- •1. Місця розселення, побут і вірування східних слов’ян на території України.
- •2. Передумови виникнення феодальної держави Київська Русь. Норманська теорія походження Русі та її оцінка в історіографії.
- •3. Державний лад, основні принципи та напрямки внутрішньої і зовнішньої політики Київської Русі
- •4. Основні досягнення в розвитку матеріальної та духовної культури в Київській Русі
- •5. Причини ослаблення та занепаду Київської держави.
- •6. Значення християнства для духовного розвитку суспільства та державотворення Київської Русі.
- •7. Запорозька Січ – Утворення, державний устрій.
- •8.Причини загарбання українських земель Великим князівством Литовським і королівством Польським
- •9. Причини виникнення українського козацтва
- •10. Соціально-економічне життя в Україні в другій половині XIV–XVI ст.
- •11.Брестська церковна унія та її наслідки
- •12.Причини феодальної роздробленості Київської Русі.
- •13. Формування української народності
- •14. Козацько-селянські повстання кінця XVI - початку хуіі ст. Проти насильницької політики колонізації.
- •15. Причини, характер та рушійні сили визвольної війни
- •16. Охарактеризуйте періоди визвольної війни 1648-1654 рр.
- •17. Соціально-політичні наслідки визвольної війни 1648-1654 рр.
- •18. Основні риси української культури XVIII ст.
- •19. Визвольна боротьба на західноукраїнських землях XVIII ст.
- •21.Малоросійська колегія часів Петра і.
- •22. Антиукраїнська політика царизму у XVIII ст. Ліквідація Гетьманщини, Запорізької Січі
- •23. Суть договорів 1654 р між Україною і Росією. (Переяславська Рада. Березневі статті.).
- •24. Адміністративні та соціально-економічні зміни на Україні в першій половині XIX ст.
- •25. Відміна кріпосного права в Російській імперії. Наслідки для України.
- •26. Стан українських земель у складі Австрійської імперії наприкінці XIX ст. Форми вияву антифеодального руху на західноукраїнських землях.
- •27. Зміни які відбулися у соціально-економічному становищі України на початку XX ст.
- •28. Особливості індустріального розвитку України в економічній системі Росії. Наш край в XIX ст.
- •29. Революційний рух та суспільно-політичні процеси на Україні в 1900-1914 рр.
- •30. Суть соціально-економічних зрушень в Україні в умовах здійснення Столипінської аграрної реформи.
- •31. Відомі збройні повстання в Україні періоду першої демократичної революції в Росії 1905-1907 рр.
- •32. Межі території України і склад населення на початку XX ст. Напередодні 1917 р.
- •33. Створення Української Центральної Ради.
- •34) І Універсал
- •35) II Універсал
- •36) III Універсал
- •37) Проголошення Радянської влади
- •38) Причини і наслідки війни радянської Росії проти унр
- •1.Ультиматум до уцр.
- •2. Короткий огляд перебігу війни між унр і радянською Росією.
- •39) IV Універсал
- •40) Українська держава п. Скоропадського.
- •41) Діячі Директорії. Політика Директорії
- •42) Причини і наслідки для України Радянсько-Польської війни.
- •43) Проголошення зунр
- •44) Тенденції в культурному житті України 1917-1980 рр.
- •45) Історичне значення та уроки боротьби українського народу за незалежність в 1917-1920 рр
- •46) Соціально-економічне становище на західноукраїнських землях в 20-х - 30-х роках
- •48) Політичне життя на Західній Україні в 20 - 30-ті роки.
- •49) Політизація українського національного руху на початку XX ст.В Галичині.
- •50) Політика тоталітарного режиму по відношенню до релігії на Україні в 20-30 рр.
- •52) Причини і наслідки голоду 1931 -1933 рр.
- •53) Курс на індустріалізацію України в 30-ті роки. Її соціальні наслідки. Новобудови в рідному краї.
- •54) Згортання українізації в 30-х роках та посилення русифікації.
- •55) Створення срср. Яке значення до України мало входження до Союзу.
- •56. Сталінський терор в Україні в 30-ті роки.
- •57. Хід і наслідки українізації в 20-ті роки.
- •58. Причини і наслідки голодомору 1931-1933 рр. В Україні і його соціально-політичні наслідки, прояви в рідному краї.
- •59. Приєднання західноукраїнських земель (1939-1940 рр.) до усс і срср. Репресивні акції Радянської влади в регіоні.
