Перспективні типи і формати роздрібних торговців

Склад і структура типів вітчизняних роздрібних торговців поступово розвивається аналогічно до структури типів торговельних суб'єктів інших країн. Зважаючи на значну подібність вітчизняних і закордонних типів роздрібних торговців, слід зазначити, що існують деякі відмінності в підходах до організації за кордоном основних типів роздрібних торговельних інститутів. Загалом у розвинених країнах розрізняють продовольчі магазини і магазини загального профілю (непродовольчі і змішані).

Серед продовольчих виокремлюють: супермаркети, гіпермаркети, гіперцентри, гуртові супермаркети, дрібні незалежні магазини і міні-магазини (таблиця ).

Супермаркетом або звичайним супермаркетом вважається магазин самообслуговування з річним обсягом продажу понад $ 2 млн. і загальною площею близько 2200 м2, до того ж у ньому реалізація непродовольчих товарів є обмеженою. При цьому супермаркети в Європі мають значно меншу площу (400—2500 м2), тоді як американські — 500—4000 м2.

До гіпермаркетів відносять великі супермаркети з торговельною площею від 2200 до 5500 м2, а схожі з ними гіперцентри — це поєднання в одному майновому комплексі гіпермаркети і непродовольчого магазину знижених цін. Гіпермаркети досягають за розмірами сукупної торговельної площі 16 тис. м і розташовуються зазвичай на околиці міста, що є дуже привабливим для покупців з урахуванням специфіки розселення за кордоном.

Гуртові супермаркети — це умовні магазини, які торгують продовольчими товарами і продуктами харчування за зниженими (гуртовими) цінами. Вони особливо широко розповсюджені в США, де подібні магазини поділяються на гуртові супермаркети з обмеженим набором продуктів і гуртові магазини-склади з повним набором продуктів.

Гуртові супермаркети з обмеженим асортиментом продуктів мають в одночасній реалізації близько 1500 товарних найменувань у стандартних упаковках і зазвичай однієї торговельної марки. Вони працюють за методом магазину-складу з самообслуговуванням і не пропонують жодних додаткових послуг покупцям, які самостійно вибирають продукти в транспортних упаковках, пакетованих на транспортних піддонах.

Таблиця 1

Характеристика основних ознак перспективних типів продовольчих магазинів

Основні ознаки	Гуртовий супермаркет або клуб	Суперцентр	Звичайний супермаркет	Невеликий продо-вольчий магазин
Широта асортименту	широка	широка	середня	вузька
Глибина асортименту	середня	глибока	середня	мілка
Рівень сервісу	низький	низький	середній	середній
Рівень цін	низький	низький	середній	високий
Площа, м2	5 500—7 800	11 100—16 500	000 -8 300	220—450
Кількість товарних позицій	30 000	30 000	15 000	2 000
Середній обсяг продажу, $	58 100	103 400	141 300	27 000

Непродовольчі магазини, або магазини загального профілю, представлені традиційними (універмаги, магазини, що торгують зі знижками, спеціалізовані магазини) і відносно новими ("спеціалісти в категорії", центри господарських товарів, магазини знижених цін на товари, демонстраційні зали" "оптові клуби") типами роздрібних торговців.

Таблиця 2

Характеристика основних типів непродовольчих магазинів

Тип магазину	Широта асортименту	Глибина асортименту	Рівень сервісу	Рівень цін	Параметри площі, м2	Середні кіль-ть товар. одиниць	Розташування
Гіпермаркет	широка	середня	низький	низький	Понад 22 000	50 000	окрема споруда
Універмаг	широка	глибока - середня	середній високий	середні-високий	11 100— 22200	100 000	заміські торговельні центри
Магазин низьких цін	широка	середня - дрібна	низький	низький	6600— 8900	25000— 30000	окремо збудовані магазини, "стрічкові" торговельні центри
Спеціалізований магазин	вузька	глибока	високий	високий	450— 1300	5 000	заміські торговельні центри
"Спеціаліст в категорії"	вузька	дуже глибока	низький	низький	5500— 13300	25000— 40000	окремо збудовані магазини, "стрічкові" торговельні центри
"Оптовий клуб"	середня	дрібна	низький	дуже низький	8900—	4000—5000	окремо збудовані магазини
Магазини знижених цін	середня	глибока, швидкозмінна	низький	низький	2800— 4400	100000	окремо збудовані магазини, "стріч-сові" торговельні центри
Демонстра- ційні зали	вузька	середня	низький	середній - низький	550— 14400	3000—5000	стрічкові" торговельні центри

