56. Деревообробна пром-ть України, принципи розміщення та центри ос­новних галузей (лісопильної, меблевої та ін).

Ліс заготовляють у Карпатах, у Лісостепу й на Поліссі. Величезних збитків лісовій про­мисловості завдала аварія на Чорнобильській АЕС, що ви­вела з народногосподарського обігу більш як половину лі­сових ресурсів України. Тепер найбільше лісозаготівля розвинута у Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Чернівецькій, Волинській та Рівненській областях. Підпр-ва деревообробного підкомплексу розміщені як в районах споживання так і в районах лісозаготівлі.

Однією з наважл. галузей підкомплексу є лісо­пильна, 80% підпр-в розміщ. в Карпатському екон. регіоні. Найбільші центри лісопиляння: Брошнів, Ро­жнятів, Вигода, Надвірна, Чернівці, Рахів, Свалява, Малин, Овруч.

Фанерна пром-ть – Львів, Київ, Чернівці, Косто­піль.

Важливими галузями є вир-во деревно-стружко­вих плит і меблів Костопіль, Свалява, Киів. Меблева про­м-ть, є однією з найпотужних. Найбільші меблеві під-ва розташовані: Київ, Харків, Дніпро­петровськ, Одеса, Донецьк, Львів, Мукачеве, Житомир, Чер­нігів та ін.

57. Целюлозно паперова пром-ть У., сучасний стан, особливості розміщ, проблеми та перспек­тиви розвитку. На основі переробки лісу та інших рослинних ре­сурсів, а також вторинної сировини у нас створена целюлозно-паперова промисловість. Головними центрами целюлозно-паперової промисловості є Жидачів, Рахів, Херсон, Ізмаїл, Обухів, Корюківка, Малин, Понінка. До її центрів належать ще й Вели­кий Вичків, Перечин, Свалява, Коростень тощо.

Це­люлозно-паперова промисловість виробляє більше 150 видів продукції, але задовольняє потреби дер­жави і насе­лення в папері в середньому лише на 50%. В Україні не виробляють зовсім або виробля­ють в недостатній кількості окремі види паперу, по­пит на які всюди у світі має тенден­цію до підви­щення: газетний, офсетний, пергамент та ін. Вироб­ляються також будівельні матеріали, деревоструж­кові плити, фанера з лісової сировини та відходів.

Однією з наважл. галузей підкомплексу є лісо­пильна, 80% підпр-в розміщ. в Карпатському екон. регіоні. Найбільші центри лісопиляння: Брошнів, Ро­жнятів, Вигода, Надвірна, Чернівці, Рахів, Свалява, Малин, Овруч.

