14.Особливості скіфської культури на теренах України.

Вторгнення скіфів устепи України розпочалось на межі VІІІ–VІІ ст. до Р. Х. Скіфія складалася з кількох етнічних утворень, що традиційно називають племенами або союзами племен. Центральним районом Скіфії вважають Степ. Майже єдиним видом пам’яток тут були курганні поховання, більшість з яких, на жаль, у різні часи пограбовано. Прості скіфи поховані в прямокутних ямах, випростаними на спині, поруч лежав посуд, вудила зі стременоподібними кільцями, наконечники стріл, іноді кістки барана. Так звані багаті поховання здійснено найчастіше у вузьких ямах, рідше – дерев’яних стовпових гробницях, що імітують будинок. Біля випростаних кістяків лежали стела, кінь, золоте намисто,золоті пластинки. Саме через кургани до нас дійшло найбільше пам’яток скіфської культури. Більшість курганів мали висоту близько 1,5 м, діаметр – близько 25 м, насипалися двома прийомами: перший насип, з ровом, будували одразу, а після тризни досипали другий насип. Основною формою поховальної споруди стала катакомба. Одним з найбільших курганів є Чортомлицький На весь світ відомі такі шедеври скіфського мистецтва, як золотий гребінь з кургану Солоха та золотапектораль .Найважливішою пам’яткою осілості степової Скіфії є Ка-м’янське.Забудовано було лише середню частину каркасними великими житлами з кількох кімнат та акрополь кам’яними будинками, площею 32 га. Городище було центром ремесла, насамперед металургійного, торгівлі. Вважається, що залізо тут добували з криворізької руди. До найбільших городищ зараховують Більське у середній течії р. Ворскала,Велике Ходосівське, Трахтемирівське, Немирівське на Поділлі та ін. Наприкінці V – на початку IV ст. до Р. Х. скіфи оволодівають Таврійським півостровом. Тут з’являється значна кількість їхніх, ймовірно хліборобських, поселень, що в степовій зоні Скіфії зовсім не спостерігається. Тоді й побудовано Неаполь Скіфський. Самобутністю відзначалось скіфське мистецтво, стрижнем яко-го був так званий «звіриний стиль». Фігури тварин вражають динамізмом і точністю передачі властивих їм рис. Деякі вчені вважають, що звіриний стиль ґрунтується на магічних уявленнях скіфів про намагання оволодіти якостями, які притаманні звіру. Скіфи надавали більшої уваги рельєфному оздобленню костюму, кінської вузди, воїнського обладунку, посуду, ритуальних речей. До поши- рених пам’яток скіфської культури зараховують посуд. Ліпний скіфський посуд степу мав видовжені пропорції, відігнені вінця Скульптура скіфів розмаїта і має декілька різновидів із харак- терними яскраво-стилістичними ознаками. Існує також різновид статуй, особливо спрощених. Вони нага- дують циліндричні стовпи, завершені кулястими формами. Предмети не «висять» у повітрі, як в антропоморфних стелах, але всі фігури прикріплені до одягу. Крім кам’яної пластики, феноменом світового мистецтва є скіфські вироби із золота, бронзи та інших металів, що становили предмети культу, предмети розкоші з побуту скіфської знаті, пред- мети декоративних прикрас одягу, зброї, елементи кінської збруї. Господарство окремих районів Скіфії було неоднорідним. У Степу домінувало кочове скотарство, в Лісостепу – землеробство. Водночас для частини населення Скіфії професією стала війна. В бою застосовували дальнобійний лук, короткий меч (акинак), дротик,бойову сокиру, клевець, пращу. У багатих скіфів були захисніобладунки з шкіри і металевих пластин, металевого шолома. Отже, витоки українські культури тісно переплетені з культурою кочових іраномовних народів, час перебування яких стано-вить понад 1000 років і характеризується високим рівнем розвитку.

15.Характеристика матеріальної культури східних слов*ян длхристиянської доби. Основу господарства слов’ян складали землеробство, тваринництво, лісові промисли, полювання. Крім орного землеробства,слов’яни займались городництвом та садівництвом. Користувались складними та різноманітними сільськогосподарськими знаряддями.Розвивались ремесла, особливо ковальство. Були навіть окремі поселення, які спеціалізувались на певних ремеслах. Наприклад, у Райковицькому городищі проживало багато ковалів та металургів. Було також розвинене ливарництво, зброярництво, ювелірна справа. Русичі були озброєні мечами, однолезовими палашами, списами, луками і стрілами, бойовими сокирами, щитами. В VII ст. у східних слов’ян, раніше ніж в Західній Європі, з’явилась кольчуга. Мечі та кольчуги – роботи давньоукраїнських майстрів –славились по всій Європі. Зброя прикрашалась золотим, срібним орнаментом. Археологи нарахували 150 назв виробів із заліза. Слов’яни були відомі і як майстри ювелірної справи. Високої досконалості досягли в техніці перегородчастої емалі, яка давала змогу прикрашати вироби кольоровим орнаментом, живописними зображеннями. Майстри виготовляли колти – прикраси на скроні, діадеми, браслети, намиста, пояси, сагайдаки для стріл, парадні піхви для мечів та ін. Вироби оздоблювали зображеннями реальних i фантастичних тварин та птахів. У цих зображеннях дуже помітний вплив скіфського «звіриного стилю». Так, знайдені біля с. Мартинівка (Черкащина) бляшки-нашивки зображують коней і танцюючих людей. Кожне плем’я мало характерну тільки для нього форму жіночих прикрас – колтів, а орнамент на них мав символічне значення. Навіть невелика кількість давньослов’янських прикрас, яка дійшла до нашого часу, вражає своєю красою та майстерністю. Широко поширеним було гончарське ремесло – у великих печах-горнах опалювали не лише різноманітний посуд, але й цеглу – плінфу. Відповiдно, в житлах замість вогнищ з’являються печі. Існували склоробне, деревообробне ремесла, ткацтво, обробка шкіри. Розташування на торгівельному шляху «з варяг у греки», який йшов по Дніпру, також на відгалуженні «шовкового шляху», якийпов’язував Європу та Азію, сприяли розвитку як ремесел, так і торгівлі. Про широкі торгівельні зв’язки свідчать знахідки східних, європейських, візантійських монет у слов’янських поселеннях. Переважно слов’яни жили в невеликих укріплених поселеннях. Житла будували з дерева. Можна виокремити декілька типів жител. Серед них землянки з обмазаними глиною стінами, дерев’яними опорними стовпами та дахом з крокв, покритого соломою.Будували також напівземлянки зі стінами з колод, по кутах рублених у вінці. Пізніше з’явився повністю наземний дім з дерева, з піднятою на стовпах дерев’яною підлогою та дерев’яним дахом. У слов’ян з’явились міста, як центри ремесла i торгівлі. У містах мешкали ремісники, купці, племінна верхівка. Крім одноповерхових жител, у містах стали з’являтись двоповерхові, складні дерев’яні тереми знаті з різьбленими прикрасами вікон, опорних стовпів, шатровими і купольними дахами. До давньослов’янських часів зараховують виникнення таких міст, як Київ, Чернігів, Іскоростень, Переяслав, Путивль та iн. Спочатку це були племінні культові та ремісничі, торгові центри, які пізніше розвинулись у власне міста

Отже, з часів появи людини на території України культурний розвиток зберігає свою спадковість, збагачуючись надбаннями сусідніх народів, племен, які приходили на Україну, оселялись на її землях і приєднував до процесу розвитку місцевої людності, збагачуючи її культуру своїми здобутками.