Магазини низьких цін — це непродовольчі магазини, які торгують зі скидками і пропонують відносно широкий, але неглибокий асортимент товарів за невисокого рівня обслуговування і порівняно низьких цін. Відносно нижчі ціни пояснюються: орієнтацією таких магазинів на покупців зі середніми і низькими доходами; меншими видатками такого магазину на зарплатню працівників, що надають послуги, адже ї значно менше, ніж в універмазі; нижчими витратами на оренду земельних ділянок за межами престижних центральних районів, на яких розташовуються магазини такого типу.

Традиційні спеціалізовані магазини орієнтують свою збутову концепцію на концентрацію вузького і глибокого асортименту при високих рівнях обслуговування і, відповідно, цін.

Останнім часом на Заході з'явились і розвиваються нові типи суб'єктів роздрібної торгівлі. До них належать "спеціалісти є категорії", центри господарських товарів, "гуртові клуби" і магазини низьких цін.

"Спеціалістами в категорії" називають магазини над вузького, проте надглибокого асортименту товарів, який обмежується товарними найменуваннями однієї товарної групи (підгрупи). Саме магазини цього типу в умовах щільної конкуренції на західному товарному ринку сконцентрували в своїх мережах торгівлю товарами окремих товарних груп, практично виключивши ці групи з асортименту універмагів і традиційних непродовольчих магазинів. "Спеціалісти в категорії" отримали назву "вбивць категорій", а саме таких товарних груп, як іграшки, побутова електроніка, товари для спорту, товари для офісів, комп'ютери, автомобільне приладдя тощо.

Центри господарських товарів — це різнотип "спеціаліста в категорії", що об'єднує в собі магазин товарів для ведення домашнього господарства і магазин будівельних матеріалів. За внутрішньою організацією такий магазин практично не різниться від складу, однак його продавці є висококваліфікованими спеціалістами-консультантами в частині застосування окремих господарських товарів і матеріалів, а також користування інструментами і приладдям для будівництва і ремонту помешкань і садових ділянок.

Гуртовий-клуб — це специфічне торговельне підприємство, яке обслуговує жителів і інші торговельні підприємства вузьким асортиментом товарів з низьким рівнем сервісу. За типом улаштування гуртовий клуб — це великі за розмірами (до 11 000 м ) приміщення складського типу з примітивними інтер'єрами і широкими проходами для пересування підйомно-транспортного обладнання. Асортимент такого магазину непостійний, адже більшість товарів закуповується гуртом під час розпродажу, а співвідношення продовольчих .і непродовольчих товарів становить приблизно 50/50 відсотків. Членами гуртового клубу можуть бути дрібні гуртові продавці, інші магазини й індивідуальні покупці, часто представники однієї професії.

Демонстраційні зали — це роздрібні магазини, улаштовані безпосередньо при гуртових складах. За принципами організації діяльності вони нагадують магазини-салони, коли товари відбираються покупцями за демонстраційними зразками в залі або в каталозі, після чого працівниками магазину доставляються зі складу

Напівстаціонарна мережа представлена наступними видами торговельних підприємств.

Торговельний павільйон – торговий об’єкт, який призначається для організації продажу товарів кінцевим покупцям, розміщується в окремій споруді полегшеної конструкції та має торговий зал для покупців та підсобне приміщення.

Торговий кіоск – торговий об’єкт для організації дрібно-роздрібного продажу товарів, який має постійне просторове місцезнаходження, займає окрему закриту споруду некапітального типу на одне робоче місце без торгового залу для покупців та додаткової площі для розміщення запасів товарів.

Торговельна палатка – торговий об’єкт збірно – розбірної напівзакритої конструкції для організації роздрібного продажу товарів на одне або декілька робочих місць продавців з товарним запасом не більше ніж на один день торгівлі.

Лоток – торговий об’єкт для організації роздрібного продажу товарів обмеженого асортименту з використанням для їх викладки відкритого та такого, що легко переміщується з місця на місце, пристосування зібрано – розбірної конструкції.

Торговий автомат – досить дорога форма продажу товарів, найбільш розвинута в Японії, менш в США, та Європі.

Торговельний автомат-це автоматизований механічний пристрій, який здатен без участі людини-продавця реалізовувати товари штучного асортименту або продукти, напої, їжу, що продаються порціями в будь-якому місці скупчення покупців.

