Спілкування як основа педагогічної діяльності

Навчально-виховний процес у школі є складним, багатогранним і динамічним явищем. Психолого-педагогічна наука доводить: щоб виховання було ефективним, у дитини необхідно викликати позитивне ставлення до того, що виховують. А таке ставлення завжди формується в діяльності, через складний механізм взаємин, спілкування. Розвиток індивіда, існування його як особистості неможливі без зв'язку із суспільством, спілкування з іншими людьми. В ізоляції людина не може розвиватися: тільки у спілкуванні з дорослими, своїми ровесниками формується особистість дитини.

Спілкування - багатоплановий процес налагодження і розвитку контактів між людьми, який передбачає обмін інформацією, певну стратегію і тактику взаємодії, сприймання і розуміння суб'єктами спілкування один одного.

Отже, спілкування - це різноманітні контакти між людьми, зумовлені потребами спільної діяльності.

У процесі спілкування завжди відбувається обмін інформацією, тобто комунікація. Вербальна комунікація за допомогою слова - основна і найдосконаліша форма людського спілкування. Немовні засоби спілкування, супроводжуючи вербальне повідомлення, створюють підтекст, який полегшує, поглиблює і збагачує сприймання інформації, що передається.

У структурі спілкування виокремлюють такі аспекти:

1) комунікативний (лат. communicativus, від соmmunicatio - зв'язок) - обмін інформацією;

2) інтерактивний (лат. inter - поміж, між і activus - діяльний) - організація взаємодії між індивідами, які вступають у спілкування;

3) перцептивний (лат. perceptio - сприймання) - сприймання людини людиною.

Аспекти спілкування тісно пов'язані між собою. Адже інформацію необхідно не тільки прийняти, а й осмислити. Передавання, приймання, розуміння інформації зумовлюють взаємозв'язок "діяльність - спілкування - пізнання". Обмінюючись інформацією, партнери впливають один на одного.

З огляду на форми взаємодії людей у процесі їх діяльності виокремлюють такі види спілкування:

- соціально орієнтоване (лекція, розповідь, виступ);

- групове предметно орієнтоване, яке безпосередньо обслуговує колективну працю;

- особистісно орієнтоване спілкування як спілкування однієї особистості з іншою.

У взаєминах надзвичайно важливим є уміння спілкуватися. Це явище багатопланове і охоплює кілька компонентів:

а) комунікабельність - здатність відчувати задоволення від процесу комунікації, володіння комунікативними вміннями й навичками;

б) соціальну спорідненість - бажання перебувати серед інших людей;

в) альтруїстичні тенденції - бажання приносити радість людям, з якими доводиться спілкуватися.

Уміння спілкуватися має яскраво виражену емоційну природу, основою якої є комунікативні елювії (бажання ділитися думками, почуття симпатії, повага до учасників спілкування, прихильність тощо) та альтруїстичні (бажання приносити радість і співпереживати тим, з ким людина взаємодіє). Важливий чинник уміння спілкуватися - психологічна культура, яка передбачає вміння розумітись на інших людях, адекватно відгукуватись на їх поведінку, обирати такі способи звертання, які відповідають індивідуальним особливостям учасників спілкування.

Спілкування, що ґрунтується на повазі до особистості, незалежно від її віку чи соціального становища, стає надійною основою співпраці, а отже, є обов'язковою умовою успішної педагогічної діяльності.

14. Етапи педагогічного спілкування.

Этапы педагогического общения:

1) прогностический: моделирование учеником общения с группой, потоком при подготовке к педагогической деятельности;

2) начальный период общения: организация прямого общения с аудиторией, группой;

3) управление общением в развивающиеся педагогическом процессе;

4) анализ имеющейся системы общения и моделирование общения в предстоящей деятельности. Покажем содержательные и процессуальные особенности представленных творческих этапов общения.

Первый этап. Во время моделирования общения происходит планирование коммуникативной структуры дальнейшей деятельности, соответственно: а) педагогическим целям и задачам; б) общей педагогической и нравственно-психологической ситуации в аудитории; в) творческой индивидуальности педагога; г) индивидуальным особенностям учащихся; д) предлагаемой группе методов обучения и воспитания.

Все это вместе является опережающей стадией педагогического общения. Данную стадию нужно хорошо продумывать. Методическая и содержательная структура занятий должна влиять на появление эмоционального единства, создание атмосферы общения.

Второй этап. Это начало общения, организация прямого взаимодействия с аудиторией, начало контакта, во многом определяющего успешность последующего развития содержательного и социально-психологического аспекта педагогической деятельности.

Важными элементами данного этапа являются:

а) конкретизация спланированной модели общения;

б) уточнение условий и строения предстоящего общения;

в) реализация изначальной стадии непосредственного общения.

Третий этап – управление созревающим педагогическим процессом. Метод обучения и система общения должны являться адекватными. Только при таких условиях будет эффективна совместная деятельность учителя и учащихся.

Таким образом, кроме дидактических и методических требований к лекции, есть ряд социально-психологических требований к ней. Представим важнейшие из них.

1. Установление психологического контакта с классом для передачи информации и ее личностного восприятия обучаемыми.

2. Разработка психологически обоснованной партитуры урока, т. е. применение элементов беседы, риторических вопросов, ситуаций размышления и т. п., установление логики в чередовании фактов и обобщений, ярких примеров и теоретического материала.

3. Создание с помощью системы психологических средств обстановки коллективного поиска и совместных раздумий, что очень важно для реализации всех видов проблемного обучения.

4. Управление познавательной деятельностью учащихся.

5. Сочетание делового и личностного аспектов, которые обеспечивают не только информационный строй урока, но и самовыражение личности педагога.

6. Целостная, педагогически целесообразная система взаимоотношений педагога и учащихся, которая осуществляет настрой учащихся на общение с педагогом и вызывает интерес к преподаваемой дисциплине, увеличивает мотивацию обучения за счет социально-психологических резервов.

Четвертый этап. Преподаватель изучает применяемую им систему общения, уточняет возможные варианты организации общения в данном коллективе.

15. Загальна характеристика невербальних засобів спілкування.

Невербальные способы общения