3.1. Система охорони праці на тов "Спіка"

На законодавчому рівні питання охорони праці регулюються загальними законами України та спеціальними законодавчими актами. До загальних законів, які визначають основні положення про охорону праці належать: Конституція України, закони України „Про охорону праці”, „Про охорону здоров’я”, „Про пожежну безпеку”, „Про використання ядерної енергії та радіаційний захист”, „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, „Про цивільну оборону”, Кодекс законів про працю України (КЗпП). Спеціальними законодавчими актами в галузі охорони праці є Державні нормативні акти про охорону праці, Державні стандарти Системи стандартів безпеки праці, Будівельні норми та правила, Санітарні норми, Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів та інші нормативні документи[5, с.233].

Основні права громадян на охорону праці проголошені Конституцією України.

У статті 43 Конституції України записано:”Кожен має право на працю, що включає моливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується”, „Кожен має право на належні, безпечні і здорві умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом”, „Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється”.

Кожен, хто працює, має право на відпочинок (ст. 45 Конституції України). Це право забезпечується наданням щотижневих днів відпочинку, оплачуваної щорічної відпустки, а також установленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

У тексті ст. 46 Конституції україни вказано на те, що громадяни маютьт право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Рис. 3.1. Структура управління охороною праці на ТОВ "Спіка".

Основоположним законодавчим документом у галузі охорони праці є закон України „Про охорону праці”(Закон у новій редакції набрав чинності з 17 грудня 2002 р.). Цей закон містить преамбулу та дев’ять розділів: Ι­ —„Загальні положення”, ΙΙ —„Грантії прав на охорону праці”, ΙΙΙ — „Організація охорони праці”, ΙV – „Стимулювання охорони праці”, V – „Нормативно-правові акти з охорони праці”, VΙ – „Державне управління охороною праці”, VΙΙ – „Державний нагляд і громадський контроль за охороню праці”, VΙΙ – „Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці”.

Закон „Про охорону праці” проголошує принципи державної політики в галузі охорони праці та гарантії прав громадян на охорону праці, встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні, закріплює заходи економічного стимулювання роботи з охорони праці, встановлює компетенцію й повноваження державних органів управління охороною праці, повноваження і права органів держнагляду і громадського контролю, регулює відносини між роботодавцем і працівником із питань безпеки, гігієни праці та стану виробничого середовища, визначає відповідальність за поруення законодавства про охорону праці [11, с.203].

У КЗпП основними розділами, присвяченими охороні праці, є наступні: „Охорона праці”, „Гарантії і компенсації”, „Праця жінок”, „Праця молоді”, „Нагляд і крнтроль за додержанням законодавства про працю”. У розділі „Охорона праці”, зокрема вказується, що на всіх підприємствах, установах, організаціях роботодавцем створюються здорові і безпечні умови праці. Роботодавець повинен впроваджувати ефективні сучасні засоби охоорни праці, які запобігають виробничому травматизму і профзахворюванням. Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.

Гарантом створення безпечних та нешкідливих умов праці для працівників виступає держава. Стан хорони праці на підприємстві та ефективність роботи служби охорони праці можна охарактеризувати за допомогою наступних коефіцієнтів (табл.3.1).

Таблиця 3.1

Стан охорони праці на ТОВ "Спіка"

№ п/п	Назви коефіцієнтів і їх складових	Роки			Відхилення
		2010	2011	2012	+,-	%
1	2	3	4	5	6	7
1	Середньооблікова чисельність працюючих (П)	73	75	86	13	15,1
2	Кількість нещасних випадків за звітний період (п)	1	-	-	1	0
3	Загальна кількість днів непрацездатності за всіма нещасними випадками за звітний період	30	-	-	30	0
4	Кількість випадків захворювань	25	28	22	-3	-13,6
5	Сумарна кількість днів непрацездатності за звітний період	77	87	69	-8	-11,6
6	Коефіцієнт частоти травматизму (Кч)	2,2	-	-	2,2	0
7	Коефіцієнт важкості травматизму (Кв)	33	-	-	33	0
8	Показник втрат (Кв)	100	-	-	100	0
9	Коефіцієнт частоти випадків захворювань (Кз)	86,6	95,4	77,1	-9,5	-12,3
10	Коефіцієнт важкості захворювань (Квз)	2,4	2,3	2,3	-0,1	-4,3

Як видно із таблиці на підприємстві існують випадки виробничого травматизму, але вони трапляються досить рідко і мають відносно невелику важкість. Це пояснюється тим що працівники дотримуються техніки безпеки. Також помітна тенденція до зменшення випадків захворювань, в основному це хвороби не пов’язані з професійною діяльністю.

Фінансування охорони праці здійснюється підприємством. Робітник не несе ніяких витрат на охорону праці. На підприємствах, в галузях і на державному рівні утворюються фонди охорони праці у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України [21, с.343].

У разі, коли міжнародними договорами або угодами, в яких бере участь Україна, встановлено більш високі вимоги до охорони праці, ніж ті, що передбачено законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору або угоди.

Незважаючи на те, що останнім часом багато підприємств змінюють форму власності i держава відходить від керівництва їх діяльністю, питання охорони працi є одним з основних елементів процесу виробництва.

Таблиця 3.2.