- •60. Характеристика економіки України напередодні другої світової війни.
- •61.Стан сільського господарства в процесі колективізації. Подальша доля колгоспів і колгоспників України в системі командної економіки.
- •62.Місце України міжнародних договорах напередодні другої світової війни. Пакт Молотова - Ріббентропа.
- •63.Окупаційний режим в Україні. Мета переслідування „нового порядку” в роки другої світової війни.
- •64.Характеристика планів Гітлера щодо України в роки другої світової війни.
- •65.Воєнні дії літом - осінню 1941 р. Загально-стратегічне значення для подій на радянсько- німецькому фронті в названий період.
- •66. Особливості Руху Опору в Україні. Порівняння прояви національного і радянського опору в 1941-1943 рр.
- •67.Вклад українського народу в розгром нацистської Німеччини та її союзників.
- •68.Хід завершальних операцій по визволенню України в роки другої світової війни
- •69.Становище України після другої світової війни. Причини голодомору 1946 - 1947 рр., його наслідки для населення України.
- •70.Лібералізація суспільно-політичного життя України у другій половині 50-х початку 60-х років.
- •71.Проблеми в сільському господарстві в 50-60 роках та заходи щодо їх розв’язання.
- •72.Входження Криму до складу урср
- •73.Процес зародження українського правозахисного руху у другій половині 50-х початку 60-х років
- •74.Русифікаторський наступ тоталітарного режиму на духовність українського народу в 70-80 рр.
- •75.Особливості національно-демократичного руху в Україні в 60 - 80-х рр.
- •76.Вплив сучасної української східної і західної діаспори на процеси демократизації нашого суспільства.
- •77.Основні причини дисидентського руху на Україні в 60-70 роки
- •78Запровадження економічних реформ в Україні у другій половині 60-х початку 80-х рр. Та їх невдачу.
- •79. Екологічні проблеми в 70 - 80-х рр. Наслідки Чорнобильської катастрофи.
- •80Розпад срср. Наслідки для України.
- •81В.Винниченко - громадсько-політичний діяч.
- •82. М.Грушевський - громадсько-політичний діяч.
- •83. Т.Шевченко - громадсько-політичний діяч.
- •84.Суть найбільших релігійних конфесій в сучасній Україні. Суть проблем, які мають місце в міжконфесійних стосунках.
- •86.Суспільно-політичне життя в Україні наприкінці 40-х початку 50-х років. Масові репресії та
- •87. Прояви загострення кризи тоталітарної системи в другій половині 80-х - на початку 90-х років.
- •88.Політика тоталітарного режиму по відношенню до релігії в Україні в 20 - 30-ті роки.
54) Згортання українізації в 30-х роках та посилення русифікації.
Наслідки політики [українізації] були далеко не прості. З одного боку, більше ніж будь-коли, людей опанувало українську мову,ознайомилося до певної міри з українською літературою й культурою, дехто навіть почав розмовляти по-українському. На вулицях великих міст українська мова лунала частіше,ніж перед тим, хоч і не заступила російську як засіб щоденного користування. З другого боку, притаманний політиці елемент примусовості й штучності збуджував почуття ворожості до української мови. З’явилася маса анекдотів…що брали українську мову на глум.Міцної соціальної основи українізація під собою не мала. Фактично вона спиралася на українську інтелігенцію комуністичної орієнтації, дуже тонкий прошарок суспільства. Робітництво і середня кляса були в кращому випадку байдужі. Не збереглось жодних відомостей про який-небудь ентузіазм селянства. Тут слід застерегтися. На ділянках, вільних від партійного впливу, українізація проходила скоро й бурхливо. «Українізація» підірвала рівновагу сил,що склалася на початку 1920х рр. між комуністичним режимом і українським національним рухом. Перехід частини комуністів на національні позиції, витворення українського пролетаріату, збільшення частки українського міського населення та активна освітня, культурна інаукова діяльність старої і молодої української еліти створювали серйозну загрозу контролю Москви над УРСР.Центр так довго міг дивитися крізь пальці на стан справ в Україні, поки він був зайнятий внутрішньопартійною боротьбою за владу в Кремлі після смерті Леніна… З кінця 1920х років, після розгрому «ухилів» і «опозицій» та остаточного укріплення Сталіна при владі, накреслилася різка зміна у внутрішній політиці партії...1930ті роки характеризуються поворотом у національній політиці, зумовленим зміною стратегічних гасел. Замість світової революції на порядок денний висунулося гасло побудови соціалізму в одній країні. Поворот не змінив мети національної політики партії, яка завжди була прагматичною: зміцнити диктаторську владу в багатонаціональній країні. Але він змінив підхід до національних проблем. На передньому плані постало завдання максимальної централізації та уніфікації радянського життя. У національній сфері воно виявилось у формі русифікації.
