31. Договір перевезення вантажу в прямому сполученні

Поняття договору перевезення вантажів

Ч. 1 ст. 909 ЦК визначає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (первізник) зобов’язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Види договору перевезення вантажу

Насьогодні існують різні класифікації договору перевезення вантажу залежно від підстав їх класифікації. Найбільш вдалою, на нашу думку є та, що надають Є.Ф. Демський, В.К. Гіжевський, Є.С. Демський, А.В. Мілашевич: залежно від віду транспорту: 1) залізничні; 2) внутрішньоводні; 3) повітряні; 4) морські: а) міжнародні морські та перевезення вантажу всередині країни; б) каботажні (малий каботаж – між портами одного моря, великий каботаж – між портами різних морів); 5) автомобільні: а) міські; б) приміські; в) міжміські; г) міжобласні; д) міжнародні.

Предмет договору перевезення вантажу .

У визначенні предмету договору перевезення вантажів суперечностей серед правознавців не виникає. За загальною думкою предметом визначеного договору є дії перевізника з транспортування (переміщення) вантажу з пункту відправлення до пункту призначення і виданню його отримувачу.

Сторони в договорі перевезення вантажу

Згідно ст. 909 ЦК сторонами у договорі перевезення вантажу є перевізник, відправник та одержувач. Тобто законодавець передбачає трьосторонність цього договору.

Права і обов’язки сторін договору перевезення вантажу

Права і обов’язки сторін визначаються в договорі. Але існують певні особливості, визначені законодаством, яких повинні дотримуватися сторони при укладенні договору перевезення вантажу.

Згідно з законодавством України до прав перевізника відносяться: 1) отримати плату за перевезення вантажу (ч. 1 ч. 916 ЦК); 2) залишити вантаж, який одержувач не затребував чи відмовився від його прийняття, у себе за рахунок і на ризик вантажовідправника; 3) притримати переданий йому для перевезення вантаж для забезпечення внесення провізної плати та інших платежів (ч. 4 ст. 916 ЦК); 4) реалізувати вантаж, який не був одержаний протягом місяця після повідомлення одержувача (ч.4 ст. 310 ЦК).

До прав вантажовідправника відносяться: 1) застрахувати вантаж у порядку, встановленному законодавством (ч. 3 ст. 308 ГК); 2) відмовитися від поданих перевізником транспортних засобів, якщо вони не придатні для перевезення вантажу; 3) одержати назад зданий для перевезення вантаж до його відправлення, замінити вказаного в перевізному документі одержувача вантажу (до його видачі адресату), розпоряджатися вантажем у разі неприйняття його одержувачем чи неможливості видачі вантажу одержувачу (ч. 1 ст. 309 ГК); 4) вимагати відшкодування збитків за порушення строків доставки вантажу та за його незбереження.

До прав одержувача відносяться: 1) відмовитися від прийняття пошкодженого або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість повного або часткового використання його за первісним значенням (ч. 2 ст. 30 ГК); 2) заявити перевізнику про виявлення нестачі доставленного товару ;

До обов’язків перевізника відносяться: 1) надати транспортні засоби для перевезення (ст. 917 ЦК); 2) прийняти вантаж до перевезення; 2) видати вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином (ч. 5 ст. 308 ГК); 3)  здійснити завантаження у відповідні строки, якщо договором передбачено завантаження вантажу перевізником (ч. 2 ст. 918 ЦК); 4) доставити вантаж до пункту призначення у визначений строк (ч.1 ст. 313 ГК); 5) повідомити вантажовідправника у разі переривання або припинення перевезення вантажів з незалежних від перевізника обставин і одержати від нього відповідне розпорядження щодо вантажу (п. 2 ст. 309 ГК); 6) повідомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу (ч. 1 ст. 310 ГК); 7) відшкодувати вантажовідправнику збитки, завдані порушенням строку перевезення (ст. 923 ЦК); 8) відповідати за збереження вантажу з момента його прийняття до перевезення та видачі одержувачеві (ст. 924 ЦК, ст. 314 ГК).

До обов’язків вантажовідправника відносяться: 1) пред’явити вантаж до перевезення (ст. 917 ЦК); 2) підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення (п. 3 ст. 308 ГК); 3) передавати перевізникові разом з вантажем відповідним чином оформлені документи, які посвідчують якість та інші властивості вантажу, якщо це передбачено законодавством чи договором (п. 4 ст. 308 ГК); 4) надати розпорядження щодо вантажу у разі переривання або припинення перевезення вантажів з незалежних від перевізника обставин (п. 2 ст. 309 ГК); 6) сплатити провізну плату та інші платежи за перевезення вантажу (якщо цей обов’язок не покладається на отримувача).

До обов’язків одержувача відносяться: 1) прийняти вантаж, який прибув на його адресу (ч.2 ст. 310 ГК); 2) прийняти вантаж, що прибув після спливу встановлених строків і повернути суму, виплачену йому переізником за втрату вантажу ( ч. 2 п. 2 ст. 919 ЦК); 3) сплатити провізну плату та інші платежи за перевезення вантажу (якщо цей обов’язок не покладається на відправника).

Прийняття вантажу до перевезення

Перевезення починається з виконання зобов’язань з подання перевізником транспортних засобів і пред’явленню відправником вантажу для перевезення.

Згідно ч. 1 ст. 308 ГК вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального або незагального користування.

Подання транспортних засобів під завантаження

Згідно ч. 1 ст. 917 ЦК перевізник зобо’язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

В юридичній літературі правова природа зобов’язаннь з надання перевізником засобів під завантаження визначається по різному.

Товаросупровідні документи

Згідно з ч. 3 ст. 909 ЦК укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної, коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). ГК також підтримує таку ж позицію: згідно з ч. 2 ст. 307 цього нормативного акту укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документу (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Строки доставки вантажу

Перевізник повинен своєчасно виконати свій обов’язок з доставки вантажу до пункту призначення.

Строк доставки вантажів визначається згідно ч. 1 ст. 313 ГК, ч. 1 ст. 919 ЦК, які передбачають, що перевізник зобов’язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними статутами чи правилами. Якщо строк доставки у зазначеному порядку не встановлений, сторони мають право визначити його в договорі.

Зміна зобов’язань за договором перевезення вантажу

Разом з тим, під час перевезення можливе виникнення різноманітних обставин, що можуть змінити зобов’язання за договором чи перешкоджають їх виконанню. За таких обставин виникає необхідність у зміні умов перевезення.

Зміна умов перевезення можлива як за ініціативи віідправника, так і за ініціативи перевізника.

Видача вантажу одержувачу

Договір перевезення вантажу припиняється його належним виконанням, тобто видачей перевізником в пункті призначення одержувачу, зазначеному в транспортному документі.