11. Призначення і зміст робочої карти командира, підготовка і правила її ведення.

Бойові дії військ в сучасних умовах придбали надзвичайно мобільний характер, вони ведуться на широкому фронті, на велику глибину, в високих темпах, з рішучими цілями.

Успішно керувати військам в таких складних умовах командири всіх степенів зможуть тільки тоді, коли вони будуть постійно знати положення, стан, характер дій своїх військ і противника, сусідів і взаємодіючих підрозділів і частин, для цього командирам необхідно глибоко вивчати обстановку на всю глибину поставленої задачі не тільки в районі дій підлеглих їм підрозділів, але і на флангах, тобто в смугах або на напрямах дій безпосередніх сусідів. Тільки в цьому випадку вони будуть в змозі передбачити зміни бойових обставин.

Об’єм заходів, що входять в область дій командирів по керуванню підлеглими підрозділами в бою, постійно збільшується. Навіть в таких підрозділах, як взвод, рота (батарея), не кажучи вже про батальйон (дивізіон), всю роботу, яка покладається на командира при підготовці і в ході бою, неможливо проробити, користуючись тільки даними особистого спостереження за полем бою на тій чи іншій ділянці місцевості. Швидкість бойових дій підрозділів і збільшуючийся просторовий розмах бою вже не вкладаються в рамки, обмежені зором людини. Більшість дуже важливих подій бойової обстановки можуть бути не сприйняті командиром, керівним підрозділами в бою, і привести до її невірної оцінки, а в деяких випадках до прийняття ним невірного рішення.

В сучасних умовах організовувати бій підрозділів і керувати ними в ході бою без топографічної карти неможливо. Використання карти, як засобу пізнання бойової обстановки дозволяє командиру вивчити незнайому місцевість, а також положення об’єктів і військ, що мають просторове розміщення на місцевості.

Топографічна карта, на якій графічно при допомозі умовних тактичних знаків і скорочених позначень відображається тактична обстановка і її зміни в ході бою, називається робочою картою того командира, що її веде.

Робоча карта є одним з основних, а дуже часто і єдиним бойовим документом, з допомогою якого командири підрозділів організовують і здійснюють керування в бою. Вона базується на топографічній основі карти, тому з її допомогою можна вирішувати не тільки тактичні, але і топографічні задачі, пов’язані з керуванням військовими в бою.

Робоча карта командира призначена для вирішення багатьох і різних задач. Перш за все відмітимо, що з допомогою робочої карти командир може уяснити отриману бойову задачу, вивчити і оцінити обстановку, прийняти рішення, поставити бойові задачі підлеглим підрозділам, віддати вказівки по взаємодії, бойовому, тиловому і технічному забезпеченню, скласти доклад старшому начальнику, рухатись з підрозділами по місцевості, на якій важко орієнтуватися, розв’язувати вогневі задачі по давленню або знищенню противника. Звичайно, всі ці задачі можна виконати, якщо на робочу карту будуть нанесені необхідні дані, тобто відомості про противника, своїх підрозділах, сусідах, радіаційна та хімічна обстановка, інші дані.

Розглянемо, яким чином командир вирішує ці задачі, користуючись робочою картою.

Одним з найважливіших елементів обстановки є відомості про противника, що добуваються різними способами і засобами, які зосереджуються в командира і відбиваються на карті з допомогою умовних тактичних знаків. До них звичайно відносяться: положення противника до певного часу, характер дій і нумерація його підрозділів, місця вогневих засобів, пунктів керування, інженерне обладнання позицій, рубежів, районів. Говорячи про положення противника, необхідно мати на увазі розміщення його підрозділів на місцевості: в колонах, в перед бойовому або бойовому порядку, в районі зосередження, на вогневих рубежах і т.д.