58.Будівельний комплекс, його стр-ра та н/г-ке значення.. Будівельний комплекс- це сукупність галузей мат в-ва і проектно-пошукових робіт, які забезпечують капітальне будівництво. До складу буд комплексу входять такі галузі мат в-ва: будівництво, пр-сть буд матеріалів, в-во буд конструкцій і деталей. У ряді наукових досліджень стр-ра буд комплексу розуміється більш широко: до нього включається також будівельне і дорожне маш-ня, спеціальна інфрастр-ра (науково-дослідні і дослідно-конструкторські орг-ції, вищі і середні спеціальні навчальні заклади, професійно-технічні училища, курси з підготовки будівельних кадрів; банківські установи, які фінансують буд-во; організації по мат-техні забезпеченню п-в, які входять до комплексу; спеціалізований транспорт). Буд-во охоплює всі регіони країни. Потужні будівельні орг-ції створені у великих містах. Так, у Києві діють холдінгова компанія «Кихвміськбуд», спеціалізовані будівельні організації по монтажних роботах, трансопртному, нафтогазовому, водогосподарському буд-ву. Великий обсяг різноманітних буд робіт виконують енергетики: створені проектно-пошукові інститути галузевого профілю (чорної металургії, хімії та ін.).Нині в-во буд мат-в більше ніж наполовину зосереджено в рамках будівельної індустрії, тобто в системі підрядних будівельних організації. Таким чином, будівельна індустрія і пр-сть буд матеріалів дуже тісно взаємодіють між собою, формуючи специфічні індустріально-будівельні територіальні сполучення. Сучасне життя сусп-ва без ефективного функціонування будівельного комплексу просто неможливе. Рівень його розвитку впливає на формування пропорцій і темпів розвитку галузей н/г, РПС і розвиток регіонів. Буд-во створює нові і реконструює діючі основні фонди (будівлі і споруд, призначеня для всіх видів виробничої і невир-чої діяльності людей). Від розвитку цієї галузі залежить буд-во житла, створення нових місті сіл, окремих мірорайонів, постійна реконструкція житлових фондів, буд-во промислових і с/г-х п-в, транспортних обєктів, лікарень, шкіл, торгових центрів тощо. Бцдівельний комплекс підтримує в належному стані обороноздатність країни, створює передумови для зростання в-ва в усіх галузях господарства. Буд комплекс як одна з найбільш капіталоємних і диференційованих виробничих систем справляє вагомий вплив на визначення темпів, масштабиів і розміщення в-ва. Тому при розміщенні капітального буд-ва враховується наявність буд орг-ції в регіоні. В той же час слабкість будівельної бази стримує тут промислове буд-во, створення великих комбінатів, галузевих і ТВК, фондоємної важкої пр-сті, які потребують великих обсягів робіт з капітального буд-ва.

59. Цементна та скляна прм-ть У.: значення, структура, сучасний стан. Цементна пром-ть матеріаломістка галузь, тому тяжіє до р-нів видобув сиро­вини.

У Донбасі заля­гають високоякісні карбонатні породи, тому тут спо­руджено найбільші цементні підпр-ва України – Ам­вросіївський цементний комбінат, Краматорський. Донецька область по вир-ву цементу посідає перше місце, Дніпропетровська – друге, Харківська (Балаклія) – третє. Цементні заводи в західних областях виробляють третину це­менту України. Найбільші заводи зосереджено у Львівській (Мико­лаїв), Рівненській (Здолбунів), Івано-Франківській (Ямниця) та Хмель­ницькій (Кам'янець-Подільський) областях. Порівняно менше виробляють цементу на півдні країни, хоча тут є високоякісна сировина. На території південних областей Ук­раїни працюють Ба­хчисарайський, Оль­шанський, Одеський та інші за­води.

На території У. утвор чотири великі зони вироб­ни­цтва цементу: південно-східна (Донецька обл.), пі­внічно-східна (Хар­ківська обл.), центральна (Дніпро­петровська обл.) та західна (Рів­ненська, Івано-Фран­ківська, Львівська та Хмельницька області).

Для цементної промисловості України характе­рна значна концентрація виробництва. Значна частина це­менту витрачається на виробництво покрі­вельного шиферу. Шиферні заводи споруджують у місцях спожи­вання готової продукції. Вони працюють на довізній сировині. Аз­бест надходить з Уралу, а це­мент — з найближчих цементних заво­дів. Це­мент завозять у Сумську, Чернігівську. Київську, Херсонську й Черкаську області.

Вир-во скла – дуже теплоємний процес, тому його розташовують поблизу паливних баз. В У. є 6 заводів листового та технічного скла. Найбільшим центром виготовлення скла в Україні є Костянти­нівка в Донбасі. Склоробні заводи є також у Лисичанську, Львові, Запоріжжі. Україна була значним виробни­ком і експортером цементу, але техно­логія його вир-ва вже застаріла. В Україні родови­ща скляних пісків є в Донбасі (Авдіївське родовище). Хар­ківській області (Новоселівське), Рівненській, Чернігівській, в Львівсь­кій, Одеській областях.

60. АПК України: суть, галузева структура, проблеми та особливості розвитку в ринку. АПК - багатогалузевий комплекс, який включає в себе всі галузі і вир-ва, які інтегруючись спільно приймають участь у вир-ві с\г продукції, її транспор­тування, переробці, зберіганні, реалізації.

