Тема 1: торгівля - галузь народного господарства

Ключові слова та поняття:

Торгівля, підприємство, унітарне підприємство, корпоративне підприємство, колективне підприємство, товариство, акціонерне товариство, консорціум, споживча спілка, споживче товариство, роздрібна торгівля, оптова торгівля, форми торгівлі (державна, приватна, колективна та ін.; види торгівлі, функції торгівлі та торговельних підприємств, магазин, ринок, кіоск, палатка, павільйон, торговий автомат, торгове місце, торговельні посередники, торгові агенти, комівояжери, товарна біржа, оптові підприємства.

Програмні питання:

Торгівля, її види та форми.

Сутність поняття про підприємства. Характеристика підприємств торгівлі, їх роль, функції, види і типи, основні напрямки розвитку

Після вивчення теми студенти повинні

знати суть, функції, види, напрями розвитку торгівлі в сучасних умовах, категорії, теорії та принципи організації торгівлі.

Питання 1: Торгівля, її види та форми

Торгівля - це галузь народного господарства, яка реалізує товари народного споживання шляхом купівлі - продажу.

Для торгівлі як соціально-економічної системи характерні наступні функції:

1. обмін результатів праці на гроші, тобто реалізація виробленої споживчої вартості;

2. доведення товарів зі сфери виробництва до сфери споживання;

3. активний вплив на споживання та виробництво.

Форми торгівлі в залежності від форми власності:

- державна – об’єктом державної власності є майно державних підприємств, а суб’єктом – держава в особі Верховної Ради України;

приватна – об’єктами приватної власності є:

• індивідуальні підприємства, засновані на особистій формі власності фізичної особи та виключно на її праці;

• сімейні підприємства, засновані на власності та праці громадян України – членів однієї сім’ї, що проживають разом;

• приватні підприємства, засновані на власності окремого громадянина України, з правом найму робочої сили;

• селянські (фермерські господарства);

• іноземні підприємства, засновані на власності іноземних громадян.

колективна – суб’єктами права колективної власності є:

• орендні підприємства;

• організації орендарів;

• товариства покупців;

• кооперативи;

• колективні підприємства, в тому числі і колективні сільськогосподарські підприємства;

• споживчі товариства та їхні спілки;

• господарські товариства;

• спільні підприємства;

• об’єднання недержавних підприємств (асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об’єднання.)

комунальна – що діє на основі комунальної власності територіальної громади - суб’єктами права комунальної власності є:

• Автономна республіка Крим в особі її Верховної Ради;

• Адміністративно – територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських рад народних депутатів.

В залежності від організаційно – правової форми проведення підприємницької діяльності виділяють 14 форм господарювання.

Залежно від способу утворення та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником (державні, комунальні підприємства, засновані на власності об’єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновників).

Корпоративне підприємство утворюється двома або більше засновниками за їх спільним рішенням, діє на основі об’єднання майна та підприємницької або трудової діяльності засновників, їх спільного управління справами на основі корпоративних прав, у тому числі через органи що ними утворюються, участі засновників у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Питання 2: Сутність поняття про підприємства. Характеристика підприємств торгівлі, їх роль, функції, види і типи, основні напрямки розвитку

Підприємство - самостійний суб’єкт господарювання створений компетентним органом державної влади або місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково – дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності. Воно володіє правами юридичної особи та здійснює свою діяльність з метою отримання відповідного прибутку (доходу.) (з Закону України «Господарський Кодекс України»)

Для здійснення своєї діяльності торговельне підприємство має розпоряджатися певними матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами та засобами. Планомірне комбінування та використання цих факторів виробництва, організація виготовлення та реалізації продукції є основою для отримання доходу, досягнення цілей підприємства та задоволення економічних інтересів його власників.

Характерні ознаки підприємства:

- проведення підприємницької діяльності (самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик господарська діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та їх реалізація з метою отримання прибутку);

- наявність статусу юридичної особи (ознаки: відокремлене майно, можливість від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражному або третейському судах). Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку з своїм найменуванням, а промислове підприємство також і товарний знак. Підприємство не може мати в своєму складі інших юридичних осіб.