Під характером дій прийнято розуміти ті чи інші дії військ, направлені на досягнення певної цілі. Так, наприклад, противник може наносити удари ядерною, хімічною зброєю, наступати, оборонятись, виводитись для атаки (контратаки), керуватись в перед бойовий або бойовий порядках після успішно проведеної атаки, відходити на якийсь рубіж, вести вогонь, ліквідовувати наслідки ядерних ударів і т.д. Всі ці відомості, отримані від розвідки і нанесені на карту, являють собою вихідну базу для всесторонньої оцінки противника. Маючи ці, а також інші відомості на своїй робочій карті, командир підрозділу може провести їх всесторонню оцінку і прийти до певних наслідків про угрупування противника, її силі і певних намірах.

Відомості про противника, які є у командира, треба наносити з врахуванням їх достовірності. В першу чергу на карті відбиваються перевірені дані, а неперевірені треба наносити з обов’язковою відміткою про те, що вони потребують підтвердження. Дуже важливо знати, з якою точністю на робочу карту командира наносяться дані про противника. Так, наприклад, дані про розміщення засобів застосування зброї масового знищення наноситься з точністю до окремої гармати, ракетної установки. Положення мотопіхотних (танкових), артилерійських підрозділів противника на робочу карту командира батальйону (дивізіону) наносяться з точністю до взводу, окремої гармати.

Радіаційна і хімічна обстановка в сучасних умовах є важливим фактором, що впливає на бойові дії військ. Тому вона повинна завжди враховуватись при керівництві бойовими діями підлеглих підрозділів. А для цього вміти правильно відбивати на робочій карті наносити по даним прогнозування і відомостях одержаних від радіаційної і хімічної розвідки в об’ємі, необхідному для прийняття рішення. Щоб правильно оцінити радіаційну і хімічну обстановку, необхідно мати дані про метеорологічні умови. Тому на робочу карту наносяться метеорологічні дані обстановки: швидкість і напрям середнього вітру на певних висотах, швидкість і напрям вітру в приземному шарі повітря з виказанням хмарності, температури повітря і часу.

Не менш важливими елементами обстановки, що відбивається на робочій карті командира, є положення і характер дій своїх підрозділів, сусідів. Об’єм і повнота відомостей про них звичайно більше, ніж про противника. Противник, свої війська і сусіди в бойовій обстановці розміщаються на певній місцевості. Не можна глибоко оцінити їх положення і дії, не вивчивши і не оцінивши попередньо місцевість, на якій розміщаються і ведуть бій підрозділи. Тому оцінка місцевості також є одним з найважливіших елементів обстановки. Кожен командир, спершу ніж прийняти рішення на бій чи на інші дії, повинен добре вивчити і всесторонньо оцінити місцевість – врахувати всі її позитивні і негативні сторони з точки зору впливу на наступні дії, а також зміни елементів місцевості, викликаних застосуванням ядерної зброї.

З допомогою робочої карти командир має можливість виконати цю роботу передчасно, ще до безпосереднього виїзду на місцевість; це особливо важливо тому, що в швидкому сучасному бою командир дуже часто не буде мати часу для тривалих рекогносцировок місцевості в цілях глибокого вивчення. Робоча карта дозволить командирові пришвидшити цей процес, а значить, скоротити час, необхідний для прийняття рішення.

Треба відмітити, що командирів підрозділів різних родів військ у відповідності до специфіки вирішуваних бойових задач, будуть цікавити різні по своєму змісту відомості про місцевість. Командир підрозділу кожного роду військ вивчає по своїй робочій карті місцевість з певною метою - отримання необхідної для нього інформації, що забезпечує виконання поставленої бойової задачі з найменшими втратами в живій силі та техніці, і з нанесенням максимальних втрат противнику. Так, наприклад, командири мотострілкових підрозділів з допомогою своєї робочої карти вивчають досить точно рельєф, умови спостереження, обстрілу, розміщення, маскування, пересування, маневру, гідрографію та інші елементи місцевості. Командира танкового підрозділу перш за все будуть цікавити умови прохідності і маневру, забезпечення скритності, а командира ракетного або артилерійського підрозділу – умови розміщення своїх підрозділів на позиціях, умови переміщення, маневру, маскування, інженерного обладнання своїх позицій. Степінь вивчення місцевості по робочій карті залежить також від характеру поставленої бойової задачі. Наприклад, в інтересах здійснення маршу командир вивчає головним чином дорожню сітку і умови переміщення поза дорогами. Якщо підрозділу поставлена задача по захопленню населеного пункту, то командир з максимальною точністю вивчає всі особливості даного населеного пункту – характер його планування і забудов, поверховість споруд, наявність укриттів, умови маневру і т.д.