До складу АПК вхлдять с.г і галузі харчової промисловості, які переробляють його продукцію (цукрова, м’ясна, маслопереродна) До АПК належать також пудприємства та організації, що забезпечують зберігання, перевезення та реалізацію продукції, і ті, що виробляють машини та обладнання, виконують дослідницьку роботу, готують кадри.

Ланцюжки, якими поєднується поле, переробкам й конкретна готова продукція називаються спеціалі-зованими АПК

У перспективі АПК суттєво зросте, і Ук стане одним з основних постачальників харчових продуктів на світовий ринок

Зараз Ук є одним з найбільших виробників зерна в Європі. Багато хто вважеє, що в майбутньомуУк буде не стільки індустріальною, скільки аграрною країною (темпаче зважаючи на природні умови розвитку АПК!).

Проте існують і порблеми, серед яких: проблеми грунтів (ерозія), проблеми застарілого устаткування і техніки, неналежне фінансування галузі, нестача кадрових ресурсів...

61. Територіальна організація та функціональні особливостіАПК: спеціалізовані та інтегральні АПК, їх суть Інтегральний АПК – комплекс, який включає сукупність усіх с.г та промислових підприємств, а також підприємств інших галузей гос-ва, які беруть участь у вир-ві, переробці та реалізації продукції

Спеціалізований АПК – сукупність вир-в різних галузей гос-ва, діяльність яких пов’язана з вир-вом і переробкою конкретного виду с.г сировини. С.г сировина поділяється на два види: рослинницьку й тваринницьку.

Ланцюжки, якими поєднується поле, переробкам й конкретна готова продукція називаються спеціалі-зованими АПК.

62. Зернове гос-во України; суть, н/г зна­чення, галузева структура, проблеми та перспек­тиви розвитку. Посівні площі на території України в 1995 р. ста­новили 30,1 млн га, в тому числі під зерновими куль­турами — 14,1, технічними — 3,7, картоплею і овоче-баштанними — 2,1 і кормовими культурами — 10,9 млн га. Площа чистих парів становила 2,0 млн га.

Зернові культури займали останніми роками 42—47 % посівних площ. Основними зонами вироб­ництва зерна є Степ і Лісостеп, де виробляють від­повідно по 45 і 40 % його загального обсягу. В У. ви­рощ майже всі зернові культури, але структура їх посівів має певні відмінності у зонах, що пов'язано з неоднаковими прир-екон умовами.

Осн хлібними зерновими культурами України є озимі пшениця і жито, круп'яними – просо, гречка і рис, зернофуражними – ячмінь, кукурудза і овес. зе­рнобобовими – горох.

Озима пшениця — основна продовольча зер­нова культура, по-сіви якої займають до половини зернового клину. Наивища кон-центрація їх у степо­вій (понад половина посівів) і лісостеповій зонах (понад третина). Значно менше посівних площ ігід озимою пшеницею на Поліссі.

Озиме жито — цінна продовольча культура. Ос­новні його посіви зосереджені на Поліссі (понад 60 % усіх його посівів), в районах Карпат і деяких лісо­степових районах.

Ярий ячмінь — Друга зернова культура за пло­щею посівів після пшениці і валовими зборами зе­рна. Посівифозміщені переважно в північному Степу і Лісостепу, а також в їіередіірських та гірських райо­нах Карпат. Озимий ячмінь вирощують у південному Степу та у передгірських і гірських районах Криму.

Кукурудза — цінна продовольча і фуражна культура. її основні посіви зосереджені у Степу і пів­денній частині Лісостепу,

Овес — допоміжна фуражна культура. Най­більшу част^ вструк-турі посівних площ овес займає на Поліссі і районах Карпат.

Просо, гречка, рис — цінні круп'яні культури. Просо завдяки його посухостійкості вирощують пе­реважно в степових областях, хоча найбільші врожаї отримують у лісостепових (Хмельницькій, Вінниць­кій, Черкаській).

