2. Конкурентоспроможність підприємства

Конкурентоспроможність підприємства - здатність підприємства створювати, виробляти і продавати товари та послуги, цінові й нецінові якості яких привабливіші, ніж в аналогічної продукції конкурентів. Конкурентоспроможність фірми може бути визначена як її порівняльна перевага відносно інших фірм цієї ж галузі усередині національної економіки і за її межами. Це означає, що конкурентоспроможність фірми може бути виявлена (оцінена) лише в рамках групи фірм, які належать до однієї галузі, або фірм, що випускають товари-субститути. Конкурентоспроможність підприємства відіграє важливу роль для країни, адже підвищення конкурентоспроможності продукції на зовнішньому ринку дозволяє збільшити експорт, та врівноважити платіжний баланс.

Конкурентоспроможність можна оцінювати шляхом порівняння конкурентних позицій кількох підприємств на певному ринку. При цьому обов'язковою вимогою є: а) технології,б) потенційних можливостей обладнання,в) рівня персоналу,г) системи управління,д) рівня інновацій,е) стану комунікацій,є) рівня маркетингової політики,ж) експортно-імпортних можливостей та інших параметрів.

Найважливішими параметрами-характеристиками конкурентоспроможності підприємства, факторами, що впливають на неї є: А) Конкурентоспроможність продукції.б)Здатність до адаптації в умовах змін зовнішнього середовища. Швидка ж адаптація забезпечується комплексом технічних, технологічних, інтелектуальних, організаційних та економічних характеристик.

Чотири основні рівні конкурентоспроможності підприємства: Перший рівень - менеджери дбають лише про випуск продукції, на споживача не зважають. Другий рівень - менеджери прагнуть, щоб продукція підприємства повністю відповідала стандартам, встановленим конкурентами. Третій рівень - менеджери уже не зважають на стандарти конкурентів, а вже самі потроху стають „законодавцями моди» у галузі. Четвертий рівень - коли успіх у конкурентній боротьбі забезпечує в першу чергу не виробництво, а управління і підприємство повністю стає „законодавцем моди» на даному ринку.

Конкурентоспроможність підприємства у свою чергу визначає конкурентностійкість підприємства.

Білет № 20.

1. Матеріально-технічне забезпечення підприємства

Матеріально-технічне забезпечення – це процес забезпечення виробничої системи матеріально-технічними цінностями – виробничими фондами – та управління рухом матеріальних ресурсів від постачальника до кінцевого споживання – виробничої дільниці.

У процесі реалізації функції матеріально-технічного забезпечення вирішується 4 основні функціональні завдання.

1. Створення бази сировини та матеріалів, що передбачає визначення потреби у матеріальних ресурсах, вибір постачальників, узгодження умов постачання.

2. Формування та зберігання запасів сировини та матеріалів, що передбачає управління запасами матеріальних ресурсів

3. Підготовка сировини та матеріалів до просування на робочі місця та їх своєчасне забезпечення.

4. Переробка та утилізація відходів основного та допоміжного виробництва.

Сучасний підхід до управління матеріально - технічним забезпеченням потребує розглядати матеріальні ресурси підприємства у динаміці як єдиний матеріальний потік. Цей потік складається з :

• Постачання матеріальних ресурсів від первинного джерела до підприємства.

• Переміщення матеріальних ресурсів по ланках підприємства.

• Виробництво продукції.

• Переміщення готової продукції на склади підприємства.

Основною метою управління матеріально-технічним забезпеченням є отримання підприємством достатньої кількості матеріальних ресурсів відповідної якості, у необхідний час, у необхідному місці, від надійних постачальників.

2. Планування діяльності підприємства

Планування - це процес визначення цілей і завдань підприємства на певну перспективу та вибір оптимального шляху їх досягнення.

Об’єктами планування на підпр. є всі напрями його діяльності: маркетингова, комерційна, інноваційна, економічна, соціальна, виробнича, екологічна.

Предметом планування на підпр. є його ресурси. У процесі планування встановлюється їх необхідність , оптимальна к-ть, напрямки та термін використання, режим споживання , засоби поповнення. При планування розглядають такі групи ресурсів: ( персонал, виробничі фонди, інвестиції, інформація, час)

Відповідно до закону України підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку.

Виділяють 5 основних цілей підпр. :

• Господарсько – економічні (забезпечують ефективність виробництва)

• Виробничо – технологічні (відображають функціональне призначення підприємства)

• Науково - технічні ( забезпечують науково – технічний прогрес)

• Соціальні ( забезпечують задоволення соціально - побутових потреб працівників)

• Екологічні ( забезпечують виготовлення екологічно чистої продукції )

Форми планування . Залежно від тривалості планового періоду розрізняють : перспективне ( довгострокове та середньо строкове) і поточне ( короткострокове) планування.

Білет №21