Навики в вивченні і оцінці місцевості по робочій карті виробляються практикою. Ці навики основуються на твердому знанні картографічних знаків і вмінню по карті орієнтуватися на місцевості, тобто визначати взаємне розміщення місцевих предметів.

При вивченні і оцінці місцевості по робочій карті командири притримуються в основному такого порядку дій, як і при вивченні місцевості. Спочатку проводиться загальний огляд карти в смузі, районі або на напрямі дій підрозділу. В результаті поверхневого огляду місцевості по карті виявляються головні характеристики і особливості місцевості, на якій треба буде діяти. Створюється загальне уявлення про характер рельєфу, умови розміщення, маскування, прохідності району бойових дій – тих елементів місцевості, які можуть суттєво впливати на виконання поставленої бойової задачі. Після цього по карті точно оцінюються захисні властивості місцевості, які в тій чи іншій мірі можуть допомогти збереженню живої сили і бойової техніки від вражаючих факторів ядерної зброї і від дій звичайних засобів ураження.

Потім командири добре вивчають і оцінюють умови спостереження, маскування, прохідності, інженерного обладнання місцевості з застосуванням інженерної техніки. В результаті всієї цієї роботи вони визначають, який вплив дасть та чи інша місцевість на бойові дії військ при виконанні поставленої бойової задачі.

Наявність на робочій карті відомостей про противника, своїх військах і сусідах дозволить командиру без виїзду на місцевість правильно прийняти рішення, поставити задачі підлеглим підрозділам, організувати взаємодію і керування.

Після цього задачі можуть бути уточнені при роботі командира на місцевості. При цьому командир по карті визначає напрям або район дій, рубежі або райони, які необхідно захопити або які треба утримати в ході бою, маршрути руху, вогневі позиції артилерії і мінометів, цілі (об’єкти) вогневого ураження, місце установки загород та інше.

Поставлена на робочій карті бойова задача наноситься підлеглими командирами но свої карти.

Нанесені на робочу карту відомості про обстановку дозволяють командирові швидко розробляти короткі письмові бойові розпорядження за допомогою яких до підлеглих доводяться бойові задачі, коли неможливо або не цілеспрямовано ставити їх особисто.

З допомогою робочої карти звичайно розробляють і бойові доклади. Вони потрібні для докладів старшому начальнику про виконання бойової задачі, про положення свого підрозділу і його стан, про оцінку противника і його намірах, а також про прийняття рішення. Крім того, з допомогою робочої карти командири мають можливість регулярно інформувати своїх сусідів про обстановку і одержувати від них інформацію про їх дії. Треба підкреслити, що своєчасність і якість розробки бойових документів і докладів залежить від правильності нанесення і повноти даних, що є на робочій карті.

Важко переоцінити важливість використання робочої карти при русі по місцевості, де важко орієнтуватись, вночі, в снігопад, туман, в інших умовах обмеженої видимості. Визначивши передчасно напрям руху (азимут), командир доводить ці дані до підлеглих і дальше постійно слідує з а збереженням сказаного ним напряму руху.