Гречку вирощують у лісостепових і поліських об­ластях, менше – у степових.

Рис в Україні почали сіяти у ЗО-х роках. У 1933 р. посіви рису займали 24 тис. га і знаходилися в Херсонській, Миколаївській, Одеській областях та Автономній Республіці Крим.

Серед зернобобових культур в Україні найбільш поширені горох. люпин, вика, менше – соя, соче­виця. квасоля, боби. чина та ін. Середня урожай­ність зернових становить 32,1 ц з одного га.

63. Технічні культури України: сучасний стан і вплив на формування спеціалізованих АПК. Проблеми та перспективи розвитку. Частка технічних культур – 11,1% посівних площ. Осн. техн культурами в У. є цукрові буряки, соняш­ник, льон-довгунець. Вирощують також коноплі, льон-кудряш, тютюн, хміль, ефіроолійні та лікарські рослини.

Цукровий буряк — основна технічна культура України. Під ним зайнято 12 % посівних площ техні­чних культур. У Лісостеповій зоні зосереджено 3/4 посівів цукрових буряків. Найбільшою концен-тра­цією посівів характеризуються Вінницька, Хмельни­цька, Терно-пільська. Черкаська та Чернівецька об­ласті. Решта посівів знах. в північному Степу, пів­денному Поліссі та Передкарпатті. Україна — най­більший бурякосіючий ареал у світі. Валовий збір цукрових буряків у 1995 р. становив 29,6 млн т.

Посівні площі соняшнику, основної олійної культури країни, розміщені в північному і централь­ному Степу.

Льон-довгунець вирощують на Поліссі і в пе­редгір’ях Карпаті Найбільші посівні площі під льо­ном-довгунцем знаходяться в Жи-томирській, Черні­гівській, Київській, Рівненській, Львівській, Во-линсь­кій та Івано-Франківській областях. Льон-кудряш вирощують у степових областях.

Посіви тютюну зосереджені в Криму, Закарпатгі та Придністров'ї.

Найбільше хмелю вирощують на Житомирщині, Рівненщині, Сумщині.

3 ефіроолійних культур вирощують троянду, м'яту, коріандр, лаванду, кмин. 3 лікарських най­більш поширені шавлія, валеріана, звіробій, бела­донна, ромашка та багато інших.

Останніми роками стабілізувалися на рівні 1,4—1,7 млн га площі під картоплею, яку вирощують скрізь, але найбільше в поліській зоні.

64. Тваринництво України: сучасний стан, роль у формуванні спеціалізованих АПК. Проблеми та перспективи розвитку. Тваринництво не тільки постачає населенню ви­сокоякісні продукти харчування, цінну сировину для легкої, харчової та фармацевтичної промисловості, а й є цінним джерелом органічних добрив.

На розміщ тваринництва впливають природні умови, ресурси кормовиробництва і природні кор­мові угіддя. Здебільшого розміщення і спеціалізація тваринництва зумовлені потребами населення, а та­кож транспортабельністю продуктів. Водночас окремі галузі тваринництва прив'язані до м'ясної, м'ясо-молочної, цукрової, спиртової, крохмале-пато­кової промисловості.

У галузевій структурі тваринництва основну роль відіграють скотарство, свинарство, птахівництво та вівчарство. Менше зна-чення робочого конярства, хутрового звірівництва, бджільництва, ставкового рибництва, шовківництва тощо.

Скотарство в усіх природно-кліматичних зонах України є про-відною галуззю і має молочно-м'ясну спеціалізацію. Поголів'я ве-ликої рогатої худоби на початку 1996 р. становило 17,7 млн голів.

Свинарство набуло переважного розвитку в ра­йонах інтенсив-ного землеробства, зокрема картоп­лярства. промислової переро-бки сільськогосподар­ської сировини, фуражного зернового госпо-дарства. Поголів'я свиней в Україні становить 13,1 млн голів. У гос-подарствах Полісся і Лісостепу свинарство має м'ясо-сальну, а у Степу — сальну спеціалізацію.