55) Створення срср. Яке значення до України мало входження до Союзу.
Після остаточної перемоги більшовиків в Україні утвердилася радянська форма державності Офіційні інститути республіки були зовнішньо самостійними, але насправді монополією на владу володіла Російська комуністична партія (більшовиків).
Ще влітку 1919 р. під приводом «спільної небезпеки», «спільних інтересів» та «зміцнення військово-політичного союзу» Москва добилася злиття найголовніших наркоматів Росії та національних республік. Фактично вже тоді центром було узято під контроль основні сфери: оборону, економіку, транспорт, фінанси, зв’язок. Із закінченням громадянської війни у керівництва центрального апарату міцніла думка про ліквідацію декларативної самостійності республік і зрівняння їх за статусом з автономіями у складі Російської Федерації. Деякі ж керівні діячі національних республік (перш за все України та Грузії), навпаки, бажали більшої свободи дій, але їхній опір був недостатнім.
Практично будь-який самостійний крок українського керівництва викликав звинувачення Москви, і чим далі, тим більше. Шалений тиск справлявся навіть на ті сфери, компетенція яких належала республікам. У січні 1921 р. командувача Збройних Сил України було підпорядковано спеціальному уповноваженому Реввійськради РСФРР в Україні. На V Всеукраїнському з’їзді Рад (лютий–березень 1921 р.) проти договору про військовий та господарський союз із Росією виступили представники опозиційних партій, зокрема лівих есерів. Та переважна більшість делегатів-комуністів не підтримала їх і проголосувала за об’єднання 7 наркоматів обох держав і входження їх до складу центральних наркоматів Російської Федерації.
Потім настала черга сфери міжнародних зносин. У січні 1922 р. делегати від радянських республік, у тому числі УСРР, підписали протокол про передання РСФРР свого представництва на Генуезькій конференції. Російське зовнішньополітичне відомство фактично узурпувало повноваження «незалежних» республік і почало виконувати функції загальнофедеративної структури.
Розроблений Йосифом Сталіним проект «Про взаємовідносини РСФРР з незалежними республіками» передбачав входження останніх до Російської Федерації на правах автономії. Російські органи державного управління мали трансформуватися у загальнодержавні. Це був так званий проект автономізації. Він викликав енергійну критику з боку більшості тодішнього керівництва УСРР. Проти плану автономізації виступив і В. Ленін. Він запропонував покласти в основу взаємовідносин радянських республік інший принцип – принцип рівних прав у складі федерації.
10 грудня на VІІ Всеукраїнському з’їзді Рад було схвалено Декларацію про утворення СРСР і проект основ Конституції СРСР. З’їзд звернувся до з’їздів Рад інших радянських республік з пропозицією невідкладно оформити створення СРСР. 30 грудня 1922 р. І з’їзд Рад СРСР затвердив в основному Декларацію про утворення СРСР і Союзний Договір. Союз складався з чотирьох республік – РСФРР, УСРР, БСРР, ЗСФРР (Азербайджан, Вірменія, Грузія).Процес конституційного оформлення тривав і далі. В січні 1924 р. на ІІ з’їзді Рад СРСР було остаточно затверджено Конституцію СРСР. У ній права союзних республік обмежувалися значно більшою мірою, ніж у попередніх проектах документів, пов’язаних зі створенням СРСР. Принципи рівноправності і федералізму практично поступилися автономізації. Союзні республіки сталиадміністративними одиницями СРСР. Усі основні повноваження узурпувалися Центром, або, згідно з офіційним тлумаченням, «добровільно» передавалися Союзу РСР.Запроваджувалася діяльність наркоматів 3 типів – злитих, об’єднаних і автономних. До останніх потрапляли всього 6 наркоматів: юстиції, внутрішніх справ, землеробства, освіти, охорони здоров’я і соцзабезпечення.Так, не змінюючи своєї зовнішньої форми, «союз республік» фактично перетворився на жорстко централізовану, унітарну державу.