57. Правова регламентація перевезень у зарубіжних країнах

Основними нормативно-правовими актами, що регламентують перевезення в Російській Федерації, є: Частина друга Цивільного кодексу РФ , Повітряний Кодекс РФ , Статут залізничного транспорту РФ , Кодекс торговельного мореплавства РФ , Кодекс внутрішнього водного транспорту. Завершується робота над проектом нового статуту (федерального закону) автомобільного транспорту РФ. Договір перевезення вантажу – це договір, згідно з яким перевізник зобов’язується доставити ввірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник зобов’язується сплатити за це перевезення встановлену плату. Умови такого договору містяться у відповідному транспортному документі:

• на залізничному, річковому та повітряному транспорті – накладна;

• на морському транспорті – накладна або коносамент;

• на автомобільному транспорті – товарно-транспортна накладна або акт заміру (зважування). В обов’язки перевізника входить подача вантажовідправнику під вантаження у строк, встановлений прийнятим від нього замовленням або договором, справних транспортних засобів у стані, пригідному для перевезення відповідного вантажу. В обов’язки вантажовідправника (вантажоодержувача) входить дотримання строків вантаження (вивантаження) вантажів у подані транспортні засоби. Обов’язок вантаження (вивантаження) вантажу може бути покладений як на вантажовідправника (вантажоодержувача), так і транспортну організацію, що здійснює перевезення. Строки доставки визначаються в порядку, який передбачений транспортними статутами і кодексами. За відсутності таких строків вантаж (пасажир, багаж) повинні бути доставлені в пункт призначення в розумний строк . Договір про організацію перевезень вантажів, за яким перевізник бере на себе . До договорів про організацію перевезення належать:

• навігаційні договори – на морському та річковому транспорті;

• спеціальні договори – на повітряному транспорті;

• річні договори – на автомобільному транспорті.

Основний обов’язок вантажовідправника у договорі перевезення вантажу та пасажира у договорі перевезення пасажиру і багажу є внесення провізної плати за перевезення, розмір якої встановлюється угодою сторін, якщо інше не передбачено законами та іншими нормативно-правовими актами . Способом забезпечення виконання вантажовідправником, вантажоодержувачем або власником вантажу обов’язку з внесення провізної плати та інших платежів, що належать перевізнику, є право перевізника утримувати вантажі та багаж до виконання вказаними особами своїх зобов’язань.

Ст. 793 ЦК РФ регламентує відповідальність за порушення зобов’язань з перевезення.

Ч. 2 ст. 794 ЦК РФ містить перелік підстав, за якими перевізник та вантажовідправник звільняються від відповідальності:

непереборна сила, явища стихійного характеру (пожежі, замети, повідні) та військові події; припинення або обмеження перевезень вантажів у певних напрямках, що здійснюються у відповідності з порядком, що встановлений транспортними статутами (кодексами); інші обставини, передбачені транспортними кодексами (статутами).

Розмір відповідальності перевізника, який не забезпечив схоронність вантажу (багажу), визначається:

• в разі втрати або нестачі вантажу (багажу) – вартістю вантажу (багажу), який є втраченим або якого не вистачає;

• в разі пошкодження (псування) вантажу (багажу) – сумою, на яку знизилась його вартість, а за неможливості його відновлення – вартістю вантажу (багажу);

• в разі втрати вантажу (багажу), який був зданий до перевезення з оголошенням його вартості, – оголошеною вартістю вантажу (багажу).

П. 4 ст. 796 ЦК РФ містить норму, відповідно до якої комерційний акт та інші документи про причини несхоронності вантажу (багажу), що складені перевізником в односторонньому порядку, повинні оцінюватися судом поряд з іншими документами, що засвідчують обставини, які можуть служити підставами для відповідальності перевізника, відправника або одержувача вантажу (багажу). Транспортна система республіки Білорусь включає в себе залізничний, автомобільний, повітряний, морський, річковий транспорт, а також трубопровідний транспорт як особливий вид. Правове регулювання діяльності в галузі перевезень в республіці Білорусь здійснюється як загальним цивільним законодавством, так і спеціальними нормативними актами. Загальні правила перевезення вантажів, пасажирів і багажу сформульовані в Цивільному кодексі Республіки Білорусь. Відповідно до Цивільного кодексу прийняті закони:

• «Про засади транспортної діяльності» від 5 травня 1998 р.;

• «Про залізничний транспорт» від 6 січня 1999 р.;

• «Про автомобільний транспорт і автомобільні перевезення» .

До числа спеціальних нормативних актів, що регулюють транспортну діяльність в Білорусі, належать: Статут залізничного транспорту загального користування; Правила автомобільних перевезень вантажів; Повітряний кодекс Республіки Білорусь; Водний кодекс Республіки Білорусь; Кодекс торговельного мореплавства Республіки Білорусь. Перевезення вантажів між Республікою Білорусь, Росією та Україною регулюється двосторонніми угодами з цими країнами про міжнародне залізничне вантажне і пасажирське сполучення. Міжнародні перевезення з іншими країнами регулюються міжнародними угодами, конвенціями і звичаями. В транспортному законодавстві Республіки Білорусь переважну більшість займають імперативні норми.