Птахівництво — одна з найвисокопродуктивні­ших галузей тва-ринництва, що постачає населенню м'ясо і яйця, а легкій проми-словості — пух та пір'я. Це найбільш механізована та автоматизо-вана га­лузь тваринництва, що дає змогу впроваджувати промисло-ву технологію, яка істотно впливає на те­риторіальну організацію цієї галузі. У розміщенні птахівництва чітко простежується тенден-ція до на­ближення його до споживача будівництвом птахо­фабрик навколо великих міст. Виробництво яєць у 1995 р. становило понад 9,4 млрд шт. за рік.

Вівчарство — найменш інтенсивна галузь тва­ринництва, що грунтується переважно на дешевих пасовищах і грубих кормах з незначним витрачан­ням концентрованих кормів. В Україні виро-щується майже 4,1 млн голів овець і кіз (у 1995 р.). У степо­вих областях вівчарство має тонкорунну і напівтон­корунну спеціаліза-цію, в лісостепових, поліських та гірських — м'ясо-вовняну.

Не втратила свого значення і така галузь, як ко­нярство. Пого-лів'я коней становить в Україні ме­нше, ніж 1 млн.

інтенсивне кліткове звірівництво найбільш поширене в лісос-тепових областях, зокрема в захі­дних.

Бджільництво сконцентроване в Степу, Лісо­степу і Карпатах.

Ставкове рибництво має найвищу продуктив­ність у лісостепо-вих та карпатських областях.

Певного розвитку набуло шовківництво (розве­дення тутових і дубових шовкопрядів) в основному у степових і частково в лісосте-пових областях.

65. Цукробуряковий комплекс Ук, передумови розвитку, принципи і регіональні особливості розміщення. До цукробурякового комплексу належать: бурякосіючі с.г підприємства, цукропіскові та цукрорафінадні заводи, кар’єри для добування вапняку (для фільтрації цукрового спирту), спеціалізовані машбуд та ремонтні заводи, науководослідні установи...

Україна є основною бурякозбиральною країною світу Вона посідає перше місце за обсягами валових зборів цукрових буряків. Найбільші площі під цією культурою знаходяться в лісостепу, відповідно тут знаходиться і основна маса цукрових заводів, навколо котрих виникають і суміжні вир-ва, які працюють на відходах і виробляють спирт, дріжжі, вітаміни... інші відходи використовує тваринництво.

66. Сучасні проблеми і персп-ви розвитку АПК. АПК - багатогалузевий комплекс, який включає в себе всі галузі і вир-ва, які інтегруючись спільно приймають участь у вир-ві с\г продукції, її транспор­тування, переробці, зберіганні, реалізації.

До складу АПК вхлдять с.г і галузі харчової промисловості, які переробляють його продукцію (цукрова, м’ясна, маслопереродна) До АПК належать також пудприємства та організації, що забезпечують зберігання, перевезення та реалізацію продукції, і ті, що виробляють машини та обладнання, виконують дослідницьку роботу, готують кадри.

Ланцюжки, якими поєднується поле, переробкам й конкретна готова продукція називаються спеціалі-зованими АПК

У перспективі АПК суттєво зросте, і Ук стане одним з основних постачальників харчових продуктів на світовий ринок

Зараз Ук є одним з найбільших виробників зерна в Європі. Багато хто вважеє, що в майбутньомуУк буде не стільки індустріальною, скільки аграрною країною (темпаче зважаючи на природні умови розвитку АПК!).

Проте існують і порблеми, серед яких: проблеми грунтів (ерозія), проблеми застарілого устаткування і техніки, неналежне фінансування галузі, нестача кадрових ресурсів...

67. Соціальний комплекс України: значення, га­лузева структура, проблеми та перспективи роз­витку. Основним завданням ком-су є забезпечення ма­теріалів та духовних потреб населення. Рівень роз­витку комплексу, його доступність та структура вка­зують на рівень життя насел, задоволення попиту на предмети попиту і споживання. Високий рівень роз­витку ком-су та його організація є одним з показників народного добробуту та важливого передумовою гармонійного розвитк людини.