Стан фінансування заходів з охорони праці на ТОВ "Спіка"

Показники	2010 р.	2011 р.	2012р.	Зміни (+/-)
1. Всього витрат на охорону праці, тис. грн.. з них:	645,7	698,3	754,8	109,1
- на засоби індивідуального захисту;	80,1	93,6	106	25,9
- на медичний огляд;	105	117,2	142,6	37,6
- На оздоровлення.	460,6	487,5	506,2	45,6
Витрати на 1 працівника, грн.	806	906	1005	199

З даної таблиці видно, що фінансування на охорону праці в зросли в 2012 році ТОВ "Спіка" в порівнянні з 2010 роком за рахунок підвищення цін на засоби індивідуального захисту, витрат на медичний огляд і на оздоровлення персоналу. На підприємстві необхідно збільшити витрати на охорону праці; проводити інструктажі з працівниками, які виконують роботи в небезпечних і шкідливих умовах; підвищувати рівень кваліфікації спеціалістів по охороні праці. З вищенаведених даних також можна зробити висновок, що на підприємстві забезпечують працівникам соціальні гарантії в галузі охорони праці на нормальному рівні, а також здійснюють комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки гігієни праці у виробничому середовищі, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійних захворювань і аварій.

Основна мета охорони працi - огороджувати працівників вiд впливу шкідливих та небезпечних виробничих факторів, забезпечувати найбільш сприятливі умови працi, що відвертає некорисну витрату їх сил, сприяє підвищенню продуктивності праці, всебічному розвитку особистості [24,с.133].

Стаття 6 Закону “Про охорону праці” визначає права громадян на охорону праці при укладенні трудового договору.

Умови трудового договору не можуть містити положень, які не відповідають законодавчим та іншим нормативним актам про охорону праці, що діють в Україні.

При укладенні трудового договору громадянин має бути проінформований власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком протипоказана запропонована робота за станом здоров'я.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовується працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, і навколишнього середовища. Факт наявності такої ситуації підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства з участю представника профспілки і уповноваженого трудового колективу, а в разі виникнення конфлікту - відповідним органом державного нагляду за охороною праці з участю представника профспілки [8, с.53].

За період простою з цих причин не з вини працівника за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавство про охорону праці, умови колективного договору з цих питань. У цьому випадку працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Працівників, які за станом здоров'я потребують надання легшої роботи, власник повинен відповідно до медичного висновку перевести, за їх згодою, на таку роботу тимчасово або без обмеження строку.

Оплата праці при переведенні працівників за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу або виплата їм допомоги по соціальному страхуванню провадяться згідно з законодавством.

На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду чи службою охорони праці за працівниками зберігається місце роботи [15, с.333].

Усі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню власником від нещасних випадків і професійних захворювань.

Страхування здійснюється в порядку і на умовах, що визначаються законодавством і колективним договором (угодою, трудовим договором).

Із фонду соціального страхування здійснюються виплати сум, що належать потерпілому працівникові за період його тимчасової непрацездатності або в порядку відшкодування шкоди та одноразової допомоги, передбаченої статтею Закон “Про охорону праці”. Власник зобов'язаний повернути зазначені суми до фонду соціального страхування, якщо нещасний випадок або професійне захворювання сталися з вини власника.

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в передбаченому законодавством порядку.

При роз'їзному характері роботи працівнику виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.

Власник може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникам пільги і компенсації, не передбачені чинним законодавством.

Протягом дії трудового договору власник повинен своєчасно інформувати працівника про зміни у виробничих умовах та в розмірах пільг і компенсацій, включаючи й ті, що надаються йому додатково.

Власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником, не враховуються [10, с.43].

Розмір одноразової допомоги встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором). Якщо відповідно до медичного висновку у потерпілого встановлено стійку втрату працездатності, ця допомога повинна бути не менше суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожен процент втрати ним професійної працездатності.

Власник відшкодовує потерпілому витрати на лікування (в тому числі санаторно-курортне), протезування, придбання транспортних засобів, по догляду за ним та інші види медичної і соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, що видається у встановленому порядку; подає інвалідам праці, включаючи непрацюючих на підприємстві, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок, а при можливості - за рахунок підприємства.

За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігається місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або визнання їх у встановленому порядку інвалідами. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи власник зобов'язаний забезпечити відповідно до медичних рекомендацій його перепідготовку і працевлаштування, встановити пільгові умови та режим роботи.

Якщо власник не має можливості працевлаштувати на своєму підприємстві осіб, які частково втратили працездатність, але не стали інвалідами, він зобов'язаний відрахувати цільовим призначенням до Державного фонду сприяння зайнятості населення кошти у розмірі середньорічної заробітної плати працівників за кожне нестворене робоче місце для таких осіб. Працевлаштування цих осіб здійснюється державною службою зайнятості населення [14, с.83].

Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

У разі виникнення на підприємстві надзвичайних ситуацій і нещасних випадків власник зобов'язаний вжити термінових заходів для допомоги потерпілим, залучити при необхідності професійні аварійно-рятувальні формування.

У колективному договорі (угоді, трудовому договорі) сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійним захворюванням і аваріям.

Фінансування охорони праці здійснюється власником (стаття 21).

Власник створює на підприємстві службу охорони праці, яка безпосередньо підпорядковується керівникові підприємства і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб.

Існує Закон України "Про пожежну безпеку", який говорить, що забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на Україні, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності [4, с.233].

За порушення нормативних актів про охорону праці на підприємства, організації та установи накладаються штрафи, порядок накладення та розмiр яких регулюються Інструкцією щодо застосування Положення про порядок накладення штрафів на підприємства, установи та органiзацiї за порушення нормативних актiв про охорону працi, затверджено наказом Державного комітету України по нагляду за охороною працi, Міністерством фінансів i Мiнiстерством економіки від 25 липня 1994р. 71- а.

Не дивлячись на велику кількість нормативних актів, які регулюють питання охорони праці, законодавство про охорону праці в Україні все ж таки потребує деяких змін. Наприклад, доцільним може стати скорочення фондів охорони працi, що значно зменшить витрати на їх утримання.