Висновки

У висновках узагальнено результати проведеного дослідження, а також окреслено подальші шляхи розробки проблем мотиваційного механізму підвищення продуктивності праці:

1. Сучасний стан економіки України свідчить про досягнення на шляху подолання економічної кризи стабілізації діяльності господарюючих суб’єктів. Однак проведений аналіз дає підстави стверджувати, що внаслідок підвищення продуктивності праці з командно-адміністративною системою управління не використовуються потенційні можливості стабілізації діяльності, пов’язані з ефективним застосуванням мотиваційного механізму на всіх рівнях управління.

2. Мотивація займає одну з основних позицій в системі управління людьми, так як вона виступає безпосередньою причиною їх поведінки.

Мотивація – це процес спонукання людини до певних дій за допомогою внутрішньо особистісних та зовнішніх факторів.

3. У практиці економічної діяльності для планування, обліку, аналізу результативності й ефективності праці використовується система показників, яка дозволяє визначити продуктивність праці у масштабі окремого працівника, виробничої дільниці, підприємства, організації, галузі і суспільства в цілому.    Показники продуктивності праці мають бути наскрізними, зведеними, порівняльними, мати високий ступінь узагальнення, бути універсальними у застосуванні.

4. Законодавчо-нормативна система регулювання ринку праці в Україні має досить різноманітні правові засади і ґрунтується на основних положеннях Конституції України, Господарського Кодексу, Кодексу законів про працю, Законів України "Про зайнятість населення", "Про Державну програму зайнятості населення на 2010—2011 роки", "Про загальнообов´язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", "Про охорону праці", "Про освіту", "Про колективні договори і угоди", "Про підвищення соціальних гарантій для трудящих", Указом президента "Про Основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2012 року", Постановою Кабінету Міністрів України, регіональними програмами зайнятості населення т. ін. Крім того, існує ряд додаткових соціальних гарантій у сфері зайнятості, встановлених для соціально вразливих категорій населення.

5. Вітчизняні теорія і практика продуктивності праці, як правило, зводиться до оплати праці, заснованої на фіксованих тарифних ставках і посадових окладах, що є малоефективними. Саме тому, при формуванні систем продуктивності праці на підприємствах, особливо великих, необхідно використовувати вже накопичений світовою практикою досвід . Йдеться про моделі систем мотивації праці промислово розвинених країнв яких йдеться про підвищення продуктивності праці, серед яких: японська, американська, французька, англійська, німецька, шведська моделі.

6. Необхідно планувати саме досягнення підвищення продуктивності праці, оскільки постановка інших цілей, які за своїм економічним змістом повинні були б забезпечити досягнення такого стану.

7. Традиційне розуміння продуктивності праці, яке передбачає довготривалості існування підприємства, не повністю відповідає економічному змісту цього стану, що зумовило необхідність формулювання нового визначення.

8. Більшість українських підприємств, що виробляють товари народного споживання, не досягають в сучасних умовах стану беззбитковості у запропонованому розумінні. Це підтверджує необхідність застосування мотиваційного механізму для стабілізації стану цих підприємств, для чого необхідно відповідним чином адаптувати існуючі методи планування продуктивності праці, обсягу виробництва і витрат.

9. При складанні мотиваційного механізму доцільно використати основні положення операційного аналізу, економіко-математичну модель оптимальної виробничої програми, доповнену обмеженнями, які забезпечать врахування впливу ринкових факторів і досягнення ефективного використання продуктивності праці, методи планування витрат.

10. Для підвищення діяльності підприємства необхідно при плануванні мотиваційного механізму використовувати методику, яка відповідає сформульованим вимогам та здійснюється у послідовності, визначеній на основі узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду в галузі внутрішньофірмового планування.

11. З метою прийняття на різних рівнях управління підприємством планових рішень, які забезпечать високий рівень гнучкості та адаптивності продуктивності праці, врахування впливу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства та реальність отриманих планових показників, доцільно використовувати запропоновану методику планування обсягу виробництва, собівартості продукції, прибутку та рентабельності, орієнтовану на досягнення підвищення продуктивності праці.

ДОДАТКИ

Список використаної літератури