Торгове місце-відособлене, спеціально обладнане місце поза магазином для здійснення роздрібного продажу товарів з дотриманням діючих правил торгового обслуговування населення і порядку розрахунку з покупцями.

Питання 3: Особливості організації торговельної діяльності в магазинах різних типів

Доцільність різного підходу до організації обслуговування на основі поділу товарів за частотою і характером попиту – повсякденного, періодичного і епізодичного – привело до створення нових типів підприємств, виділення магазинів з продажу товарів повсякденного попиту, пошуку нових організаційних і технологічних рішень в торгівлі.

При купівлі товарів повсякденного попиту простого асортименту, вибір яких не складний для покупців, повинен бути забезпечений максимальний доступ до цих товарів, умови самостійного вибору і швидкого розрахунку. Основний критерій якості торговельного обслуговування – мінімум затрат часу на їх придбання.

Стандартне обслуговування надає покупцеві товари повсякденного попиту, стійкого, до яких належить більшість продовольчих і частина непродовольчих товарів за мінімуму послуг при їх продажу.

Індивідуальне (вибіркове обслуговування) з продажу товарів складного асортименту, технічно складних, довготривалого користування передбачає інші вимоги. Тут фактор часу відіграє підпорядковану роль і не виступає основним показником якості торговельного обслуговування. В даному випадку критерієм якості виступає кваліфікація торговельної послуги (консультації, відповідні індивідуальному попиту), а також обсяг додаткових торговельних послуг.

Методи торгівлі при індивідуальному обслуговуванні не вимагають наявності всього асортименту товарів, а тільки зразків чи тільки каталогів, не пов’язані з негайним відпуском і розрахунком за купівлі. Індивідуальне обслуговування в цьому разі може передбачати розбіжність у часі між комерційною і технологічною частиною обслуговування.

Характеристика окремого магазину проводиться за ознаками типізації; асортимент, розмір торговельної площі, розміщення підприємств на території міста, вид торговельних будівель (приміщень), форми і методи обслуговування населення. Наприклад: ТКФ „Центральний універмаг ” має універсальний асортимент непродовольчих товарів та окремі групи продовольчих товарів; розмір торговельної площі понад 3 тис. м. кв.; розміщений у центральному мікрорайоні міста; приміщення окремо стояче, капітальне, типове побудовано для такого підприємства; різноманітні форми та методи обслуговування та інше.

Питання 4: Принципи розміщення роздрібних торгових підприємств

Раціональне розміщення магазинів – одна з умов ефективного функціонування торговельних підприємств. Сучасні тенденції в будівництві міст характеризується подальшим удосконаленням розміщення торговельної мережі, яка забезпечує ефективність її функціонування.

Фактори, що впливають на розміщення торговельних підприємств: склад міської території, розміщення житлових центрів міста, транспортних шляхів, адміністративних, культурних центрів, щільність і характер житлової забудівлі.

Рис4.1. Вплив комунікацій на область функціонування роздрібного торговця

При розробці планів розміщення торговельної мережі також враховують зростання рухомості населення, розвиток громадського та індивідуального транспорту, збільшення на міській території кількості місць працевлаштування, розвиток виробництва товарів народного споживання, впровадження сучасних форм продажу товарів і обслуговування населення Вимоги до розміщення: зона діяльності має відповідати пропускній спроможності підприємств і забезпечувати необхідну рентабельність роботи.

Розміщення магазинів повинно співпадати з зупинками громадського транспорту і головними потоками руху населення.

Область проектованого торговельного підприємства задається певним географічним сектором, в якому розміщений основний контингент покупців даного магазину (населений пункт, адміністративний район або їх частина). Область торгівлі поділяється на три зони: ближню, середню і дальню торговельні зони або зони притягнення покупців (рис.4.1). Ближня торговельна зона — це частина області функціонування, в якій зосереджено 60—65 відсотків покупців даного торговельного комплексу і яка віддалена від нього на 0,5 (2—4 за кордоном) км. Середня зона притягнення торговельного підприємства концентрує в собі близько 20 відсотків його покупців і простягається на 0,5—2,0 (2-6 за кордоном) км. Дальня торговельна зона торговельного комплексу в містах простягається на 10—25 км, за межами міста — 50—80 км. У ній мешкають непостійні, випадкові покупці для даного суб'єкта роздрібної торгівлі: ті, що мають альтернативний вибір поблизу; ті, в яких є вигідне транспортне сполучення з даним торговельним закладом, а також покупці, для яких даний магазин є по дорозі на роботу і назад.