За допомогою робочої карти командир може керувати вогнем мотострілкових, артилерійських, мінометних і танкових підрозділів. Організовуючи управління вогнем всіх видів зброї по карті, командир вказує райони вогневих позицій (основних, запасних, тимчасових), місцеположення (координати) цілі, її характер, напрям стрільби, основні і додаткові сектори обстрілу. Командири артилерійських, мінометних і танкових підрозділів, отримавши вогневі задачі, наносять їх на свої карти і з допомогою цих карт підготовляють вихідні дані для стрільби.

Робоча карта повинна відповідати певним вимогам, найважливіші з яких наглядність, повнота і точність нанесення обстановки.

Наглядність робочої карти командира заключається в ясному і чіткому відображенні бойової обстановки з виділенням її головних елементів. Це досягається правильним застосуванням і чітким окресленням тактичних знаків; виділенням положень військ, що відносяться до різного часу; правильним розміщенням на робочій карті службових і пояснювальних написів; правильним зображенням фактичного положення військ і їх характеру дій; правильним підйомом карти. Велике значення для наочності робочої карти має правильний вибір співвідношення умовних знаків, позначень і пояснювальних написів, який залежить від об’єму нанесеної на неї інформації, тобто від її графічного навантаження.

Повнота нанесення обстановки на робочу карту визначається тим об’ємом даних, який необхідний командиру для керування підлеглими підрозділами в бою. Це означає, що на свою робочу карту і в таких деталях, які йому дійсно необхідні. Виконання цього дозволить економити час при нанесенні обстановки, полегшить користування робочою картою і що найголовніше, буде допомагати зберіганню таємниці замислу командира по організації і веденню бою підрозділом і замислу старшого начальника.

Зміст робочої карти того чи іншого командира, тобто повнота нанесення на неї даних обстановки, може бути різним. Так, наприклад, робоча карта командира артилерійського підрозділу буде відрізнятись від робочої карти командира інженерно-саперного підрозділу або підрозділу зв’язку. Найбільша повнота даних, що наноситься на карту необхідна командирам мотострілкових і танкових підрозділів.

На робочу карту командира мотострілкового танкового підрозділу звичайно наносяться:

• Склад, положення своїх підрозділів з точністю на дві ступені нижче, наприклад в батальйоні – до взводу;

• Склад, положення і можливий характер дій противника на глибину поставленої задачі на напрямі дій підрозділу і прилягаючих до нього флангах;

• Дані радіаційної, хімічної і бактеріологічної обстановки;

• Бойова задача підрозділу, поставлена старшим командиром;

• Положення і задачі безпосередніх сусідів, а також діючих спереду підрозділів, їх пункти управління ;

• Розділові лінії між батальйонами;

• Задачі вогневих засобів, що знаходяться в розпорядженні командира підрозділу, і їх позиції;

• Місце установки інженерних загороджень;

• Маршрути руху;

• Спостережні, командні пункти старшого командира і сусідів;

• Райони розміщення тилових підрозділів.

На робочу карту командира артилерійського (мінометного) підрозділу наносяться:

• Розміщення сил і засобів, пунктів керування противника;

• Склад, положення і бойові задачі мотострілкових (танкових) підрозділів;

• Задачі, що виконуються засобами старших командирів;

• Вогневі задачі, що виконуються підрозділами;

• Вогневі позиції, місце командно-спостережних пунктів;

• Основні напрями стрільби;

• Орієнтири;

• Рубежі, пункти, позиції придатних засобів артилерійської розвідки;

• Максимальна і мінімальна дальність стрільби;

• Маршрути і порядок висування, розгортання, переміщення і маневру;

• Рубежі безпечності;

• Сигнали керування, оповіщення і взаємодії.

Аналогічно дані з врахуванням специфіки виконуваних задач відбиваються на робочих картах командирів інженерно-саперних підрозділів, підрозділів зв’язку та ін.

