15.4 Ретестовая надежность

Ретестова надійність - це характеристика надійності психодіагностичної методики, одержувана шляхом повторного обстеження досліджуваних за допомогою того самого тесту. Вона обчислюється по відповідності результатів першого й другого обстежень або по збереженню рангових місць досліджуваних у вибірці при ретесті. Коефіцієнт надійності відповідає коефіцієнту кореляції між результатами таких обстежень. Рекомендується інтервал між обстеженнями від декількох місяців до половини року.

Якщо тест не може дати той же самий результат для деякого досліджуваного (за умови, що цей досліджуваний не змінився) в різних умовах - значить його надійність незадовільна, або його прогноз дуже швидкоплинний, тобто вимірювана змінна більш відноситься до станів, настроїв і т.п. Низька ретестова надійність властива проективним методикам через те, що вони вимірюють дуже широкий спектр властивостей особистості. Одна і таж сама методика першого разу може стимулювати проявлення мотивації досліджуваного, а іншого разу – особливості його міжособистісної взаємодії. Проективні методики також дуже чутливі до рапорту між експериментатором і досліджуваним.

Коефіцієнт надійності вказує, наскільки вона задовільна або ні, але щоб її підвищити в разі необхідності треба розуміти через які причини виникають її порушення. Крім головної причини – різниці між характеристиками вибіркової і генеральної сукупності, є ще декілька специфічних, які ми наводимо нижче.

15.5 Источники неудовлетворительной надежности

1.Угадування відповідей в тестах інтелекту, здібностей і досягнень.

2. Установки на відповідь в особистісних тестах – стереотипи відповідей на завдання тесту, що ведуть до порушення валідності: установка на соціально схвалювані відповіді; установка на згоду; відхилення; установка на крайні відповіді; установка на невизначені або середні відповіді.

3.Усвідомлена фальсифікація, як симуляція або погіршення (агравація) відповідей досліджуваними.

4. Суб'єктивнеоцінювання експериментатора в проективних тестах.

5. Невиконання принципів конструювання ефективного тесту: занадто великий тест, під час виконання якого виникає стомлення і зниження мотивації досліджуваного, незрозумілі багатозначні завдання, незрозуміла або некоректна інструкція до тесту.

16. Валидность. Очевидная валидность.

Валідність - комплексна характеристика тесту, що включає відомості про область досліджуваних явищ і репрезентативність використовуваної стосовно неї діагностичної процедури [Бурлачук-Морозов]. Інакше кажучи, тест називається валідним, якщо він вимірює те, для вимірювання чого він призначений [Клайн]. А. Анастазі пише, що валідність тесту це поняття, яке вказує нам, що тест вимірює й наскільки гарно він це робить.

У поняття валідності входить велика кількість інформації про тест. Різні категорії такої інформації і способи її одержання утворюють типи валідності.

Очевидна (зовнішня, лицьова) валідність– відомості про тест, сферу його застосування, результативність й прогностичну цінність, що виникає у досліджуваного або іншої особи, яка не володіє спеціальними знаннями про справжню валідність. Очевидна валідність зазвичай демонструється через назву й інструкцію до тесту, і допомагає налагодити співробітництво з досліджуваними.

Основними видами справжньої валідності є: змістовна, конструктна й критеріальна валідності.