13. Написи на картах
Важливе місце в наочності карти належить вірному та вмілому розташуванню умовних позначень та інших пояснюючих написів. Добре виконання та правильна розстановка написів прикрашають карту та в значній мірі сприяють її наочності. До того ж ряд даних взагалі не можу бути виражений на карті графічно (розподіл сил та засобів, сигнали взаємодії). Для цього додається текст у вигляді легенди.
Тому на кожній робочій карті будуть мати місце як цифри, так й текстові написи. Зовнішній вигляд написів визначається шрифтом, прийнятим для їх виконання, та якістю роботи офіцера на карті. Для ведення карти найбільш доцільним є креслярський або нормальний шрифт, який по своїй формі значно спрощений та наближений до скоропису. Букви в слові пишуться без зв’язків, окремо. Всі їх елементи мають однакову товщину, що вибирається відповідно важливості напису і мають товщину букв та їх розміри від 1/10 до ¼ ширини останніх.
По положенню букв відносно обрізків карти цей шрифт підрозділяють на прямий на похилий (кут нахилу букв до основи сторони = 75).
При нанесенні обстановки на карту прямий шрифт може застосовуватись тільки для оформлення службового заголовку та написів осіб по посаді.
Приклад: РОБОЧА КАРТА
Приклад похилого шрифту: РОБОЧА КАРТА
Для написання пояснюючих написів та великої кількості скорочених позначень застосовуються строчні букви.
В якості відправної одиниці для визначення розміру напису служить висота строчної букви. Заголовна літера або числова величина перед літерними підписами дається на 1/3 вище ніж величина строчної букви.
Співвідношення ширини та висоти літери (цифри) має важливе значення для зручного читання літер (скорочень) та окремих слів. Для надписів з висотою букв до 6 мм доцільним відношенням ширини літер до висоти є відношення, рівне 3:4, тобто ширина літери дорівнює ¾ її висоти. Це розмір літер звичайного шрифту, з яким ми зустрічаємося щоденно при читанні газет, книг, статутів і т.д. виключення складають прописні літери Д, М, Ж, Ф, Ш, Щ, Ы, Ю, ширина яких дорівнює висоті.
При збільшенні висоти це співвідношення зменшується до 1:2 і навіть 1:4, тобто висота та ширина літер збільшується непропорційно.
Висота, а тому, й розмір літер в написах залежать від масштабу карти, значимості об’єкту чи військової одиниці, його площинної величини чи лінійної довжини, а також від можливого зменшення масштабу карти при передачі з неї обстановки по технічним засобам зв’язку, по телебаченню або при друкуванні.
Проміжки між літерами (як прописними, так і строчними) дорівнюють приблизно 1/3 – ¼ їх висоти. Але якщо написи, виконуються тільки прописними літерами, то віддаль між деякими з них має бути менша, ніж вказано вище, чи дорівнювати нулю (наприклад в сполученнях РА, ГА, ТА). Якщо в слові окрім строчних літер є заголовна Т або Г, то віддаль між цією літерою та наступною за нею, береться менша або доводиться до нуля.
Віддаль між словами (цифрами) має бути не менше висоти заголовної літери. Якщо напис складається з заголовної та строчних літер, то заголовна літера має таку саму товщину, що й строчні літери.
З врахуванням цих факторів мінімальна висота строчної літери напису біля положення роти (батареї) на карті масштабу 1:100 000 приймається рівною 8 мм. Зі збільшенням масштабу основи карти розмір напису збільшується з кроком 2 мм. Так, для батальйону (дивізіону) на карті 1:100 000 величина літерної частини напису буде дорівнювати 4 мм. Строчні букви з “хвостиками” (б, в, д, р, у, ф) мають загальну висоту, що дорівнює висоті прописних літер або цифр, до яких вони відносяться в сполученні: 1меб, 3 мбр.
Співрозмірність цифр та літер при нанесенні їх, нумерації та найменування підрозділів на карту різних масштабів може буде такий, як показано на малюнку 4.1.4.
Рис.4.1.4.Схема надписів на картах в
залежності від масштабу
уже
часто треба виконувати на карті написи
до таких невеликих по розміру лінійних
та фігурних замкнених умовних знаків
як вогневі позиції артилерії, райони
розташування маленьких підрозділів.