Підприємство в умовах ринку є незалежною, автономною господарюючою одиницею, діяльність якої передбачає свободу власників підприємства в розподілі та використанні отриманого прибутку, розпорядженні власним майном та капіталом. Майнові права підприємства перебувають під охороною Закону

Найважливіші вимоги, що виставляються до діяльності підприємства в сучасних умовах є: самоокупність, рентабельність і самофінансування свого розвитку; матеріальна відповідальність за результати господарювання; законослухняність та легітимність діяльності.

Підприємства класифікують в залежності від форми власності на приватні, комунальні, колективні та державні; залежно від обсягів діяльності та чисельності робітників - на великі, середні і малі;

Залежно від рівня агрегування майна – автономні підприємства та об’єднання; а також залежно від основної мети діяльності – комерційні та некомерційні.

Всього виділяється 14 видів господарювання:

- спільне підприємство – засноване на базі об’єднання майна іноземної юридичної або фізичної особи і суб’єкта державної власності;

- підприємство засноване на повній власності громадянина або юридичної особи іншої держави – повністю належить іноземному інвестору;

- кооператив – створено громадянами України що добровільно об’єдналися на основі членства для спільного здійснення господарської та іншої діяльності;

- орендне підприємство – створено на базі орендованого майна державного підприємства;

- селянське (фермерське) господарство - члени сім’ї, батьки, діти, подружжя виявили спільне бажання виробляти та реалізовувати сільськогосподарську продукцію;

- господарські товариства – підприємства, установи, організації створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднаннями їхнього майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку: До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Станом на 01.01.10 року прийнята нова класифікація акціонерних товариств.

Акціонерні товариства – мають статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і несуть відповідальність за зобов’язаннями тільки майном підприємства.

Публічне акціонерне товариство – акції розповсюджуються шляхом відкритої підписки та купівлі – продажу на біржах.

Приватне акціонерне товариство - акції розповсюджуються тільки між засновниками.

Товариство з обмеженою відповідальністю – має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність у межах їх вкладів.

Товариство з додатковою відповідальністю – якщо не вистачить суми вкладів, то учасники відповідають в однаковому розмірі належним їм майном в кратному розмірі до суми внесків.

Повне товариство – учасники відповідають за зобов’язання товариства усім своїм майном.

Командитне товариство – частина учасників відповідає повністю своїм майном, а інша частина тільки вкладом.

Дочірнє підприємство – його засновником є інше підприємство.

Залежно від рівня агрегування майна можуть створюватися підприємства та об’єднання підприємств до складу яких входять на різних умовах дві або більше юридичних особи:

- асоціація – договірне об’єднання створене з метою постійної координації господарської діяльності, не має права втручатися у виробничу та комерційну діяльність будь – кого з учасників;

- корпорація – договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових та інших питань, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;

- консорціум – тимчасове статутне об’єднання промислового та банківського капіталу для досягнення спільної мети;

- концерн – статутне об’єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців;

- об’єднання – інші об’єднання підприємств за галузевим, територіальним та іншими принципами.

Державні і комунальні господарські об’єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об’єднання (комбінат, трест тощо).

Підприємства різних організаційно – правових форм господарювання можуть мати різні джерела формування статутного фонду; використовують різний механізм формування та поповнення статутного фонду; використовують різні форми персоніфікації права власності.

Роздрібна торгівля – найважливіший вид економічної діяльності у сфері товарного обігу. Здійснюючи купівлю – продаж товарів безпосередньо кінцевому споживачу для особистого, сімейного і домашнього використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю, та надаючи різні види послуг, вона задовольняє потреби споживача в них та забезпечує безперервність процесу суспільного відтворення.

Продаж товарів населенню здійснюється через різні види об’єктів торгівлі.

Магазин – це торговий об’єкт в роздрібній торгівлі, в якому здійснюється продаж товарів кінцевим споживачам надання послуг, займає окрему капітальну споруду або розміщується в спеціальному призначеному та обладнаному для торгівлі приміщенні іншої капітальної споруди та має торгову площу й комплекс приміщень для здійснення торгово – технологічних операцій.

Віртуальний магазин який є квазіїнститутом торговельного обслуговування, адже існує умовно, лише в уяві віртуальних продавців і покупців. Насправді, сучасна віртуальна торгівля – це відкрита електронна комп’ютерна мережа з необмеженим доступом через засоби зв’язку будь-якого користувача персонального комп’ютера до центрального комп’ютера. Буквально кажучи, центральний комп’ютер кожної торговельної фірми, що провадить електронну комерцію, роздрібну, дрібно гуртову чи гуртову реалізацію товарів, і можна вважати віртуальним магазином. (Л-5 ст.49)

За ступенем господарської самостійності вони поділяються на торгові підприємства (мають статус юридичної особи) і торговельні одиниці (не мають статусу юридичної особи і є структурним підрозділом торгового підприємства або належить підприємцям – фізичним особам).