Структура: легка, поліграфічна, медична, фрфорфаянсова, вир-во товарів культурного побу­тового призначення, сфера послуг торгівлі і гром. харчування.

68. Легка пром Ук, значення галузева структура, принципи розміщення і центри. Легка пром охоплює текстильну, трикотажну, швейну, шкіряну, взуттєву та деякі інші галузі. При розміщенні підприємства легкої промисловості орієнтуються на споживача, жіночі трудові ресурси та сировину. Найважливіша галузь легкої пром – текстильна, що складається з:

Бавовняна промисловість (50,1 % всіх тканин, що ви­робляються), яка вийнятково не тяжіє ні до виробника, ні до споживачів Херсон і Терноп, фабрики), Нікополі (нит-кова фабрика).

Вовняна промисловість (вироб­ляє 7,0 % усіх тканин Ук) у Харкові, Одесі, Сумах.

Також є такі підгалузі як вир-во килимів (Київ, Богуслав), шовкова прм (Полтава), льняна (Житомир обл, Рівненська обл), конопляно-джутова,

Трикотажна випускаєверхній одяг, білизну, панчохи (Київ, харк, львів)

Швейна пром розвинена у багатьох містах Ук: Київ, Одеса, Харків. Підприємства шліряної пром, як і швейної розташовані переважно у великих містах (Київ, Луганськ, Одеса...) Розвивається також і хутрове вир-во здебільшого у невеликих містах – Жмеренка, Красноград…

Нині легка пром перебуває в глибокій кризі. Вона майже повністю втратила внутрішній Укр ринок. Її вироби лише зрідка можна побачити на вітринах наших магазинів. Тому з провідної галузі госп комплексу вона перетворилася на другорядну.

69. Транспортний комплекс України: значення, структура і місце в н/г комплексі. Транспорт – одна за найважливіших інфраструктурних галузей матеріального вир-ва, яка забезпечує виробничі й невиробничі потреби н/г і насел в усіх видах перевезень. Велике значення має транспорт для зв’язку між галузями н/г, між містом і селом, між окремими районами країни.

Транспорт сприяє суспільному ТПП, є активним фактором формування економінчої спеціалізації гос-в окремих районів, неможливої без обміну продукцією.

За призначенням виділяють танспорт: згального користування (для перевезення готової продукції, задоволення потреб насел. у просторовому переміщ), відомчий (внутрішньовиробничий, внутрішньобудівельний, внутрішньогосподарський, внутрішньозаводський і внутрішньопортовий) і трансорт особистого призначення.

Виділяють такі види транспорту: наземний (залізничний, автомобільний, в’ючний), водний (морсьий, річковий, озерний), повітряний та трубопровідний.

70. Залізничний транспорт України: значення, структура, сучасний стан, проблеми та перспек­тиви розвитку. У. належить до регіонів з значним розвитком за­лізничного транспорту, нанього припадає основна частина вантажооброту і перевезень пасажирів. За­лізничний трансорт У. має 6 залізниць, об’єднаних департаментом “Укразалізниця”, у тому числі 900 лі­нійних підпр-в для перевезення на магістралі за­вдовжки 22,8 тис.км, з них електрифіковано 8,3 тис км. Залізниці не спроможні повністю задовольнити потреби в пасажирських перевезеннях через відсут­ність поставок нових пасажирських вагонів, які ім­портувалися б з ближнього та далекого зарубіжжя.

Для забезпечення неперервних вантажних та пасажирських перевезень необхідно збудувати швидкісні залізничні лінії; ровантажити переванта­жені ділянки й лінії , збільшити середню масу поїздів за рахунок підвищення статичного навантаження, реконструювати великі станції, мости, тунелі.