Принципи розміщення торговельної мережі:

- забезпечення рівномірного розміщення торговельної мережі;

- групове розміщення магазинів (територіальне зближення магазинів різної товарної спеціалізації.)

При рівномірному розміщенні підприємств мешканці міста повинні витрачати на дорогу до магазину у житловому районі не більш 7-10 хв.

При груповому розміщенні досягається концентрація асортименту товарів комплексного попиту.

Використовується також функціональна система розміщення торговельних підприємств. Відповідно до неї вся торговельна мережа міста поділяється на наступні групи магазинів: магазини житлової забудівлі і магазини загальноміського призначення. Основні типи магазинів – універсам і універмаг. Можливо також використання торговельних центрів (п’ять типів.)

Торговий центр – це сукупність торгових об’єктів, що реалізують універсальний асортимент товарів, та підприємств з надання послуг, зосереджених в одному місці і керованих як єдине ціле, які за своїми типами, розмірами та місцем знаходження функціонально відповідають потребам торгової зони, які вони обслуговують.

Нормативні розрахунки мережі торгового обслуговування для міст с чисельністю населення 200-300 тис. :

продовольчі магазини – 200 м. кв. на 1000 мешканців;

непродовольчі магазини - 100 м. кв. на 1000мешканців.

ринки – 18 м. кв. на 1000 мешканців.

Розроблені також нормативи щодо забезпеченості населення окремими групами непродовольчих товарів. Використання нормативів дає можливість не тільки правильно спланувати розвиток торговельної мережі, а й отримати найточнішу оцінку ефективності її використання. Загальний норматив торговельних площ встановлено в межах 230 м. кв. на 1000 мешканців.

Питання 5: Основні напрямки розвитку роздрібної торгової мережі. Дислокація торговельної мережі

Сучасна практика здійснення торговельного продажу матеріальних благ підтверджує потребу в додержанні принципу групування суб'єктів роздрібної торгівлі за ознакою єдності зосередження крамниць і торгових одиниць, відмінних за асортиментним профілем, а отже і спеціалізацією, в єдиному центрі торговельно-сервісного обслуговування. Такий підхід до організації обслуговування населення на сьогодні є найперспективнішим, оскільки дозволяє не тільки максимально збільшувати кількість потенційних покупців для всіх суб'єктів даного згрупованого центру торгівлі (нерідко різних форм власності, організаційно-правової підпорядкованості, потенціалу тощо), але й максимально повно враховувати потреби споживачів за рахунок можливості задовольняти потреби різних за соціальним, майновим та дохідним становищем верств населення.

В ході формування мережі роздрібних торговців ринкового типу у вітчизняній галузі роздрібної торгівлі підвищується значення вимог до її організації, які є базовими як для розвинутих, так і для пострадянських країн. До основних із них належать:

- максимальне наближення до покупців;

- оптимальна забезпеченість споживачів мережею;

- дотримання раціональних типів і видів спеціалізації;

- забезпечення рентабельності роботи.

Підпорядкованість торговельної мережі вимозі максимального наближення до покупців безпосередньо випливає із суті й головного завдання роздрібної торгівлі — максимально повного забезпечення потреб споживачів. При цьому наближення до споживачів є взаємною потребою як роздрібних торговців, оскільки дозволяє планомірно організовувати процес реалізації, так і покупців, бо скорочує затрати їх часу на здійснення купівель. Наближення роздрібних продавців до покупців у сучасних умовах зростає не тільки за рахунок подрібнення торговельної мережі, але й унаслідок використання нових комп'ютерно-комунікаційних і збутово-реалізацій-них технологій.

Вимога оптимальної забезпеченості споживачів мережею роздрібних торговців визначається такими факторами:

- склад і чисельність, спеціалізація і характер зайнятості населення;

- щільність і складений тип розселення мешканців за територією;

- відповідність типів і достатність кількості роздрібних торговців контингенту обслуговування.

Додержання раціональних типів і видів спеціалізації в сучасних умовах забезпечується не тільки зрослою міжвидовою і внутрішньовидовою конкуренцією в ; галузі роздрібної торгівлі, але й необхідністю уніфікації будівництва та експлуатації об'єктів торговельного обслуговування, раціоналізації й індустріалізації торговельно-технологічних процесів у торговельній мережі та потребою неухильного підвищення рівня обслуговування споживачів.