За розміром торгового підприємства та чисельністю працівників і річним обсягом товарообороту або валового доходу:

- мікропідприємства – до 5 осіб з товарооборотом до 500 тис. грн.;

- малі – до 15 осіб з товарооборотом до 1 млн. грн.;

- середні до 50 осіб з товарооборотом до 3 млн. грн.;

- великі – до 100 осіб з товарооборотом до 5 млн. грн.;

- найбільші – понад 100 осіб і з товарооборотом понад 5 млн. грн.

За складом обслуговуючого контингенту магазини діляться на міські та сільські.

За місцем розташування на території населеного пункту – місцевого значення; загальноміського значення; районного значення, в сільській місцевості.

За ціновим рівнем – з низьким рівнем цін (магазини торгують із знижками); середнім рівнем цін (універсам, супермаркет); з високим (елітні магазини).

Переважний метод продажу – самообслуговування; з індивідуальним обслуговуванням покупців; за зразками; за замовленнями покупців.

Режим роботи – однозмінні, півтора змінні, двозмінні, цілодобово працюючи.

За переривністю тижня – з неперервним тижнем; з перервним тижнем.

Ринок – це торговий об’єкт, створений суб’єктом господарювання на відведений за рішенням місцевого органу державної влади земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, де здійснюється купівля – продаж товарів і надаються послуги покупцям за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозиції.

Функції роздрібних торговельних підприємств.

Самостійні роздрібні торгові підприємства, здійснюючи весь цикл комерційної роботи від закупівлі до продажу товарів, поєднують торгову діяльність з керуванням і господарським обслуговуванням торгово-господарських підвідомчих ланок. Вони використовують низку торговельних (комерційних) і технологічних функцій.

До основних торговельних функцій відносять вивчення попиту покупців на товари; визначення обсягів закупівлі і складання замовлень на завезення товарів; формування асортименту товарів; реклама товарів і послуг; продаж товарів і здійснення контрольно-касових операцій.

Реалізація товарів і зміна уречевленої форми вартості на грошову, що виконується переважно при продажу товарів через роздрібні підприємства тісно пов’язано з додатковими технологічними функціями: прийманням товарів за кількістю і якістю, розміщенням й укладанням товарів на зберігання, підготовкою їх до продажу, розташуванням і викладкою товарів в торговому залі, внутрішнім пересуванням товарів у магазині, проведенням розрахунку за покупку тощо.

Тип роздрібного торговця це різновид торговельного підприємства або одиниці, що характеризується сукупністю організаційних і технологічних ознак: місцем розташування, товарною спеціалізацією, розміром торговельної площі, характером процесу обслуговування, номенклатурою послуг, типовим набором торгово-технологічного устаткування, формами продажу товарів [Л-5.с.50]. Так виділяються гіпермаркети, універмаги, універсами (супермаркети), міні-маркет, торговельний центр, комісійний магазин, дискаунт та ін.

До основних напрямків розвитку торговельних підприємств відносимо наступні:

1. поєднання принципів вільного і регульованого формування роздрібної торгової мережі;

2. використання принципів «економічної доцільності» і «переваг для споживачів»;

3. для розвитку підприємств які є економічно мало привабливими, але соціально важливими потрібно використовувати принцип «мінімально допустимої достатності», а розміщення цих об’єктів повинно забезпечувати їх доступність.

Різновидом колективної форми власності є кооперативна власність, що ґрунтується на пайовому володінні основними і обіговими коштами пайовиків, які об’єднують свої матеріальні і фінансові ресурси для першочергового забезпечення власних потреб у постачанні товарами.

Споживча кооперація як потужна торговельна система склалась у сільській місцевості країни, де вона, зберегла свої позиції і володіє широкою мережею роздрібних торговельних підприємств і одиниць.

Споживче товариство - самостійна демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об’єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного та соціального стану;

Спілка споживчих товариств - об’єднання на добровільних засадах споживчих товариств. Відносини між споживчими товариствами та їхніми спілками будуються на договірних засадах.

