може бути трьох видів – місцеве,загальне і комбіноване,тобто поєднане загальне освітлення з місцевим,яке концентрує світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Використання одного місцевого освітлення всередині приміщення не допускається.

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на:

1)робоче – обов’язкове у всіх приміщеннях і на освітлюваних територіях для забезпечення нормальної роботи,проходу людей і руху транспорту;

2)аварійне – належить влаштовувати у тих випадках,коли раптове відключення робочого освітлення (при аварії) і пов’язане з цим порушення нормального обслуговування може спричинити вибух,пожежу отруєння людей чи призведе до зупинки технічного процесу для якого недопустимі перерви. Найменша освітленість робочих поверхонь,які потребують обслуговування при аварійному режимі,повинна становити 5% освітленості,яка нормується для робочого освітлення при системі загального освітлення,але не менше 2лк всередині будівель.

До спеціальних видів освітлення відносять:охоронне,чергове,бактерицидне і ерітемне (штучного ультрафіолетового опромінення).

42. Нормування штучного освітлення.

43. Методи розрахунку штучного освітлення.

1)метод коефіцієнта використання світлового потоку,який враховує світловий потік,відбитий від стелі і стін;він є основним для розрахунку загального,рівномірного освітлення при горизонтальній робочій поверхні.

Світловий потік лампи Ф_л (лм)при лампах розжарення чи світловий потік групи ламп світильника при люмінесцентних лампах розраховується за формулою:

Ф=E_H*S*z*k\N*ŋ

де: E_H – нормована мінімальна освітленість,лк (береться зі СНіП ІІ-4-79 залежно від умов зорової роботи);

S – площа освітлювального приміщення,м²;

z – коефіцієнт мінімальної освітленості ,який рівний відношенню Е_ср\Е_мін,значення якого,як правило,приймається в межах 1,1-1,5 (в середньому 1,2);

k – коефіцієнт запасу;

N – кількість світильників в приміщенні(взятих до розрахунку);

ŋ – коефіцієнт використання світлового потоку ламп.

Коефіцієнт використання світлового потоку ŋ

44. Світильники. Їх характеристика.

Світильник – це світловий прилад, що складається з джерела світла (лампи) та освітлювальної арматури. Освітлювальна арматура призначена для перерозподілу напряму світлового потоку у бік робочої поверхні, для захисту очей від засліплюючої дії ламп, для запобігання їх від пошкодження, а також для кріплення і підведення до них електричного струму.

Основними світлотехнічними характеристиками світильників є: світлорозподіл, крива сили світла, коефіцієнт корисної дії та захисний кут.

Згідно з ГОСТ 17677-82 світильники відносяться до певних класів в залежності від того, як розподілений світловий потік світильника між верхньою і нижньою півсферами. Якщо більше, ніж 80% світлового потоку розподіляється в нижній півсфері,то світильники відносяться до класу прямого світла (П), якщо 60.. 80% – до класу переважно прямого світла (Н), при 40...60 – до класу розсіяного світла (Р).Якщо більше, ніж 80 % світлового потоку розподіляється у верхній півсфері,то світильники відносяться до класу відбитого світла (О), при 60..80% –до класу переважно відбитого світла (В).

Залежно від конструктивного виконання світильники бувають: відкриті, захищені, закриті,пилонепроникні, вологозахищені, вибухобезпечні та підвищеної надійності проти вибуху.

За ступенем захисту від пилу розрізняються світильники відкриті,перекриті з неущільненою світлопроникною оболонкою,пилозахищенні,тобто такі, що допускають проникнення пилу в порожнину світильника тільки в нешкідливих кількостях, з обмеженою зоною пилозахисту, пилонепроникні і з обмеженою зоною пилонепроникності.

За призначенням світильники можуть бути загального та місцевого освітлення.

rtjeryj

29