На робочих картах офіцерів, що займаються технічним і тиловим забезпеченням, повинні відбиватися загальні дані обстановки і положення своїх підрозділів. З рішення командира наносяться тільки розділові лінії і бойові задачі свого підрозділу і підлеглих підрозділів. Про противника на робочу карту цих офіцерів наносяться тільки ті дані, які безпосередньо можуть вплинути на тилове і технічне забезпечення. Точно повинні бути нанесенні місце і час розміщення технічних і тилових підрозділів, порядок їх переміщення, шляхи підвозу і евакуації, ремонтні засоби, лінії зв’язку з технічними і тиловими підрозділами, відображені заходи по охороні і обороні тилу і інші дані.

На робочі карти офіцерів, що займаються по роду своєї службової діяльності іншими питаннями, мають наносити загальні дані про положення своїх підрозділів і противника, точні дані про райони розміщення і задачах підлеглих безпосередньо їм і деякі дані з рішення командира, необхідні для планування дій підлеглих їм підрозділів, служб і для керівництва ними в ході бою.

Точність нанесення обстановки має виключне значення. Нанесена на карту обстановка має точно відповідати дійсному положенню військ на місцевості.

Неточність нанесення обстановки на робочу карту може привести в бойових умовах до небажаних, а часто і важких наслідків. Так, наприклад, неточне нанесення на робочу карту положення своїх підрозділів може привести до того, вони будуть уражені своїми вогневими засобами, ведучими вогонь з закритих вогневих позицій. Помилки в нанесенні вогневих позицій можуть знизити ефективність нанесення вогневих ударів по об’єктах, а інколи навіть послужити причиною того, що значна частина дорогих вогневих засобів буде застосована по пустому місцю; в той же час противник, не пошкоджений вогнем, може бути там, де наші підрозділи його не чекали. Достатньо, наприклад, на робочій карті масштабу 1:50 000 помилитись при нанесенні обстановки на 1 см ( це відповідає 500 м на місцевості), як уже виникає небезпека ураження своїх військ при веденні вогню по противнику, що знаходиться в безпосередній близькості з нашими підрозділами.

Добиваючись можливо більшої точності при нанесенні обстановки на робочу карту, треба мати на увазі граничну практичну точність топографічних карт. Тактичні топографічні карти, що є основою для робочих карт командирів підрозділів всіх видів військ, дозволять орієнтуватись і визначити місцеположення в границях практичної точності масштабу карти, наприклад на картах 1:50 000 – до 50м, 1:100 000 – до 100м. На цих картах досить точно зображені найбільш важливі в тактичному відношенні місцеві предмети і інші елементи місцевості, по яким можна з потрібною точністю визначити положення своїх військ і противника на карті.

Роль і значення топографічної карти як засобу керування

Топографічні карти широко використовуються командирами і штабами всіх ступенів для вирішення різних задач, зв’язаних з діями військ на місцевості, вивчають і оцінюють місцевість, орієнтуються на місцевості, визначають координати позицій і цілей, виконують різні інженерно-технічні розрахунки.

Робоча карта – це топографічна карта, на якій командир (начальник, офіцер штабу) з допомогою графічних умовних знаків і підписів відображають тактичну або спеціальну обстановку в ході бою. По робочій карті командир вивчає і оцінює обстановку, приймає рішення, ставить задачі підлеглим, організовує взаємодію, видає вказівки, докладає про хід бойових дій. В цьому виявляється роль і значення карти як засобу керування підрозділами в бою.

Командири підрозділів звичайно працюють з топографічними картами масштабу 1:50 000 або 1:100 000. В ряді випадків, наприклад, при форсуванні водних перешкод, командири користуються картами більш великого масштабу, а при веденні бою в великих населених пунктах – планами міст масштабу 1:10 000 або 1:25 000.

Топографічним картами підрозділи забезпечують вищестоящі штаби. Командири взводів, рот і їм рівні одержують карти в штабі батальйону (дивізіону) передчасно або одночасно з постановкою їм бойових задач.