Функції племінного репродуктора.
Племінний репродуктор (далі – племрепродуктор) – суб’єкт підприємницької діяльності з розведення, вирощування і реалізації для відтворення високопродуктивних племінних тварин визначеної породи з метою забезпечення потреб сільськогосподарських товаровиробників. У свинарстві – допускається одержання помісного (гібридного) молодняку для реалізації власникам неплемінних тварин. У рибництві – здійснення цілеспрямованої промислової гібридизації у першому поколінні для передання користувальним (товарним) господарствам.
Діяльність і функції племрепродуктора:
розведення племінних тварин власної репродукції, а також тих, що надходять з племінних заводів та імпортуються;
ідентифікування належним чином тварин, що є в господарстві;
ведення офіційного обліку продуктивності, класифікації за типом, генетичної експертизи походження тварин і оцінки їх за власною продуктивністю та якістю потомків в обсязі, установленому Міністерством аграрної політики України;
виконання вимог щодо щорічного проведення комплексної оцінки поголів’я тварин;
використання для відтворення маточного поголів’я племінних (генетичних) ресурсів, що мають племінні свідоцтва (сертифікати) та допущені до використання державною племінною службою і органами державної ветеринарної медицини;
подання підприємствам (об’єднанням) з племінної справи у тваринництві племінної документації з метою проведення атестації власних плідників господарства та допуску їх до використання для відтворення поголів’я;
проведення оцінки плідників за якістю потомків;
подання інформації в обсязі та в терміни, що встановлені Міністерством аграрної політики України, для формування Державного племінного реєстру;
подання інформації в обсязі та в терміни, що встановлені Міністерством аграрної політики, для запису до Державних книг племінних тварин;
здійснення комплексу заходів поліпшення стану відтворення поголів’я та вирощування племінного молодняку тварин;
забезпечення рівня годівлі тварин, необхідного для реалізації їх генетичного потенціалу;
забезпечення належного зоотехнічного та ветеринарного стану ведення племінного тваринництва, своєчасне виконання профілактичних і лікувальних заходів, охорона племінного поголів’я від інфекційних захворювань.
Вимоги до племінних (генетичних) ресурсів.
Племінні (генетичні) ресурси – тварини, сперма, ембріони, яйцеклітини, які мають племінну (генетичну) цінність.
До племінних (генетичних) ресурсів встановлюються такі вимоги:
племінні тварини повинні бути ідентифіковані, зареєстровані у державних книгах племінних тварин, мати дані відповідно до вимог з племінного обліку, документів офіційного обліку продуктивності та офіційної оцінки за типом, походити від батьків, зареєстрованих у державних книгах племінних тварин;
сперма має бути одержана від племінних атестованих плідників, допущених до використання для відтворення, ідентифікована, заготовлена та оброблена в умовах, передбачених технологічними вимогами, встановленими для цієї продукції, відповідати ветеринарно-санітарним вимогам і правилам, а дані про неї повинні відповідати вимогам з племінного обліку;
ембріони, яйцеклітини повинні бути одержані від племінних тварин, ідентифіковані, заготовлені та оброблені в умовах, передбачених технологічними вимогами, встановленими для цієї продукції, відповідати ветеринарно-санітарним вимогам і правилам, а дані про них повинні відповідати вимогам з племінного обліку;
плідники мають походити від племінних тварин вищої племінної (генетичної) цінності, оцінюватися за походженням, власною продуктивністю та якістю отриманого від них потомства, а дані про них відповідати вимогам з племінного обліку;
плідники тварин, які використовуються для відтворення, атестуються та допускаються до відтворення в установленому порядку;
підконтрольні тварини повинні бути ідентифіковані, відповідати вимогам до державної реєстрації підконтрольних тварин у державних книгах племінних тварин, мати дані відповідно до вимог з племінного обліку, документів офіційного обліку продуктивності та офіційної оцінки за типом і результати генетичної експертизи походження та аномалій тварин.
74.Автоматизовані системи для ведення племінного обліку (на прикладі програми «Акцент – племінний облік у свинарстві»). Комп’ютерна програма «Акцент – племінний облік у свинарстві» створена для виконання вимог «Інструкції з ведення племінного обліку у свинарстві» . Згідно «Інструкції з ведення племінного обліку у свинарстві» у племінних господарствах ведуть індивідуальний облік та реєстрацію даних про походження, продуктивність, тип та інші якості тварин з метою одержання систематизованих відомостей, необхідних для ведення племінної справи. Форми племінного обліку тварин ведуться спеціалістами з племінної справи до вибуття тварини, після чого передаються і зберігаються в архіві. З переваг даної програми слід відмітити :
Зручний та інтуїтивно зрозумілий інтерфейс у вигляді форм, що дає можливість працівникам, які вели племінний облік на паперових формах, швидко опанувати методи роботи з програмою;
Наявність додаткових перевірок при занесенні інформації в базу даних;
Повна відповідність комп’ютерних форм до паперових форм племінного обліку;
Можливість підключення таких програм, як господарський облік, селекційні плани та інше;
Можливість роботи в локальній мережі; Важливим моментом при створенні облікової системи в племінному свиноводстві є те, що розробники взяли за основу технологічні процеси, які були заложені в «Інструкції з ведення племінного обліку у свинарстві», що дало можливість створити інтуїтивно зрозумілий інтерфейс, а також закласти в алгоритми розрахунок бонітовочних показників, причому все це має вигляд діючого документа.
Згідно практичних наробок, життя племінної свиноматки або кнура можна представити як послідовність переходів із однієї «групи використання» до іншої,
Наявність блоку додаткової звітності, аналізу та виборок по критеріям. Особливою вимогою даного програмного продукту є те, що впровадження його в експлуатацію на підприємстві є поетапним, а саме:
на першому етапі (найбільш трудомісткому) потрібно провести внесення родоводу всім свиноматкам та кнурам, які входять до груп свиней, з яких отримуємо приплід ;
на другому етапі (для свиноматок) проводиться внесення продуктивності за попередній період;
на третьому етапі проводиться остаточна інвентарізація стада та перехід до роботи з системою «в реальному часі».