Спілки споживчих товариств об’єднуються за територіальною ознакою: районі, міські, обласні, Укоопспілка.

Особливістю роздрібних торговельних підприємств споживчої кооперацій України є обслуговування сільського населення, що проживає в малих населених пунктах. В Україні налічується більше ніж 21 тис. населених пунктів в яких проживає до 20 тис. чоловік. Різноманітність населених пунктів за концентрацією і чисельністю жителів, конфігурацією і розміщенням відносно адміністративних центрів і шляхів сполучень зумовлюють велику різноманітність роздрібної торговельної мережі споживчої кооперації.

Оптова торгівля товарами народного споживання є формою економічних зв’язків між підприємствами – виробниками і роздрібною торгівлею, виконує роль посередника і організатора руху товарів. Для ефективного функціонування оптового ринку необхідно мати розгалужену та різноманітну, перш за все за функціональним призначенням посередницьку ланку. Вона може бути представлена такими видами як оптові підприємства та суто посередницькі.

Оптовою торгівлею займаються відповідні підприємства: оптові бази, оптові торгівельні контори, холодильники, заготівельно-збутові бази, оптово-роздрібні, виробничо–комерційні об’єднання. Найважливішою відмінною рисою оптових торговців від посередників є володіння та передача права власності на товар – воно переходить від постачальника при закупівлі товару з наступною передачею цього права під час продажу оптовим покупцям.

Торговельна діяльність оптових підприємств пов’язана з закупівлями товарів у промисловості чи на оптових базах і подальшим продажем роздрібним чи оптовим споживачам. Як великі оптові покупці оптові бази стають фактором стимулювання промисловості, завдяки якому зростає виробництво, розширюється асортимент і підвищується якість товарів, що разом з розвитком конкуренції позитивно впливає на одержання торгівельною мережею товарів, які користуються попитом у населення.

Підприємства оптової торгівлі є юридичними особами і самостійними суб’єктами господарської діяльності. Вони мають всі ознаки самостійності підприємства.

Оптове торгове підприємство – майновий комплекс, який є господарською статутною ланкою в оптовій торгівлі з правами юридичної особи, яка закуповує і продає за договорами поставки (контрактації тощо) товари партіями тим, хто купує їх для подальшого перепродажу або виробничого споживання та надає пов’язані з цим послуги.

Класифікація підприємств:

- за місцем розташування - в районах виробництва і в районах споживання.

- за товарно–галузевою спеціалізацією-вузькоспеціалізовані, спеціалізовані, універсальні, змішані.

- за територіальною діяльністю – міжобласні, обласні, міжрайонні і районні;.

- за формою власності – державні, приватні, споживчої кооперації та інше.

Посередники – мають магазини-склади, де здійснюється оптовий продаж товарів на основі самообслуговування за готівку і без доставки придбаних товарів оптовим покупцям. На таких підприємствах пропонується універсальний асортимент продовольчих товарів та деяких видів непродовольчих товарів, що відзначаються високою частотою попиту покупців на них (побутова хімія, дрібні товари господарського призначення та інше). В основному вони обслуговують дрібнооптових покупців.

Комівояжер – роз’їзний оптовий торговець, який розвозить закуплені ним у постачальників товари і продає їх, як правило, дрібнооптовим покупцям за готівку.

Оптовик – посилторговець – продає товари за допомогою пошти на замовлення оптових покупців, яким були розіслані каталоги та інші рекламно – інформаційні матеріали, з доставкою їх поштою або іншим будь – яким способом.

Консигнат – дає доручення на здійснення угоди з продажу товарів, що поставлені клієнту, не втрачаючи при цьому власності на товари до моменту їх продажу.

Оптовий продовольчий ринок – це торговий об’єкт, створений суб’єктом господарювання згідно з чинним законодавством, метою діяльності якого є забезпечення необхідних умов для здійснення операцій з продажу і купівлі наявної сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, укладення відповідних торгових угод з оптовими покупцями.

Оптові торговельні підприємства, зміст основної роботи яких полягає в опосередкуванні комерційних зв’язків між сферою товарного виробництва і сферою споживання, покликані забезпечувати виконання низки основних і допоміжних, комерційних і виробничих функцій.

