ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV

Серія географічна. 2004. Вип. 31. С. 106–113 Ser.Geogr. 2004. №31. Р. 106–113

УДК 911.2:551.4 (477.83)

ОСОБЛИВОСТІ ЛАНДШАФТНОЇ СТРУКТУРИ ГІРНИЧОПРОМИСЛОВИХ ГЕОКОМПЛЕКСІВ

Є. Іванов

Львівський національний університет імені Івана Франка,

вул. Дорошенка, 41, м. Львів, 79000 Україна

Протягом 1997 – 2003 рр. проведено еколого-ландшафтні дослідження в межах районів розроблення різних корисних копалин Львівської області (Дрогобицького нафтогазо-соляного, Червоноградського кам’яновугільного і Яворівського сірчаного). Досліджено особливості ландшафтної структури гірничопромислових геокомплексів, сформованих на геологічному фундаменті териконів, кар’єрів, відстійників тощо. Розроблено наукові засади вивчення та діагностичні ознаки виділення гірничопро­мислових геокомплексів: місцевостей, стрій, урочищ і фацій.

Ключові слова: гірничопромисловий геокомплекс, ландшафтна структура, ландшафтне знімання.

Необхідність удосконалення методик геоекологічних досліджень у межах гірничопромислових територій України сьогодні не викликає сумніву, оскільки наслідки гірничих розроблень корисних копалин позначаються на екологічному стані природних та антропогенних ландшафтів, які є середовищем життєдіяльності людини. Такі ландшафтні дослідження потребують розроблення або доповнення наукових засад, програми і методичних підходів до їхнього проведення з урахуванням досвіду вивчення проблем гірничодобувних реґіонів. Як першочергове завдання вважаємо огляд питань, що стосуються аналізу особливостей ландшафтної структури гірничопромислових геокомплексів.

Є підстави вважати, що інтенсивний розвиток гірничодобувної промисло­вості створює необхідні передумови для виникнення специфічних антропогенних гео­комплексів – гірничопромислових, складовими яких є відвали, кар’єри, водосховища, відстійники та інші форми, що утворюються при взаємодії техногенних і природних компонентів ландшафту. Ці геокомплекси сформувалися нещодавно, більшість з них й далі активно використовується людиною. Хоч поява і розвиток гірничопромислових геокомплексів спричинені гірничою діяльністю, вони є просторово–територіальними системами, які розвиваються за природними законами. Людина лише сприяє формуванню їхньої ландшафтної структури.

Гірничопромисловими геокомплексами (ГПГ) називають просторово окреслені динамічні утворення, які поєднують природну і техногенну складові і виникли у результаті господарського (передусім гірничодобувного) використання гірничо­промислових територій. Їх доцільно вважати географічними, а не природними територіальними комплексами (ПТК), тому що вони є неповними, в них немає деяких природних компонентів, наприклад, сталого рослинного покриву, ґрунтів тощо. Головна їхня відмінність від антропогенно трансформованих ПТК, які лише змінені ________________________

© Іванов Є., 2004

ОСОБЛИВОСТІ ЛАНДШАФТНОЇ СТРУКТУРИ … 107

людиною, полягає у механізмі виникнення 4. Суть процесу – у знищенні існуючих до втручання людини ПТК шляхом складування або вилучення в їхніх межах значних мас гірських порід, які є основною передумовою ландшафтоутворення. Це призводить до формування на місці корінного ПТК нового – ГПГ, який відрізняється ландшафтною структурою, набором і властивостями геокомпонентів, тіснотою взаємодій і характеризується дуже слабкими вертикальними зв’язками тощо.

Так само, гірничопромисловими геокомплексами є географічні об’єкти, геолого-геоморфологічний фундамент (склад гірських порід і рельєф) яких створений людиною. Однак, для формування ГПГ достатньо й незначних змін у рельєфі, якщо вони ведуть до суттєвої трансформації гідрологічного режиму. Якщо людина змінила лише один з підпорядкованих геокомпонентів (наприклад, рослинність чи ґрунти), формуються антропогенні (гірничопромислові) модифікації ПТК. У результаті гірничих розроблень різних видів корисних копалин виникають невеликі за розмірами антропогенні ландшафтні комплекси, частіше за все рангу фації чи урочища, набагато рідше – місцевості чи ландшафту.

Аналіз геоекологічних проблем у межах гірничопромислових реґіонів ґрунтується на знанні їхньої ландшафтної структури. Картографічною основою під час геоекологічних досліджень у районах розроблень корисних копалин служить ландшафтна карта, складання якої слід вважати головним і першочерговим завданням польового знімання гірничопромислових територій.

Виготовлення ландшафтної карти є складним науковим процесом, який має певну специфіку для гірничодобувних реґіонів. У межах ГПГ проводять (або раніше проводили) широкомасштабні геолого-розвідувальні роботи, під час яких детально вивчено їхню геологічну, гідрогеологічну і геоморфологічну будови, геофізичні і геохімічні властивості геологічного середовища, оцінено загальні запаси корисних копалин тощо. Такі геолого-розвідувальні дослідження служать передумовою для успішного ландшафтного знімання ГПГ. Особлива роль належить аналізу тематичних (геологічних, геоморфологічних, ґрунтових та ін.) карт, матеріалів дистанційного аеро- чи космознімання, який має доповнюватись польовими еколого-ландшафтними дослідженнями на ключових ділянках.

Об’єктами ландшафтного знімання стають гірничопромислові геокомплекси, що формуються на базі териконів, відвалів, кар’єрів, хвосто- і водосховищ, гідровідвалів та відстійників, а також суміжні антропогенно модифіковані ПТК. Головні критерії виділення ГПГ збігаються з критеріями розмежування природних ландшафтів. Однак через повну чи часткову відсутність ґрунтово-рослинного покриву, який ще не сформувався, ландшафтна структура ГПГ має певні, властиві лише їй, особливості. Тому першочергове значення надається виявленню геолого-геоморфологічних меж, які відіграють вирішальну роль у диференціації антропоген­них геокомплексів на морфологічні частини, що характеризуються відмінними гідрокліматичними умовами, процесами ґрунтотворення тощо.

Зважаючи на те, що низка динамічних компонентів ГПГ формується і постійно змінюється, картографування цих геокомплексів необхідно повторювати кожні 5–10 років. Вважаємо за доцільне на початковому етапі формування ГПГ виявляти лише такі чітко сформовані таксономічні одиниці ієрархічної системи, як фація, урочище, стрія і місцевість. У зв’язку із подібністю форм рельєфу териконів, відвалів, кар’єрів чи відслонень до гірських, критерії їхнього діагностування мають багато спільного з критеріями, запропонованими Г.П. Міллером (1974) при ландшафтних дослідженнях гірських і передгірських територій (див. табл.).