Лекция №2 Тема: «Планування на залізничному транспорті»

План

1.1. Сутність основних методів та принципів управління на

залізничному транспорті

1.2. Принципи і методи планування на залізничному транспорті

1.3. Види планів та їх особливості

1.1. Сутність основних методів та принципів управління на

залізничному транспорті

Масштаб і характер управлінської діяльності на транспорті визначається місцем і роллю транспорту в економіці країни. Зокрема, приблизно п’ята частина вартості виробничих фондів припадає на частку транспорту. На перевезеннях вантажів і пасажирів зайнятий кожний десятий працівник суспільного виробництва. У валовому внутрішньому продукті країни транспортні витрати становлять 6-7 %.

У минулому простий механізм спілкування між матеріального виробництва тепер перетворився в складну, багатогалузеву транспортну систему. Тому, у даний час управління транспортом – це складна система суспільно-виробничої діяльності людей, яка пов’язана з організацією переміщення готового продукту із самостійного місця виробництва до іншого місця, просторово віддаленого від нього.

Транспорт досить трудомісткий. Наприклад, фондомісткість перевезень морського транспорту в 2,5 рази вище, ніж у середньому по галузі, річного – в 4 рази, а залізничного – в 5,5 раз. Це неможливо не враховувати, як і специфіку використання на транспорті основних виробничих фондів. У промисловості основні фонди – станки, механізми, як правило, використовуються всередині одного підприємства. На транспорті ж найбільш активна частина виробництва – рухомий склад – постійно знаходиться в процесі переміщення і експлуатується па великому полігоні в різних кліматичних умовах. Вагони, судна, літаки і автомобілі курсують по всій країні і нерідко виходять на іноземні дороги. Це визначає специфічні вимоги до експлуатації і обслуговування транспортної техніки, управління перевезеннями. Вимоги ці досить високі, так як при всіх умовах повинна гарантуватися повна безпека руху.

Досить важлива і політична роль транспорту. Україну, як самостійну державу, неможливо уявити без розвиненого транспорту, який забезпечує розвиток його економіки, зв’язку з іншими країнами і, нарешті, оборотоздатність країни. Велика роль транспорту і у вирішенні всього комплексу соціальних задач. Від роботи транспорту, від організації доставки мільйонів людей на роботу і з роботи багато в чому залежить їх настрій і здатність працювати.

Критерієм оцінки ефективності управління транспортом може слугувати лише практика і практика, якої немає у даний час, а та, до якої повинна прийти транспортна система України у своєму розвитку.

Перехід України до незалежного і самостійного розвитку, враховуючи політичну, економічну і соціальну роль транспорту в економіці країни, вимагає створення нової системи управління цією галуззю. До 1991 року лише автомобільний і річковий транспорт республіки мав самостійні органи управління, інші види транспорту (морський, авіаційний і залізничний) мали центральні галузеві органи управління – Міністерства в м. Москва.

Задача органів управління транспортом у перехідному періоді полягає в тому, щоб не копіювати іноземні методи і структури управління, а використовувати багатий досвід головного управління і враховувати умови розвитку економіки країни в цей період, тобто створити умови для конкуренції між видами транспорту і всередині окремих видів транспорту, орієнтуватися на економічні методи управління транспортними підприємствами, забезпечити вирішення найважливіших політичних і соціальних задач.

До основних принципів управління на залізничному транспорті відносяться:

- системність (комплексний підхід, який виражається в єдності державного та господарського керівництва, поєднанні галузевого управління з територіальним, суспільних інтересів з колективними та особистими);

- багатомірність та ієрархічність (розподіл функцій управління по горизонталі та вертикалі з безперечним дотриманням вимог централізму та єдино наявності);

- цілеспрямованість (плановість управління на всіх ділянках роботи).

Рішення управлінських задач на залізничному транспорті, як і в інших галузях господарства, забезпечується застосуванням трьох основних груп методів:

а) адміністративних (організаційно-розпорядницьких);

б) економічних;

в) соціально-психологічних.

Адміністративні методи засновані на використанні таких інструментів впливу, як регламент, норма, інструкція і підкріплюються наказами, розпорядженнями і вказівками керівників. Основними документами організаційного регламентування на залізничному транспорті є Положення про дирекції, відділенні залізниць, лінійні підприємства. Важливу роль грають Транспортний статут залізниць, Правила технічної експлуатації залізниць і інші галузеві керівні матеріали, а також посадові інструкції й інші галузеві документи.

Економічні методи в умовах ринкового господарства мають першорядне значення. Вони орієнтують на застосування таких важелів підвищення ефективності виробництва, як ціна, прибуток, рентабельність, кредит і інші.

Соціально-психологічні методи включають широкий спектр прийомів соціальної мотивації і морального впливу на виробничі колективи й окремих працівників. До них відносяться виявлення і моральне заохочення кращих працівників і колективів, формування переконаності, доскональності й активності трудящих шляхом впливу на їхні цивільні і патріотичні почуття.

На залізничному транспорті, як і на інших видах транспорту, застосовуються не окремі, а вся сукупність зазначених вище методів. Органічне поєднання прийомів, що виправдали себе, і способів рішення управлінських задач, проведення організаторської роботи є ще більш продуктивними в умовах ринкової економіки.