Забезпечення рентабельності роботи роздрібних торговців є загальною вимогою функціонування будь-яких суб'єктів комерційної діяльності в ринкових умовах і потребує постійної оцінки динаміки споживчого ринку, правильного вибору спеціалізації з урахуванням рентабельності окремих груп торговельного асортименту, урахування реальних доходів населення і його купівельних фондів.

Дислокація торговельної мережі представляє собою стандартизований список торговельних підприємств за наступними ознаками: назва підприємства, форма власності, фізична адреса підприємства, приз віще керівника (господаря), розмір торгової площі, функціонування на час складання документу та інші необхідні ознаки підприємства для ефективної роботи торговельного відділу виконкому.

Дислокація складається на кожне перше січня поточного року працівниками торговельного відділу.

Питання 6: Аналіз розміщення роздрібної торгівельної мережі м. Хмельницького (району міста, області)

Аналіз розміщення роздрібної торгівельної мережі м. Хмельницького (району міста, області) – необхідно проводити одночасно з ознайомленням з дислокацією торгівельної мережі на підставі нормативів розміщення торгівельних підприємств (продовольчих та непродовольчих) та нормативів забезпеченості населення міст торгівельними площами Сукупність роздрібних торговельних підприємств і торговельних одиниць утворює роздрібну торговельну мережу.

Основними показниками, які характеризують стан розвитку роздрібної торговельної мережі, є забезпеченість торговою площею на 1000 чол. населення і середній розмір торгової площі магазинів.

Дислокацію торгівельної мережі щорічно складає відділ торгівлі міської Ради, з вказанням місця розміщення підприємства, його торгової площі, робочих телефонів; прізвищ керівників магазинів та іншої доступної інформації.

До дислокації торговельної мережі введені підприємства зареєстровані в єдиному реєстрі міської ради. Великі торговельні підприємства не введені до місцевої дислокації, тому інформація про них є певною мірою закритою.

Впродовж усієї історії нашого міста, ще з кінця XVI століття, коли Плоскирів отримав статус містечка, тут почав формуватися торгово-ремісничий центр, торгівля стала важливою, невід’ємною частиною його буття, а місто отримало статус одного з центрів економічного життя Поділля.

З 1954 року місто Хмельницький стало обласним центром Хмельницької області, який об’єднав 26 районних центрів.

В нинішніх економічних умовах, торгівля в нашому місті залишається однією з найбільш рентабельних, перспективних та інвестиційно-приваблюючих галузей бізнесу. В Хмельницькому швидше ніж в інших містах впроваджуються передові технології, вітчизняний та зарубіжний досвід ведення торгівельної діяльності. Впродовж останніх років саме галузь торгівлі стала візитівкою Хмельницького, наше місто набуло слави одного з найпотужніших центрів торгівлі в Україні.

Для підприємства, що працює у сфері роздрібної торгівлі, вдале розміщення торгової точки – це половина успіху. Вигідне розміщення забезпечує торговельній точці великий і безперервний оборот, лояльність постійних покупців, а також підтримує позитивний імідж даного магазина або всієї мережі.

Продумане географічне розташування торгової точки створить покупцеві максимально комфортні умови, що і визначить його вибір.

Вибір місця для майбутнього роздрібного бізнесу визначають транспортні і пішохідні потоки, конкурентне оточення і особливості району в цілому (промислова зона, бізнес-центр, спальний район і ін.).

Сучасний етап розвитку торгівлі в місті Хмельницькому характеризується появою торговельних комплексів та супермаркетів, де споживач може не тільки придбати якісний сертифікований товар, а й скористатись сучасними торговими послугами.

Серед найпомітніших гігантів у місті працює торгово-розважальний центр «Оазис» та продовольчі супермаркети. Серед них 3 магазини «Фуршет», по 5 магазинів «Сільпо» та «Хлібосол», 6 магазинів «Економ».

Сформована мережа сучасних крамниць для торгівлі побутовою технікою: "Фоксмарт" – 3 магазини, «Тритон» – 3 магазини, «Ельдорадо» та інші.