Основні функції оптових формувань полягають у безперебійному забезпеченні потреб товаровиробників у збуті і роздрібних торговців у постачанні товарами, а допоміжні-у наданні своїм партнерам комплексу організаційно-технологічних послуг.

Торгові (комерційні) функції пов’язані з організацією і проведенням оптових закупівель у постачальників і продажем їх роздрібним торговим підприємствам; вивченням кон’юнктури і окремих сегментів товарного ринку; оперативним управлінням товарними запасами, створенням та наданням послуг; рекламно-інформаційною роботою;

- технологічні (складські, виробничі): пов’язані з складською обробкою товарів і транспортно-експедиційними операціями (приймання товарів, накопичення запасів товарів, зберігання товарів на складах, кількісне перегрупування товарних партій і підготовка їх до відпуску покупцям, підготовка товарів до транспортування, продажу і споживання, переміщення товарів у склади експедиції і завезення їх у роздрібну торговельну мережу.

Товарна біржа є особливим суб’єктом господарювання, який надає послуги в укладанні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов’язаним з ним торговельним операціям.

Товарна біржа – це ринок масових, якісно рівноцінних товарів, на які угоди здійснюються без їх наявності. Біржова торгівля дає змогу концентрувати попит і пропозицію на товари в певних географічних пунктах без обов’язкового завозу товарів. На товарних біржах продаються тільки так звані біржові товари, які в масовій кількості однорідні. Партії товарів при цьому можуть бути легко замінені: бавовна, каучук, цукор, зернові, шовк, шерсть, кольорові метали, нафта, соєві , бобові, масло, кава, жива худоба, апельсиновій сік і т.д.

Технічних товарів на біржі нема, бо це якісно різнорідні товари, для яких характерна швидка зміна моделей.

Біржові товари продаються та купуються без огляду за зразком чи на основі якісних характеристик, відомих покупцю чи продавцю. Тому в результаті угоди відбувається перехід з рук в руки не товару, а документу, що підтверджує власність на товар, тобто контракту.

Типи бірж: товарна та фондова. Якщо товарна біржа – це постійно діючий оптовий ринок однорідних товарів, то на фондовій біржі обертаються цінні папери і іноземна валюта. Характерно, що хоч велика кількість товарів продається поза біржею, проте їхні ціни визначаються за котируванням відповідних товарних бірж, яке публікується у біржових бюлетенях та масовій пресі.

Важливі аспекти діяльності біржі:

- юридичний: йдеться про існування офіційно зареєстрованого об’єднання у формі акціонерного товариства чи товариства з обмеженою відповідальністю У ці товариства входять капіталовкладники, комерційні посередники, котрі використовують як спільне у власності, так і орендоване майно;

- організаційний: товарна біржа – це торгове місце особливого типу, де сходяться покупець і продавець або безпосередньо один з одним, або через посередників – фахівців (брокерів, дилерів, маклерів). Це місце, де оптовий попит і пропозиція зводяться в одну точку, - біржове кільце для кожної товарної секції. Головний спосіб досягнення цієї цілі – стандартизація самих об’єктів торгівлі – товарів на готівкових і контрактів на термінових біржах. Стандартизуються також правила ведення торгів, процедури проходження замовлень, порядок розрахунків за угодами та інші види біржової діяльності;

- економічний: він проявляється у тому, що біржа - крупно оптовий товарний ринок і водночас тонкий інструмент реального ринкового ціноутворення. Концентрація та централізація величезних товарних мас на готівкових біржах і фінансових ресурсів як з реальним товарним покриттям, так і без нього на строкових біржах дозволяють сформувати економічно – обґрунтовану, у т.ч. і прогнозовану ціну, ув’язати рух товарних і грошових потоків, з’єднати виробництво та споживання, полегшити планування господарської діяльності численних контрагентів угод.

Товарна біржа є механізмом та інструментом реального ринкового ціноутворення шляхом управління вільної конкуренції між комерційними посередниками, об’єднаними у підприємницьку спілку.

Брокери – основна функція полягає в організації зустрічей продавця і оптового покупця та надання їм допомоги при проведенні переговорів. Послуги брокера сплачує той. хто їх найняв.

Агенти працюють на довгостроковій основі та представляють інтереси продавців або оптових торговців.

Агенти виробників представляють на оптовому ринку двох або кількох постачальників, які виробляють пов’язані між собою асортиментні групи товарів, тобто таких які доповнюють одна одну.

