
- •Основні завдання курсу укр..Мова за проф..Спрямуванням
- •Основні тенденції розвитку сучасної української літературної мови
- •Ознаки офіційно-ділового мовного стилю
- •Літературна мова.Мовна норма.Види норм
- •Види підготовки до виступу
- •§ 4. Пароніми
- •1. Складні іменники, утворені з двох іменників без сполучних голосних. Сюди належать:
- •§ 15. Правопис складних прикметників
- •Правопис прислівників
- •Реквізити документів та їх оформлення
- •2) Якщо документ має додатки, не зазначені в тексті, то їх потрібно перелічити із зазначенням кількості сторінок у кожному додатку й кількість їх примірників:
- •Вимоги до тексту документів
- •18 Листопада 1995 р. Підпис
- •1949 28 Червня
- •3. Телеграма — це службовий документ, що становить буквенно-цифрове повідомлення, передане за допомогою телеграфного зв'язку (телеграфом).
- •4. Телефонограма — це службовий документ, що становить оперативне повідомлення, передане телефоном.
Основні завдання курсу укр..Мова за проф..Спрямуванням
Отже, предметом вивчення курсу є сучасна українська літературна мова професійної сфери.
Завдання курсу - сформувати:
^ мовну компетенцію майбутніх фахівців, що містить знання і практичне оволодіння нормами літературної професійної мови;
^ навички самоконтролю за дотриманням мовних норм у спілкуванні;
^ вміння і навички оптимальної мовної поведінки у професійній сфері;
^ стійкі навички усного й писемного мовлення, зорієнтованого на професійну специфіку;
^ навички оперування фаховою термінологією, редагування, корегування та перекладу наукових текстів.
Вивчаючи курс, студенти різних спеціальностей набувають теоретичних знань про фахове спілкування, його етапи й роль у професійній діяльності, засвоюють термінологію майбутньої спеціальності, відомості про призначення і структуру ділових документів, необхідних фахівцю певного профілю, формують стійкі комунікативні компетенції, потрібні у професійному спілкуванні, навички послуговування вербальними і невербальними засобами обміну інформацією.
Мета курсу - сформувати у майбутніх спеціалістів професійно зорієнтовані уміння і навички досконалого володіння українською літературною мовою у фаховій сфері.
Основні тенденції розвитку сучасної української літературної мови
Після проголошення незалежності України українська мова в державі розширила свої функції.
1. Вона стала мовою державною, Українська мова набуває функції міжнаціонального спілкування в Україні. Активізувалося вивчення української мови у різних країнах світу, де готуються дипломатичні, торгові, наукові кадри, які мають працювати в Україні. Так, наприклад, вивчення української мови розпочалося в Китаї, Японії, де раніше цього не було. Урізноманітнилися навчання та видавнича діяльність українською мовою і в колишніх республіках Радянського Союзу, що стали незалежними державами. Українську мову вивчають зараз у Росії, Казахстані, Молдові, Прибалтійських республіках.
2. Лексична система, граматика і правопис звільняються від нашарувань умисної русифікації.
3. Інтенсивно збагачується за рахунок запозичень українська термінологія: а) суспільно-політична — брифінг, д) теологічна – автокефалія, автокефальний, конфесія, конфесійний, хітон та ін.
Словник поповнюється переважно термінами на базі англійської, німецької, французької мов та латинізмами. Запозичені в останні роки терміни відомі у всіх розвинених мовах світу.
Морфологічні діалектні риси легко вирізнити, і, отже, легше позбутися їх у мовленні. Неважко відчути, що форми руту, долонеу, вулиц ‘іу, пісн ‘іу є діалектними, і треба говорити рукою, головою, вулиць, пісень.
Літературна мова також вбирає елементи народних говорів, які з бігом часу стають літературною нормою. Наприклад, слова кептар, бринза, трембіта, смерека у XIX ст. були тільки в гуцульських говірках, а тепер вони стали літературними через твори Юрія Федькович
Нова українська мова не поступається своїми функціональними можливостями жодній із найбагатших і найрозвиненіших мов світу. В її лексичному запасі близько чотирьох мільйонів слів. І на сучасному етапі українська мова має тісні зв’язки – традиційні й нові – з різними мовами світу.