Звісно, що напис в межах нанесеного
знаку не поміщається. Яким чином це
зробити? Знаючи напередодні, що прийдеться
робити на карті напис, розміри якого
перевищують розмір району, що займає
підрозділ, зі східної сторони, в місці
де буде зроблений текст, рекомендується
записати розрив лінії знаку. Пояснимо
це на прикладі. Треба нанести на карту
масштабом 1:50 000 положення 2-го
інженерно-саперного взводу. До цього
можна сказати, що напис не поміститься
в овалі, що показує положення взводу.
Тоді ми овал зразу робимо з розривом
лінії в східній його частині, а потім
робимо напис.
Щодо противника, то при виконанні аналогічних написів діючого фронтом на схід, північ або південь, розрив лінії робиться в західній частині знаку. В деяких випадках можна порекомендувати напис виносити за межі району, що займається.
Розміри написів, що поміщають в границях поза масштабних знаків (пункти керування, елементи тилу) звичайно залежать від величини цих знаків.
Скорочені позначення та інші пояснюючі написи, що відносяться до обстановки, розташовуються паралельно нижньому (верхньому) обрізу листа карти або паралельно горизонтальній лінії координатної сітки з заходу на схід. При вказаній нумерації та належності підрозділів та частин, наприклад 1 мер 2 меб, 2 меб 6 мсп, величина літер має бути відповідно однаковою для роти та батальйону ( в першому випадку), та для батальйону чи полку. Величина цифр та літер в даному випадку визначається військовою одиницею, яка стоїть першою, оскільки вона показує належність підрозділу до будь-якої військової інстанції, а не положення останньої.
З наведених прикладів видно, що скорочене найменування підрозділів та частин виконується строчними літерами похилим шрифтом.
Розміри написів назв бойових документів, виконуються по карті, службових заголовків, а також нумерація та найменування підрозділів та частин і т.д. визначаються в кожному конкретному випадку виконавцем або старшим начальником.
При нанесенні обстановки на карту не треба дублювати написами умовні знаки, які самі по собі зрозумілі й без пояснення. Такі написи є зайвими, вони забивають карту й роблять її менш наглядною. Виключення може бути зроблено тільки для тих випадків, коли в складі підрозділу чи частини буде діяти декілька однорідних підрозділів. Це показано на прикладі, коли в батальйоні крім даної батареї є підтримуюча батарея з 5 ап, а також при повздовжньому розташуванні мінометної батареї. Номера взводів вказані цифрами.
Це правило застосовується й у випадку, коли треба показати кількість основних засобів або, наприклад, дії декількох танків, не складних батальйонів, роти чи взводу, як противника, так і своїх військ. Кількість цих засобів вказується цифрами поряд з умовними знаками.
Величина пояснюючих записів (“район, що охороняється поліцією”) вибираються в залежності від масштабу карти та може дорівнювати або дещо менше величини, нижчої військової інстанції, що наноситься на карту в даній ланці. На картах масштабу 1:50 000 величина буде 4 мм; на картах масштабом 1:100 000 та 1:200 000 – 2-3 мм. Це ж відноситься і до розмірів цифр і написів біля колон (“глибина 3 км”), розвідувальних органів та даних розвідки.
Частіше наочність обстановки, весь її вигляд багато в чому програє через невміле розташування написів на карті. Передусім, треба вирішити питання, де їх помістити та коли робити – зразу після нанесення на карту положення того чи іншого підрозділу чи після нанесення всієї обстановки. Дати відповідь на це питання можна тільки в конкретному випадку. На наш погляд, треба притримуватись такого правила: при нанесенні на карту підлеглих підрозділів зразу не треба писати номер та їх найменування; номер та найменування свого батальйону проставляємо після нанесення всієї обстановки. Напис проводиться проти середини фронту підрозділу, на глибини бойового порядку; це дає можливість навіть на перший погляд на карту дістати уявлення про просторове положення кожного підрозділу , скоріше провести розрахунок по співвідношенню сил та засобів на даній ділянці фронту, прискорити розробку бойових документів.