
- •1.Поняття і предмет транспортного права
- •2.Місце транспортного права у системі наук
- •4. Система транспортного права
- •5. Джерела транспортного права
- •7. Загальні засади правового регулювання діяльності транспортного комплексу України
- •13 . Лiцензування транспортної дiяльностi
- •14. Ліцензійні норми провадження господарської діяльності з надання послуг з внутрішніх і міжнародних перевезень пасажирів і вантажів.
- •15. Перелік документів, які подаються для отримання ліцензії
- •16. Порядок контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг.
- •17. Регулювання цін і тарифів в галузі транспортної діяльності
- •18. Поняття, правовий статус та види суб'єктів транспортного права
- •19. Центральні органи законодавчої та виконавчої влади як суб’єкти управління транспортом.
- •21.Основні завдання та права Украавтодору
- •22.Структура укравтодору
- •23. Нормативно-правове забезпечення діяльності Укравтодору
- •24.Основні завдання і права Укртранс інспекції
- •29. Міжнародні транспортні організації як специфічний вид суб’єктів транспортного права
- •30. Правовий статус споживачів транспортних послуг
- •31. Договір перевезення вантажу в прямому сполученні
- •32. Договір перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні
- •33.Договір перевезення пасажирів та багажу
- •34. Порядок оформлення договору оренди автомобіля
- •35. Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів
- •36.Поняття термінів франшиза і «бонус-малус»
- •37.Особливості правового регулювання перевезення пошти автомобільним транспортом
- •38.Договір транспортного експедирування
- •39. Особливості правового регулювання доставки вантажів автомобільним транспортом
- •40. Особливості правового регулювання доставки вантажів залізничним транспортом
- •41. Особливості правового регулювання доставки вантажів авіаційним транспортом
- •42. Поняття та види правопорушень на транспорті
- •43. Кримінально-правова відповідальність за транспортні злочини
- •44. Адміністративно-правова відповідальність за проступки на транспорті
- •45. Адміністративна відповідальність за порушення правил дорожнього руху
- •46. Порядок сплати адміністративних штрафів в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху
- •47. Оформлення працівниками даі матеріалів про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
- •48. Відповідальність перевізника за порушення транспортних зобов’язань
- •49. Відповідальність вантажовідправника та вантажоотримувача за порушення транспортних зобов’язань
- •50. Відповідальність сторін у договорі транспортного експедирування
- •51. Цивільно-правова відповідальність за порушення транспортних зобов’язань
- •52. Поняття міжнародних транспортних перевезень
- •53. Види міжнародних перевезень
- •54. Загально – правова регламентація міжнародних перевезень
- •55,56. Правове регулювання міжнародних автомобільних перевезень
- •57. Правова регламентація перевезень у зарубіжних країнах
- •58. Відповідальність у міжнародних транспортних зобов*язаннях
- •1. Відповідальність перевізника:
- •59. Відповідальність користувачів транспортних послуг
- •60. Загальні умови перевезення небезпечних вантажів
- •61. Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів
- •62. Утворення та основні засади діяльності конкурсного комітету з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування. Об*єкт конкурсу
- •63. Порядок оголошення про проведення конкурсу з перевезення пасажирів на
- •1.Поняття і предмет транспортного права
- •27. Порядок здійснення державного контролю на автомобільномутранспорті
- •28. Правове становище транспортних організацій та їх об’єднань як суб’єктів транспортного права особливого виду
19. Центральні органи законодавчої та виконавчої влади як суб’єкти управління транспортом.
Метою державного управління в області транспорту є: своєчасне, повне і якісне задоволення потреб населення й суспільного виробництва в перевезеннях і потреб оборони держави; захист їх прав під час транспортного обслуговування; безпечне функціонування транспорту; дотримання необхідних темпів і пропорцій й ін.
Основними принципами побудови системи управління транспортом є : розмежування функцій державного управління та управління підприємств; розмежування виробничих та регулятивно-контрольних функцій; створення організаційних структур управління в об’єднаннях підприємств переважно на комерційній основі. Систему законодавчих і виконавчих органів у сфері управління транспортом складають: Верховна Рада України; Кабінет Міністрів України;
Міністерство транспорту та зв'язку України
Урядові органи державного управління в окремих галузях транспорту, що діють у складі Міністерства транспорту та зв'язку України та йому підпорядковуються.
Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Центральним органом управління єдиною транспортною системою України є вищий орган законодавчої влади - Верховна Рада України. Відповідно до положень Конституції України, Верховна Рада України є органом загальної компетенції, тобто її повноваження стосуються всіх без винятку сфер господарювання. Верховна Рада України визначає основні напрямки державної політики у сфері транспорту, здійснює законодавче регулювання питань сфери транспортної діяльності. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади здійснює заходи щодо забезпечення державної політики на транспорті; спрямовує і координує роботу Міністерства транспорту та зв'язку України, а також усіх підпорядкованих йому органів та організацій щодо забезпечення транспортної діяльності. Безпосереднє державне управління транспортом України здійснює Міністерство транспорту та зв'язку України (далі Мінтрансзв'язку). Правовою основою діяльності Мінтрансзв'язку є Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України вiд 06.06.2006 № 789. Отже, Міністерство транспорту та зв'язку України - це багатогалузеве міністерство, і реалізація поставленим перед ним завдань потребує вагомих зусиль. При цьому, оптимальною є така система управління транспортним комплексом держави, у якій функціональний принцип побудови міністерства співвідноситься з галузевим принципом побудови урядових органів державного управління окремими видами транспорту. У цьому випадку забезпечується можливість реалізації загальних основ державної політики в сфері управління транспортним комплексом з урахуванням специфіки транспортних галузей. Саме галузевим органом управління транспорту буде присвячена наступна глава підручника.
20. Спеціальні органи державного управління окремими видами транспорту Правова компетенція щодо регулювання діяльності окремими видами транспорту України належить галузевим урядовим органам управління. Органом управління зал. тра-м заг. користування є Державна адміністрація залізничного транспорту(далі Укрзалізниця), яка підпорядкована Мінтрансзв’язку.Укрзалізницю очолює генеральний директор, який за посадою є заступником Міністра транспорту та зв’язку. Основними завданнями Укрзалізниці є:1) організація злагодженої роботи залізниць і підприємств 2) забезпеч.експлуатації залізн.. рух. складу, його ремонту та оновлення;3) розроблення концепцій розвитку зал. Тран-ту;4) вжиття заходів для забезпечення безпеки функціонування зал. трансп., Державне галузеве управління автомобільним транспортом здійснюється Державним департаментом авт.. тра-ту та Головною державною інспекцію на авт..транспорті. При цьому, Держ.департамент авт.. тр-ту виконує управлінські функції державно-правового регулювання роботи автотранспортних підприємств, компаній та акц.. товариств незалежно від форм їх власності. Цілями діяльності Гол.держ. інспекції на авт.. тра-ті є розробка низки нормат.-правових актів та внесення змін і доповнень до ряду Законів України щодо підвищення ефективності системи державного контролю, вдосконалення системи управління безпеки автомобільних перевезень і т.д. Функції державного регулювання в авіаційній галузі покладено на Державну авіаційну адміністрацію що є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінтрансзв'язку . Основою національної аеронавігаційної системи є Державне підприємство обслуговування повітряного руху України(Украерорух).що здійснює аеронавігаційне обслуговування в повітряному просторі. Урядовим органом державного управління в галузі морського і річкового транспорту є Державний департамент морського і річкового транспорту (Укрморрічфлот), який діє у складі Міністерство транспорту та зв'язку України та підпорядковується йому.Для здійснення державного нагляду за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті, створена Головна державна інспекція України по безпеці судноплавства (далі Держфлотінспекція) . Відособленим структурним підрозділом Держфлотінспекції є Державна інспекція судноплавного нагляду.Органом морського транспорту, що входить у сферу управління Міністерства транспорту та зв'язку України є Інспекція головного державного реєстратора флоту, що організує й координує роботу по державній реєстрації суден, здійснює контроль і державний нагляд за виконанням правил реєстрації суден, одержанням права плавання під Державним Прапором України. Національним класифікаційним товариством, яке здійснює технічний нагляд і проводить класифікацію морських і річкових торгівельних суден є Регістр судноплавства України.Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків підтверджує дипломи, кваліфікаційні свідоцтва іт.д. Державна міська адміністрація, її структурні підрозділи та органи місцевого самоврядування забезп. Реаліз. держ. політики у сфері міськ. Електр. транспорту. З ціллю забезпечення надання безпечних транспортних послуг та додержання перевізниками законодавства про міський електричний транспорт (крім метрополітену) в Україні створена Державна технічна інспекція міського електричного транспорту.