Державотворча роль мови Мова – це «характерний для людського суспільства специфічний вид знакової діяльності, який полягає у застосуванні історично усталених у певній етнічній спільноті артикуляційно-звукових актів для позначення явищ об’єктивної дійсності з метою обміну між членами спільноти інформацією» Мова – найважливіший, універсальний засіб спілкування, організації та координації всіх видів суспільної діяльності: галузі виробництва, побуту, обслуговування, культури, освіти, науки. ^ Українська мова – єдина національна мова українського народу. Нею послуговуються також українці, які проживають за межами України: у Росії, Білорусі, Казахстані, Польщі, Словаччині, Румунії, Канаді, Австралії та інших країнах. Українська мова входить до найпоширеніших мов світу, нею розмовляє близько 45 мільйонів людей. функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України». ^ Державна мова – це «закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої обов’язкове в органах державного управління та діловодства, громадянських органах та організаціях, на підприємствах, у закладах освіти, науки, культури, у сферах зв’язку та інформатики».
Основні функції мови:
мислеоформлююча функція (за допомогою мови людина виражає своє мислення, свідомість, думки);
емоційна (мовою виражаємо свої почуття, емоції);
пізнавальна (через мову та з її допомогою пізнаємо світ, самих себе);
художня, естетична (своєрідне і водночас досконале користування мовою здатне викликати захоплення, почуття краси, насолоди, втіхи);
самовиражальна функція (задовольняє потреби нашого «я», наприклад, коли співаємо чи декламуємо тільки для себе, тощо).
Стилі типи і форми мовлення
Стилі і жанри мовлення
^ Назва стилю |
Види творів, у яких стиль реалізується |
Основні ознаки стилів і жанрів мовлення |
|||
Мета мовлення |
^ Сфера спілкування |
Форма реалізації стилю |
Мовні особливості стилю |
||
Розмовний |
- |
Обмін інформацією, думками, враженнями, прохання чи подання допомоги, виховний вплив |
Побутові стосунки з родичами, друзями, знайомими |
Діалог |
Широко використав. побутова лексика, фразеологізми, емоційно забарвлені й просторічні слова, звертання, вставні слова, неповні речення тощо |
Науковий |
Дисертація, монографія, стаття, підручник, лекція, відгук, анотація |
Повідомлення про результати наукових досліджень |
Наука, техніка, освіта |
Монолог |
Характерні мовні засоби: терміни, спеціальна фразеологія, складні синтаксичні конструкції; повні речення; логічність, точність, обґрунтованість викладу |
Офіційно-діловий |
Закон, кодекс, статут, наказ, указ, оголошення, доручення, розписка, протокол, акт, інструкція лист тощо |
Регулювання офіційно-ділових стосунків |
Офіційно-ділові стосунки |
Монолог (діалог) |
Переважають стилістично нейтральні мовні засоби: стандартна канцелярська лексика, складні речення, немає емоційно забарвлених слів; виклад гранично точний |
Публіцистичний |
Виступ, нарис, публіцистична стаття, памфлет, фейлетон, дискусія |
Обговорення, відстоювання та пропаганда важливих суспільно-політичних ідей, сприяння суспільному розвитку |
Громадсько-політичне життя |
Монолог (діалог |
Використовується суспільно-політична лексика, емоційно забарвлені слова. Риторичні запитання, вигуки, повтори; тон мовлення пристрасний, оцінний |
Художній |
Трагедія, комедія, драма, водевіль, роман, повість, поема, вірш, байка |
Різнобічний вплив на думки й почуття людей за допомогою художніх засобів |
Мистецтво слова |
Монолог |
Застосовуються всі мовні засоби, особливо широко – слова в переносному значенні |
^ Типи мовлення
Назви типів мовлення |
На які питання відповідають у висловлюванні |
^ Про що говориться у висловлюванні |
Будова висловлювання |
Розповідь |
Що робить особа або предмет? |
Про події, про дії персонажів |
Початок, розгортання, завершення дії |
Опис |
Який предмет, особа, дія? |
Про ознаки предмета, особи, дії |
Загальне враження, окремі деталі, ознаки |
Роздум |
Чому саме таким є предмет, особа чи дія? |
Про причини ознак та дії |
Тези (думка, яка доводиться або заперечується), аргументи (докази), висновки |
6.Офіційно-діловий стиль (ОДС)
— функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Належить до виразно-об'єктивних стилів; виділяється найвищою мірою літературності.