74.Русифікаторський наступ тоталітарного режиму на духовність українського народу в 70-80 рр.

Русифікація супроводжувалася приниженням всього національно-неросійського порівняно з російським, звеличенням російської культури як немовби вищого ступеня розвитку. Всі інші національні культури неросійських народів повинні були беззаперечно йти за нею як за неперевершеною культурною домінантою. Русифікація набувала різноманітних форм, прийомів, напрямів: навчання російською мовою в неросійських школах, викладання тією ж мовою в середніх спеціальних та вищих навчальних закладах національних республік, перебування в російських установах, на підприємствах, будівництві, в армії, тобто в російськомовних середовищах, перемішування населення, відрив людей від їхньої національної групи чи середовища і національної мови й культури, позбавлення їх етнічної та національної свідомості і т. п. Особливої витонченості русифікація набула в застійний період. Безумовно, в сучасному світі розвиваються і ускладнюються економічні, наукові, культурні, інформаційні та ін. зв'язки між країнами, націями, народами. Все це твориться закономірно і має позитивні наслідки – взаємозбагачується культура, піднімається на новий рівень спілкування народів, етносів тощо. В Україні 70-х – 80-х рр. русифікація була поставлена на широку ногу, введена в ранг загальнодержавної політики. Їй були підпорядковані масові політико-пропагандистські заходи (скажімо, святкування 50-річчя утворення СРСР); освітня політика (російська мова в цей період стала панівною в школі і вузі); культурна політика (кіно, театри, художня самодіяльність спрямовувались на возвеличення всього російського й приниження українського як меншовартісного, другосортного). Особливою формою русифікаторства став широкомасштабний процес штучного об’єднання націй в єдину інтернаціональну спільність “радянський народ”.Русифікація в цей період здійснювалась під прапором “інтернаціоналізації” (як ідеології єдності націй і народностей), яким фактично прикривався (маскувався) російський шовінізм, що активно насаджувався у всіх сферах суспільної і особистої діяльності. Будь-який вияв української національної свідомості жорстоко переслідувався, викликав щодо її носіїв звільнення з роботи, осудження, гоніння, репресії.Активна русифікація проводилась і в таких формах, як “злиття мов”, нав’язування російської мови як єдиної мови “міжнаціонального спілкування”, впровадження міфологеми про російську мову як “другу рідну”, активізація міграційних потоків російськомовного населення в інші національні середовища і території й утворення там російськомовних анклавів, скорочення в національних республіках шкіл, де навчання велось рідною мовою, зменшення тиражів газет, журналів, книжок мовою титульних націй та збільшення тиражів російськомовних видань. Аналогічна ситуація складалась із репертуаром національних театрів, обсягів радіо- і телепередач.

75.Особливості національно-демократичного руху в Україні в 60 - 80-х рр.

1. Становлення дисидентського руху і його особливості в 1960-х - 1980-хрр. Бурхливе, суперечливе, динамічне «хрущовське» десятиріччя об'єктивно стимулювало оновлення суспільної свідомості. Цей імпульс був настільки сильним, що під його впливом у другій половині 1960-х-першій половині 1970-х pp. у радянському суспільстві виникла духовна опозиція-дисидентство (лат. dissident - незгідний), яке висувало реальну альтернативну наростаючим кризовим явищам у духовному житті суспільства - соціальній апатії, дегуманізації культури, бездуховності, втрати національних традицій.

Особливості дисидентського руху 1960-х - 1980-х pp.:

- у ці роки дисидентський рух став організованим явищем;

- рух здобув яскраво вираженого антитоталітарного характеру;

- дисидентський рух був представлений течіями різного ідеологічного напрямку;

- дисиденти здійснювали зв'язок з громадськістю країн Заходу і міжнародними правоохоронними організаціями;

- дисиденти в своїй абсолютній більшості заперечували насильницькі методи боротьби.

Основні течії дисидентського руху:

- національно-визвольна течія;

- боротьба за демократичний соціалізм, або «соціалізм з людським обличчям»;

- демократична правозахисна течія;

- релігійна течія.