38.Договір транспортного експедирування

Власник товару, який не має часу або можливості вступати у відносини з перевізником, може уповноважити іншу особу владнати всі необхідні формальності та організувати процес перевезення. На практиці такий спосіб посередництва застосовується, як правило, тоді, коли мова йде про доволі складні перевезення, в яких розібратися може тільки спеціаліст.

Відносини транспортного експедирування регулюються ст. 316 ГК України, ст.ст. 929–935 ЦК України, законами України «Про транспортно-експедиційну діяльність» від 1.07.2004 р. №1955, «Про транспорт», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про транзит вантажів», іншими законами, Постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1993 р. №770 «Про транспортно-експедиційне обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів», транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені українським законодавством, застосовуються норми міжнародного договору.

Транспортно-експедиційна діяльність – це підприємницька діяльність з надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб’єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технології роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо.

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України. Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб’єкти господарювання.

Основним завданням державного регулювання транспортно-експедиторської діяльності є захист економічних інтересів України, подальше становлення, розвиток та формування ринку транспортно-експедиторських послуг.

Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує проведення державної політики та державний контроль у сфері транспортно-експедиторської діяльності, спрямовує і координує роботу органів виконавчої влади, які здійснюють державне регулювання в цій сфері діяльності.

39. Особливості правового регулювання доставки вантажів автомобільним транспортом

Договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом - це двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

В залежності від терміну дії виділяють річний та разовий договір.

Порядок укладання договорів перевезення вантажів автомобільним транспортом детально прописано у Правилах перевезення вантажів.

Зміст договору перевезення вантажів складають його умови, особливе місце серед яких посідають суттєві умови. Суттєвими умовами договору перевезення вантажів автомобільним транспортом є найменування та місцезнаходження сторін; найменування, тара, кількість вантажу; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами - порядок розрахунків, порядок визначення раціональних маршрутів, обов'язки сторін, відповідальність тощо

На перевезення вантажів автомобільним транспортом відправник надає перевізнику при наявності укладеного договору заявку відповідно до встановленої форми, в який вказується період перевезення, графік подачі автомобілів під завантаження, найменування вантажу, пункт завантаження й розвантаження, загальна маса, рід упаковки, кількість вантажних місць та відстань перевезення. В заявці також містяться додаткові умови стосовно способу завантажувально-розвантажувальних робіт, експедирування, строку, порядку та форми оплати та попередній розрахунок вартості вантажу.

При поданні вантажів відправник повинен зазначити масу брутто і нетто (на упакованих та штучних неупакованих вантажах) або завчасно замаркувати кожне вантажне місце (при поданні вантажів в тарі чи упаковці і штучних вантажів дрібними відправками). Може здійснюватись пломбування.

Перевізник зобов'язаний забезпечувати своєчасну подачу справного рухомого складу, придатного для перевезення вантажів. За загальним правилом навантажувально-розвантажувальні роботи здійснює відправник.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо).

Товарно-транспортна накладна – єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Як правило, складається у чотирьох екземплярах.

Дорожній лист – це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

По прибутті в пункт призначення перевізник здає вантажі одержувачу згідно з товарно-транспортною накладною по масі і кількості місць.

Одержувач вправі перевірити масу, кількість місць і стан у випадках:

а) прибуття вантажів у пошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) або з пошкодженими пломбами вантажовідправника;

б) прибуття швидкопсувних вантажів з порушенням терміну доставки або з порушенням температурного режиму при перевезенні.

У разі зіпсуття або пошкодження вантажу сторони складають відповідний акт, в якому зазначаються такі обставини:

а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній;

б) порушення або відсутність пломб;

в) простій автомобіля у пунктах вантаження (розвантаження) понад встановлені норми часу;

г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.

При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони

Акт підписується сторонами.