16.Гетьман петро конашевич сагайдачний.

Ураїнський полководець та політичний діяч, гетьман Війська Запорозького. Організатор успішних походів запорозьких козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства, меценат православних братств. Петро Сагайдачний організовував й особисто керував сухопутними та морськими козацькими походами на володіння султанської Турції та Кримського ханства. Головна ідея стратегії морських походов, розроблена Сагайдачним, перебувала в тому, щоб вести бій на території ворога. Основним напрямом козацького наступу були береги Малої Азії. Ціль - підірвати економічну та військову могутність Турції, підкорюючи на короткий час фортеці та прибережні міста, руйнувати їх, а турецькі загони знищувати, захоплюючи трофеї. Головною метою було звільнення з турецько-татарської неволі полонених. 3. Козаки атакували декілька фортець водночас, але основний удар завдавали по найбільшому центру, наприклад, турецькій столиці - Стамбулу. Знищувався турецький флот у портах та на морі. Петро Сагайдачний розробив та удосконалив також і тактику морського бою, що стало значним вкладом у розвиток українського військового мистецтва.

17.див.15.

18.Національно-визвольна війна українського народу.

Національно-визвольна війна українського народу під проводом Б. Хмельницького 1648-1657 pp. - національно-визвольна війна українського народу, направлена проти національного, релігійного й соціального гноблення. Причини Національно-визвольної війни. Основними причинами Національно-визвольної війни в середині XVII ст. були: Причини політичного характеру - напередодні національно-визвольної війни в Україні не було своєї держави. Більша частина українських земель входила до складу Речі Посполитої, феодальне право якої відрізнялося особливою жорстокістю, а державні закони обмежувалися всевладдям магнатів і місцевої адміністрації. В українського народу фактично не було перспектив на повноцінний політичний розвиток за умови подальшого перебування у складі Речі Посполитої. Однією з причин війни стала невідповідність між набуттям козацтвом фактичного політичного лідерства в українському суспільстві та погіршенням його становища за «Ординацією 1638 p.», яку польський сейм ухвалив в січні 1639 р. Згідно з «Ординацією» реєстр зменшувався на 6 тис. і включав козаків, які не брали участь у повстаннях. При цьому ліквідувалося виборність козацької старшини, козацьке судочинство. Замість гетьмана призначався польський комісар. На посади полковників та осавулів призначалася представники польської або полонізованої шляхти. Селянам і міщанам заборонялося вступати до козаків. Козаки мали право оселятися тільки в прикордонних містах.

19.Битва під берестечком і білоцерківський мир.

У цей час величезна польська армія на чолі з королем почала свій рух до України. Богдан Хмельницький разом з Іслам-Гіреєм мали в своєму розпорядженні війська в двох окремих таборах біля міста Берестечка і чекали тут поляків. У червні 1651 р. величезна польська армія, яка налічувала до 300 тис. воїнів, підійшла до Берестечка і встала напроти військ Хмельницького.Білоцерківський мир. Центром концентрації українських військ стала Біла Церква, де гетьман наказав побудувати укріплення. Незабаром під містом вже стояла досить потужна українська армія. Польська армія була не в змозі розбити війська Богдана, але і Хмельницький не мав достатньо сил для наступу. Обидві сторони почали мирні переговори. Підсумком їх став Білоцерківський мир, підписаний 28 вересня 1651 р. Цього разу влада гетьмана обмежувалася тільки Київським воєводством, і йому заборонялося самостійно вступати в які-небудь зовнішні стосунки. Козацький реєстр скорочувався до 20 тис. чоловік. Польська шляхта поверталася до України, а селяни і козаки повинні були повернутися в кріпосний стан. Подібні умови миру не задовольняли обидві сторони і, перш за все, козаків. Такий мир не міг бути міцним, і це розуміли всі, посилено готуючись до нової війни. Всього через декілька тижнів війська Хмельницького і кримського хана Іслам-Гірея атакували 30-тисячну польську армію під Батогом на Вінниччині. Поляки були оточені та повністю розбиті, полонених у цій битві не брали. Тим часом польська королівська армія, яка налічувала 150 тис. чоловік, взяла в облогу місто Кам'янець-Подільський. Після наполегливого 9-тижневого опору нечисленний гарнізон фортеці капітулював. Король зі своєю армією зупинився в Кам'янець-Подільському.