71. Трубопровідний транспорт України: зна­чення, сучасний стан, особливості розміщення, проблеми та перспективи розвитку. Трубопровідний транспорт є найекономічн засо­бом транспортування рідкого палива, пального і технологічного газу, різних хім. продуктів. В У. виник у 20-ті в Прикарпатті – газопровід Дашава-Стрий-Дрогобич.

В Україні діють нафтопроводи Долина-Дрогобич, Битків-Надвірна, Качанівка-Охтирка, Гнідинці-При­луки-Кременчук-Херсон, Кременчук-Черкаси, Са­мара-Лисичанськ-Кременчук-Херсон, який через під­ведено до Одеси. Через нього надходить в Україну сибірська нафта. Через територію зах. обл. (Волин­ської, Львівської, Закарпатської) в 1963 р. прокла­дено європейський нафтопровід "Дружба". У 1975 р. став до ладу нафтопродуктопровід Кременчук-Лу­бни-Київ.

Нафтопровідним транспортом нині поставляє­ться 93,6 % усієї нафти, яку споживає Україна. Наф­топровідний транспорт України має 12 основних на­фтопроводів 2,6 тис. км завдовжки. Діаметр труб — 720 мм. Система нафтопроводів забезпечувала до­ставку нафти в основному з Росії. Однак у зв'язку з різким зменшенням видобутку нафти в Росії виникла потреба в закупівлі її на світовому ринку.

72. Автомобільний транспорт України: значення, суч. стан, особливості розміщення, проблеми та перспективи розвитку. Автомобільний транспорт зручний при пере­везенні вантажів на короткі відстані, при доставці їх до залізничних станцій, пристаней і портів, в обслу­говуванні місцевого і сільськогосподарського ванта­жообігу. За обсягом вантажообігу автотранспорт не поступається залізничному й морському.

Найважливіші автомагістралі — Київ — Брест, Москва — Харків, Дніпропетровськ — Запоріжжя — Сімферополь, Дніпропетровськ — Нікополь, Львів — Київ. Харків — Ростов-на-Дону.

Автотранспортом перевозять продукцію с/г, хар­чової і легкої пром-ті, будматеріали. В Донбасі і Придніпров'ї велике знач. має також транспорту­вання продукції вугільної пром-ті.

Сфера викор. автотранспорту — перевез. все­редині підпр-ва (технологічні), в межах міста і обла­сті. Частково автотранспорт використ в міжреспублі­канських і міжнар перевез.

Треба організувати вітчизняне автомобілебуд для забезпеч потреби У. в автомобілях на 65—70 % (нині — 10-15 %).

Щоб досягти автошляхами єврорівня, необх по­буд 200 тис. км шляхів, у томучислі 60 % у сільській місцевості.

Слід також створити швидкісні автомагістралі, що з'єднають Західну Європу з країнами СНД.

Доцільно забезпеч участь заруб фірм в реконстр та буд-ві автомагістралей.

73. Повітряний транспорт Укр., особливості розвитку і розміщення. До переваг належать наявність прир середовища, яке відіграє роль „трансп коридору”, висока швидкість доставки вантажів та пасажирів у любіц найвіддаленіші точки суші та Світового океану. Середня швидк перевезень на повітряному транспорті = близьк4о 800-900 км/ггод. Недоліками є висока енергомісткість, залежність від погодних умов, обмеженість габаритних розмірів та маси вантажів, що перевозяться. Собівартість перевезень вантажів дуже висока, в 60-70 разів вища, ніж на залізничному. У вантажних перевезеннях літаки викор для досавки на далекі відстані овочів, фруктів та ін. Продуктів, які швидко псуються, а також пошти, цнних та дефіцитних вантажів (коштовності, запасні частини та ін). Проблеми розвитку: - виведення зі складу авіапідприємств аеропортів і авіакомпаній як самостійних господ суб”єктів; - подальше реформування авіакомпаній та авіапідприємств - проведення акціонування, корпоратизації – передача окремих аеропортів у комунальну власність; - ств лізингового фонду для закупівлі нової авіаційної техніки.