Торгові агенти – виконують функції збуту, представляючи інтереси продавців чи оптових покупців.

Агенти виробників – представляють на ринку двох або більше постачальників, які виробляють взаємопов’язані асортиментні групи товарів, тобто такі, що не конкурують між собою.

Торгові агенти – самостійні юридичні особи, укладають з виробниками угоди і значно впливають на ціни, строки й умови продажу товарів.

Здійснення регулювання торговельної діяльності і створення належних умов для реалізації споживачами свої прав забезпечує законодавча й нормативно-правова база.

Точкою відліку здійснення споживчої політики в Україні стало набуття чинності у 1991році Закону України «Про захист прав споживачів» з внесеним до нього змінами та доповненнями за минулі роки. Відповідно до цього Закону споживач має право на державний захист своїх інтересів, гарантований рівень споживання, належну якість товарів та послуг, безпеку товарів та послуг; необхідну інформацію, об’єднання в спілки споживачів та ін.

Цей Закон регулює відносини між споживачем товарів та виробниками і продавцями, а також визначає механізм реалізації прав споживачів.

Закон України «Господарський Кодекс України» прийнятий 16 січня 2003 року № 436 –1У. Цей Закон встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності, яка базується на різноманітності суб’єктів господарювання різних форм власності.

В ст.1 визначено Предмет регулювання, тобто те що «Цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання».

У ст.2 визначені учасники відносин у сфері господарювання.

Закон України «Про споживчу кооперацію» був прийнятий і введений в дію 10.04.92р.

В ньому визначені правові, економічні і соціальні основи споживчої кооперації. Закон спрямований на відкриття та зміцнення демократичних основ споживчої кооперації; захист інтересів її членів і сільського населення як споживачів; регулювання відносин з органами державної виконавчої влади.

Зміст Закону визначено в розділах: загальні положення, характеристика, цілі споживчої кооперації; споживче товариство – первинна ланка споживчій кооперації; спілки споживчих товариств; власність споживчої кооперації; економічна та соціальна діяльність споживчих товариств та їх спілок;міжнародні зв’язки та зовнішньоекономічна діяльність; держава та споживча кооперація; реорганізація та ліквідація споживчого товариства, спілки.

Закон України «Про товарну біржу» визначає правові умови створення та діяльності товарних бірж на території України.

Закон був прийнятий 10.12.91р. (зі змінами і доповненнями). Законом визначено порядок створення товарних бірж; порядок реєстрації; членство у товарних біржах; управління; майно та гарантії їх майнових прав; біржові операції та правила біржової торгівлі; відомості про оподаткування, облік і звітність, порядок розгляду спорів тощо.

Закони України «Про планування і забудову територій», «Про основи містобудування», «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України», «Генеральна схема планування території», «Про засади державної регуляторгної політики у сфері господарської діяльності» (2000 -2003 роки).

Для здійснення торговельної діяльності і торговельного обслуговування населення були затверджені «Порядок провадження торговельної діяльності і правила торговельного обслуговування населення»; «Правила роздрібної торгівлі продовольчими (непродовольчими) товарами»; «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по-кількості (якості)» та ряд інших нормативно-правових документів.

Тестові питання для самоконтролю

1.галузь народного господарства, яка шляхом купівлі – продажу – це: реалізує товари 1.1 торгівля 1.2 роздрібна торгівля 1.3 оптова торгівля 1.4 громадське харчування 1.5 оптова – роздрібна торгівля

2. якщо об’єктом загальнодержавної власності є майно державних підприємств то це форма торгівлі: 2.1 комунальна 2.2 приватна 2.3 загальнодержавна 2.4 колективна

3. форми торгівлі в залежності від форми власності: 3.1 комунальна, приватна, колективна 3.2 загальнодержавна, приватна, колективна 3.3 комунальна, загальнодержавна, приватна 3.4 комунальна, загальнодержавна, приватна, колективна

4. індивідуальні, сімейні, приватні, селянські підприємства засновані на формі власності: 4.1 приватній 4.2 загальнодержавній 4.3 колективній 4.4 комунальній

5. орендні підприємства є суб’єктами власності: 5.1 комунальної 5.3 загальнодержавної 5.2 приватної 5.4 колективної

6. спільні підприємства є суб’єктами власності: 6.1 комунальної 6.2 приватної 6.3 загальнодержавної 6.4колективної

