36. Вимоги при проектуванні вентиляції.

Для успішної роботи системи вентиляції важливо щоб при її проектуванні були виконані такі вимоги:

1)об’єм притоку повітря в приміщенні L_пр повинен відповідати об’єму витяжки L_вит , різниця між цими об’ємами не повинна перевищувати 10-15%;

2)припливні і витяжні системи в приміщенні повинні бути правильно розміщенні. Свіже повітря необхідно подавати в ті частини приміщення,де кількість шкідливих виділень мінімальна (чи їх немає зовсім),а видаляти в місцях,де виділення максимальні;

3)система вентиляції не повинна викликати переохолодження чи перегрівання працюючих;

4)система вентиляції не повинна створювати шум на робочих місцях який би перевищував гранично допустимі рівні;

5)система вентиляції повинна бути пожежо – і вибухобезпечною,простою по влаштуванню,надійною в експлуатації і економічною.

37. Розрахунок повітрообміну по факторах «люди». Кратність повітрообміну.

1)при нормальному мікрокліматі і при відсутності шкідливих речовин чи вмісті їх в межах норм повітрообміні L (м³\год) можна визначити за формулою:

L=N*L

де: N – число працівників;

L – витрати повітря на одного працівника,яка приймається залежно від об’єму приміщення,що припадає на одного працівника.

В приміщенні з об’ємом повітря на кожного працівника понад 40м³ і за наявності природної вентиляції повітрообмін не розраховується.

2)при виділенні парів чи газів – він розраховується виходячи з їх розведення до допустимих концентраціях. Розрахункова витрата повітря може бути визначена із умови балансу шкідливих речовин,що поступають в приміщення і видаляються з нього:

G+L*g_пр=L*g_вит

де: g_пр і g_вит- концентрація шкідливих речовин в припливному і видаленому повітрі;

L-обєм припливного чи видаленого повітря м³\год, дорівнює:

L=G/( g_вит + g_пр)

Якщо зовнішнє повітря не містить шкідливих речовин,тоді:

L=G/ g_вит

3)при боротьбі з надлишковим теплом – повітрообмін визначається з умови асиміляції тепло надлишків. Об’єм притічного повітря (м³\год):

L_пр=Q_надл\C*ρ_пр(t_вит + t_пр)

де: C – теплоємність сухого повітря,кДж(кг\град);

Q_надл – надлишкові тепловиділення,кДж\год:

Q_надл=∑Q-∑Q_вих

∑Q - сумарна кількість тепла,що поступає в приміщення;

∑Q_вих – сумарна кількість тепла,що виходить з приміщення;

ρ_пр – густина притічного повітря,кг\м³;

t_вит – температура повітря,що виходить з приміщення С⁰;

t_пр – температура притічного повітря, С⁰.

t_вит=t_рз+∆t(H-2)

де:t_рз – температура в робочій зоні,яка не повинна перевищує допустиму норму(t_рз<t_доп);

∆t – температурний градієнт по висоті приміщення (1…5 С\м);

H – відстань від підлоги до центру витяжних отворів,м;

2 – висота робочої зони,м.

Температура притічного повітря при наявності надлишкового тепла повинна бути на 5-8 ⁰С нижчою за температуру повітря в робочій зоні.

4)при виділенні вологи в приміщенні (кг\год) обємна витрата повітря:

L=G_вп\d₁-d₂

де: G_вп – маса водяної пари,яка виділяється в приміщенні,г\год;

d₁ – вологовміст повітря,яке видаляється з приміщення,г\кг;

d₂ – вологовміст зовнішнього повітря,г\кг.

При одночасному виділенні в приміщенні шкідливих речовин,тепла і вологи приймається найбільша кількість повітря,отримана в результаті розрахунків для кожного з видів виробничих виділень.

Кратність повітрообміну – застосовується для орієнтованих розрахунків,коли невідомі види і кількість шкідливих речовин,що виділяється.

Кратність повітрообміну К показує,скільки разів за годину змінюється повітря в приміщенні:

К=L\V_прим

де:L – повітрообмін,м³\год;

V_прим – об’єм приміщення,м³.