108 Є. Іванов

Гірничопромислові геокомплекси, сформовані на мезоформах рельєфу, утворених під впливом антропогенного морфогенезу, переважно відповідають ПТК рівня місцевості. Гірничопромисловою місцевостю слід вважати антропогенний геокомплекс, приурочений до будь-якого різнорідного і складного гірничодобувного об’єкта: терикона, кар’єру, хвостосховища, відстійника тощо. Він характеризується особливим типом додатного або від’ємного техногенного рельєфу, який ззовні нагадує гірський, певним варіантом місцевого кліматичного, гідрологічного й гідрохімічного режимів, специфічним набором рослинних угруповань і техноґрунтів.

Основні діагностичні ознаки гірничопромислових геокомплексів

Ранг геокомплексу	Діагностичні ознаки геокомплексу
Фація	Елементарний, географічно неподільний геокомплекс. Ділянка антропогенної поверхні, в межах якої зберігається одноманітність місцеположення, літології гірських порід, мікроклімату і режиму зволоження, умов формування ґрунтового профілю і фітоценозу. Приуроченість до мікроформи або частини мезоформи техногенного рельєфу
Урочище	Система генетично, динамічно і просторово взаємопов’язаних фацій у межах літологічно єдиної мезоформи техногенного рельєфу
Стрія	Низка літологічно однорідних урочищ у межах однієї місцевості. Спільність літогенезу, літолого-петрографічного складу відкладів, подібність морфологічних, морфометричних, гідрологічних та інших ознак, типові умови формування ґрунтового і рослинного покривів
Місцевість	Геокомплекс, що виокремився на основі сукупності генетично пов’язаних мікро– і мезоформ техногенного рельєфу спільного гірничодобувного походження. Особливий тип рельєфу, варіант місцевого гідрокліматичного режиму, набір фітоценозів і ґрунтів. Система генетично і морфодинамічно структурованих стрій

У геологічному відношенні, залежно від технології добування чи перероблення корисних копалин, антропогенні місцевості складаються з окремих частин (відвалів, відслонень, картосховищ, дамб тощо), які мають різний літологічний склад відкладів. Аналогічно до ієрархічної структури гірських ПТК (Миллер, 1974), такі частини необхідно розглядати як антропогенні стрії (див. табл.). Гірничопромислову стрію визначаємо як антропогенний геокомплекс, який складається із блоку літологічно однорідних урочищ у межах єдиної місцевості.

Найменшими природними територіальними одиницями, які, на нашу думку, слід виявляти при ландшафтному зніманні, є антропогенні фації та урочища. Це пов’язано з несформованістю внутрішньої структури мікро- і мезоформ рельєфу, що є результатом активності природно-антропогенних процесів та відповідно відсутні­стю можливості глибшої диференціації ландшафтних комплексів.

Гірничопромисловим урочищем вважаємо антропогенний геокомплекс, що займає мезоформу рельєфу на якій формується система ґенетично, динамічно і просторово

ОСОБЛИВОСТІ ЛАНДШАФТНОЇ СТРУКТУРИ … 109

пов’язаних фацій. Гірничопромисловою фацією є елементарний антропогенний геокомплекс, приурочений до вже сформованої мікроформи рельєфу, що зберігає однорідність літології гірських порід, мікроклімату, режиму зволоження, умов формування ґрунтового покриву і фітоценозу.

Виділяючи геокомплекси, створені у результаті гірничих розроблень, виникає проблема визначення його рангу. Наприклад, досліджуючи такі гірничодобувні об’єкти, як кар’єри з добування будівельних матеріалів, важко визначити якого вони рангу – місцевості чи урочища. Складність внутрішньої структури і морфометрія геокомплексу відіграють другорядне значення при його рангуванні. Важливішу роль мають літологічні властивості відкладів, їхнє знання необхідне для виділення такої таксономічної одиниці, як гірничопромислова стрія. Саме наявність особливої стрії або набору стрій є головною діагностичною ознакою для визначення гірничопро­мислової місцевості.

У пізнанні ландшафтної структури ГПГ чільне місце належить питанню їхнього картографування. Однак досвід, який на сьогодні вироблений у ландшафтному зніманні ГПГ, є досить малим і дещо однобічним. Перші роботи з польового знімання різних гірничодобувних об’єктів проведені співробітниками кафедри фізичної географії Воронезького університету на початку 70-х років ХХ ст. 3, 7, 11 і надалі продовжували впроваджуватися низкою російських та українських фахівців цієї школи (Денисик, 1979; Моторина, Федотов, Ижевская, 1978; Федотов, Денисик, 1980 та ін.).

Створені ландшафтні картосхеми послужили вихідними зразками для розроблення методики ландшафтного знімання ГПГ 12, 13, яка основана на поло­женнях антропогенного ландшафтознавства. В цій методиці ГПГ розглядають як ландшафтно-техногенні чи ландшафтно-інженерні системи. Водночас вони, на відміну від решти антропогенних ландшафтів, являють собою блокові системи, які складаються з природної і техногенної підсистем.

Подібне трактування гірничодобувних об’єктів як систем із взаємодіючими підсистемами типу „природа–техніка”, трапляється також й у вченні про геотехнічні системи (Природа…, 1978). Методика ландшафтного знімання з позицій геотех­нічного підходу розроблена наприкінці 80-х років ХХ ст. 2.

Відмінна від попередніх позицій думка щодо ландшафтного знімання ГПГ сформувалася у вченні про антропогенні модифікації ландшафтів. Методика польового знімання ПТК, згідно з цими позиціями, є розробленою, зокрема, на кафедрі фізичної географії Львівського університету 1, 6, 9. Набагато гірше стано­вище з методикою ландшафтного знімання ГПГ, тут роботи лише розпочаті 4. Відповідно до методичних розроблень львівської школи, при ландшафтному зніманні гірничопромислові геокомлекси техногенного походження (відвали, кар’єри, сховища тощо), вважають співрозмірними і порівнюваними із сусідніми антропо­генно модифікованими ПТК.

Вважаємо, що використання усіх трьох ландшафтних підходів, зумовлює вибір чи комбінацію завдань конкретного геоекологічного дослідження.

Розглянемо особливості процесу ландшафтотворення і ландшафтної структу­ри ГПГ на прикладі породного терикона шахти „Візейська” (стара назва – № 8 “Великомостівська”), яка розміщена в межах Червоноградського гірничопромис­лового району Львівсько-Волинського кам’яновугільного басейну.