7. підприємства засновані на власності іноземних громадян є суб’єктами: 7.1 комунальної 7.2 приватної 7.3 загальнодержавної 7.4 колективної

8.підприємства засновані на власності окремого громадянина з правом найма робочої сили це підприємство 8.1 індивідуальне 8.2 приватне 8.3 колективне 8.4 спільне

9. асоціації, концерни, консорціуми відносяться до 9.1 об’єднань недержавних підприємств 9.2 державних підприємств 9.3 комунальних підприємств 9.4 підприємств

10. індивідуальні підприємства створені на власності 10.1 приватній 10.2 колективній 10.3 індивідуальній 10.4 загальнодержавній

11. самостійно господарюючий статутний суб’єкт, який володіє правами юридичноєї особи це 11.1 організація 11.2 підприємство 11.3 акціонерне товариство 11.4 концерн 11.5 консорціум

12. самостійна, ініціативна, систематична діяльність на власний ризик з виробництва продукції, надання послуг та їх продажу це 12.1 підприємницька діяльність 12.2 торгівля 12.3 виробнича діяльність 12.4 посередницька діяльність

13. відокремлене майно, можливість набуття майнових та немайнових прав від свого імені, нести обовязки, мати самостійний баланс та печатку це означає бути 13.1 підприємцем 13.2 власником 13.3 фізичною особою 13.4 юридичною особою

14. підприємство відкриває рахунки в банках після 14.1 державної реєстрації 14.2 відокремлення майна 14.3 після суду 14.4 за бажанням власника

15. самоокупність, рентабельність, самофінансування, матеріальна відповідальність, легітимність та законослухняність це 15.1 майнові права підприємства 15.2 немайнові права підприємства 15.3 вимоги до підприємства 15.4 свобода власника підприємства

16. підприємства торгівлі залежно від обсягів діяльності та чисельності працівників поділяються на 16.1 великі і малі 16.2 великі, середні і малі 16.3 малі і середні 16.4 середні і великі

17. за основною метою діяльності підприємства є 17.1 комерційними 17.2 некомерційним 17.3 комерційними та некомерційними 17.4 прибутковими та комерційними

18. залежно від рівня агрегування майна підприємства класифікують на 18.1 автономні підприємства та обєднання 18.2 великі та малі 18.3 великі, малі та середні

19. якщо підприємство засноване на базі об’єднання майна іноземною юридичної або фізичної особи і суб’єкта державної власності то це 19.1 спільне підприємство 19.2 орендне підприємство 19.3 господарське товариство 19.4 акціонерне товариство 19.5 товариство з обмеженою відповідальністю

20. якщо підприємство створене на базі орендованого майна державної підприємства то це 20.1 спільне підприємство 20.2 орендне підприємство 20.3 господарське товариство 20.4 акціонерне товариство 20.5 товариство з обмеженою відповідальністю

21. якщо підприємство має статутний фонд поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості то це 21.1 спільне підприємство 21.2 орендне підприємство 21.3 господарське товариство 21.4 акціонерне товариство

22. якщо підприємство створено на засадах угоди юридичними та фізичними особами шляхом об’єднання їхнього майна то це 22.1 спільне підприємство 22.2орендне підприємство 22.3 господарське товариство 22.4 акціонерне товариство 22.5 товариство з обмеженою відповідальністю

23. якщо учасники товариства несуть відповідальність у межах їх вкладів, то це 23.1 спільне підприємство 23.2 орендне підприємство 23.3 господарське товариство 23.4 акціонерне товариство 23.5 товариство з обмеженою відповідальністю

24. до малих підприємств належать підприємства с кількістю працюючих до 24.1 25осіб 24.2 15осіб 24.3 12осіб 24.4 150осіб

25. тимчасове статутне об’єднання промислового та банківського капіталу це 25.1 консорціум 25.2 концерн 25.3 об’єднання 25.4 корпорація

26. виконує роль посередника між виробником і роздрібним продавцем це торгівля 26.1 оптова 26.2 роздрібні 26.3 оптово - роздрібна 26.4 поштова 26.5 розвізна

27. підприємства класифікують за місцем розташування 27.1 вузькоспеціалізовані, спеціалізовані, універсальні, змішані 27.2 в районах виробництва і в районах споживання 27.3 міжобласні, обласні, міжрайонні, районні 27.4 державні, приватні, споживчої кооперації