Таблиця 6.1

Кількість об’єктів роздрібної торгівлі з продажу непродовольчих товарів за розміром торгової площі (м. Хмельницький)

Групи магазинів за розміром торгової площі, м2	Кількість роздрібних торговців		Загальна площа, м2	Середня торгова площа магазину, м2
	об’єктів	%
50	392	54.1	11437,32	29,18
51 — 75	97	13,4	5945,53	61,3
76— 100	64	8,8	5717,1	89,33
101 — 150	60	8,3	7201,7	120,03
151—200	26	3,6	4650,2	178,85
понад 200	86	11,9	84981	988,15
разом	725	100	119932,85	1466,84

Норматив торговельної площі на 1000 жителів конкретного населеного пункту розраховується за формулою (1):

N np = Np * kd np (1)

де N np - норматив торговельної площі на 1000 жителів конкретного населеного пункту;

Np – норматив торговельної площі для відповідного типу населеного пункту регіону, кв. м;

kd np – коефіцієнт диференціації нормативу торговельної площі для конкретного населеного пункту.

260тис. осіб*0,81=210,6 м. кв.

Таким чином торговельна площа на 1000 жителів м. Хмельницького з продажу непродовольчих товарів становить 210,6 м.кв.

Норматив торговельної площі під торгівлю непродовольчими товарами періодичного та епізодичного попиту для міст розраховується за формулою (2):

Ns i.o M. = Ns i.o +0,8 * Ns i.o * Чс Ns i.o M (2):

де Ns i.o - норматив торговельної площі на 1000 чоловік під торгівлю непродовольчими товарами періодичного та епізодичного попиту;

Чс – частка сільського населення у загальній чисельності населення України.

191+ (0,8* 191*0, 314)= 239 м.кв.

Висновок: торговельна площа під торгівлю непродовольчими товарами періодичного та епізодичного попиту для м. Хмельницького становить 239 м.кв.

Середню кількість населення, що припадає на одне торговельне підприємство (одиницю) в регіоні, можна розрахувати в загальному вигляді як співвідношення чисельності мешканців до чисельності всіх торговців у регіоні (3):

Кщ.р.т.= (3)

де Чр.т — чисельність роздрібних торговців в регіоні, од.;

Чнас — чисельність населення в регіоні, чол.

=400 чоловік.

Потреба для конкретних населених пунктів в торговельній площі (4):

Sп.р. = N п.р. * Чп. (4)

де S - потреба населеного пункту в торговельній площі на перспективу, кв. м;

N - норматив торговельної площі на 1000 жителів для конкретного

населеного пункту для відповідного періоду, кв. м;

Чя - перспективна чисельність населення населеного пункту, тис. осіб.

Sп.р = 210,6 * 270,000 = 56862,000 м2

Отже проаналізувавши вище викладений матеріал можна зробити висновок, що ефективність розміщення торговельної мережі полягає у знаходженні оптимальних розмірів підприємств, за яких отримували б максимальні вигоди і зручності, як покупці так і самі торгові підприємства.

За проведеним аналізом нормативу забезпеченості населення торговельною площею з продажу непродовольчих товарів епізодичного і періодичного попиту міста Хмельницького, який становить 125,1% , що свідчить про повне задоволення потреб населення непродовольчими товарами. При цьому загальною торговельною площею населення забезпечено на 81%,

Так як на організацію роздрібної торговельної мережі значно впливають процеси концентрації і спеціалізації роздрібних торговців багато в чому визначаючи кількісний і якісний склад торговельної мережі,

Для покращення забезпечення населення торговельними площами в місті Хмельницькому необхідно вирішити наступні питання:

1. проводити зосередження торговельних підприємств і одиниць різних типів на спільній площі, в результаті зони діяльності роздрібних торговців будуть взаємно перетинатися, що, з одного боку, підвищить рівень міжвидової і внутрішньої конкуренції в роздрібній торгівлі, а з другого — буде стимулює розвиток і поглиблення спеціалізації серед суб'єктів роздрібної торгівлі;

2. розглянути питання про добудову нових торговельних приміщень або звільнення спеціалізованих приміщень раніше зайнятих для іншої мети, наприклад відкриття офісів, або пошуку інших шляхів для досягнення нормативного показника забезпеченості населення торговельними площами.

Відхилення від нормативів забезпеченості торговельною площею населення міста Хмельницького (табл.6.2)

Таблиця 6.2

Забезпечення торговельними площами населення міста Хмельницький

Норматив торговельної площі для торгівлі товарами, кв. м.	Норматив	Фактично	%
Непродовольчими товарами періодичного та епізодичного попиту	191	239	125,1
Торговельна площа на 1000 жителів міста Хмельницького	260	210,6	+ 81