Підготовка карти до роботи

Підготовка карти до роботи включає ознайомлення з картою, склеювання її листів і складання склеєної карти.

Ознайомлення з картою – розуміння її характеристик: масштабу, висоти січення рельєфу, року видання, поправки напрямку, а також місцезнаходження аркуша карти в координатній зоні. Знання цих характеристик дозволяє отримати уявлення про географію місцевості та подробиць карти, ступені її відповідності місцевості, а масштаб і рік видання, крім того, необхідно знати для вказування в документах, розроблених по карті.

Висота січення рельєфу, рік видання, поправка напрямку можуть бути не однаковими для різних аркушів карти. При склеюванні декількох аркушів їх дані можуть бути обрізані чи заклеєні, тому їх краще записувати на зворотній стороні кожного аркуша карти. Слід запам’ятати віддаль на місцевості, яка відповідає 1см на карті, величину скатів при закладанні в 1см або 1мм, віддаль на місцевості між лініями координатної сітки.

На кожному листі карти району дії підрозділи піднімають підписи координатних ліній (дев’яти підписів, рівномірно розміщених по всьому аркушу). Їх обводять колами чорного кольору діаметром 0,8 см і підписують жовтим кольором. В цьому випадку при ціле вказуванні в бойовій машині не потрібно розвертати склеєну карту.

При використанні карт, розташованих на стику координатних зон, слід встановити, сіткою котрої з зон треба користуватись при необхідності нанести на відповідний аркуш карти доповнюючи сітку сумісної зони.

С клеювання карти. Підібрані аркуші карти розкладаються на столі відповідно їх номенклатурам (мал. 4.1.1). Після цього гострим ножем або лезом зрізають праві (східні) поля аркушів, крім крайніх правих, а також нижні (південні) поля аркушів, крім крайніх нижніх.

Рис.4.1.1.Склеювання карти.

Аркуші склеюються в колони, а потім колони склеюють між собою. При склеюванні кожний верхній аркуш накладають на нижній лицевою стороною вниз. Тоді одночасно змащують краї обох аркушів шаром клею і перевернувши верхній аркуш стороною вверх, накладають його на північне поле нижнього аркуша, точно суміщаючи їх рамки, а також виходи ліній координатної сітки і контурів. Смугу склейки обережно розгладжують чистою ганчіркою, забираючи виступаючий клей. Аналогічно склеюють колони між собою справа наліво.

Складання карти. Карту складають звичайно гармошкою, щоб зручно було користуватися без повного розкладання, носити в польовій сумці.

Перед складанням визначають район підрозділу, підгинають згідно з розміром польової сумки край карти і складають отриману смугу карти згідно з розмірами сумки. Карту слід складати так, щоб вигини не проходили по лінії склейки аркушів.

Основні правила ведення робочої карти

Нанесення на карту обстановки називається веденням робочої карти. Обстановку наносять з необхідною точністю, повнотою і наочністю.

Нанесення на робочу карту своїх військ і військ противника повинна відповідати їх розміщенню на місцевості. Засоби ядерного нападу противника, його пункти керування і інших вогневих цілей наносять на карту з точністю 0.5-1 мм. Такі ж вимоги пред’являються до нанесення на карту своїх вогневих позицій, а також переднього краю і флангів. Точність нанесення інших елементів бойових порядків не повинна перевищувати 3-4 мм. Суворе дотримування цих вимог необхідно тому, що ефективна підтримка підрозділів вогнем можлива лише при точному цілевказанні.

В сучасних умовах бойових дій, які ведуться у високому темпі не тільки вдень, але й вночі. Вимоги до точного ведення робочих карт різко зросли. Неточне цілевказання перебільшене неоправданими витратами, так як ускладнює керування підрозділами в бою, порушує взаємодію артилерії, авіації з мотострілецькими і танковими підрозділами.

Повнота нанесеної на карту ситуації визначається об’єктом даних, необхідних для керування підрозділами в бою. Надлишкові дані, нанесені на карту, ускладнюють роботу з нею. Дані про положення своїх військ переважно наносять на 2 сходинки нижче (в батальйоні – до взводу). Подробиці нанесення на карту даних про противника залежать від ланки керування і функціональних обов’язків командира (начальника).

Наочність робочої карти досягається зрозумілим і чітким відображенням бойової ситуації з виділенням її головних елементів, чітким викреслюванням тактичних умовних знаків і вмілим розміщенням надписів.

Акуратне і наочне відображення ситуації на робочій карті багато в чому залежить від олівців.

При гарячій погоді застосовують тверді олівці, а при великій вологості – м’які. Таким чином, для ведення робочої карти потрібно мати набір кольорових олівців, різних по твердості. Застругують олівець конусоподібно. Довжина графіту не більше 0.5 см.

Фломастери при веденні робочих карт використовують при оформленні надписів, розграфки і заповненні таблиць. Наносити ними ситуацію не рекомендується, так як знищення окремих елементів з карти, застарілих чи нанесених помилково, затруднено.

Для нанесення ситуації на карту необхідно мати офіцерську лінійку, циркуль-вимірювач, резинку, лезо, курвіметр.