- •1. Місця розселення, побут і вірування східних слов’ян на території України.
- •2. Передумови виникнення феодальної держави Київська Русь. Норманська теорія походження Русі та її оцінка в історіографії.
- •3. Державний лад, основні принципи та напрямки внутрішньої і зовнішньої політики Київської Русі
- •4. Основні досягнення в розвитку матеріальної та духовної культури в Київській Русі
- •5. Причини ослаблення та занепаду Київської держави.
- •6. Значення християнства для духовного розвитку суспільства та державотворення Київської Русі.
- •7. Запорозька Січ – Утворення, державний устрій.
- •8.Причини загарбання українських земель Великим князівством Литовським і королівством Польським
- •9. Причини виникнення українського козацтва
- •10. Соціально-економічне життя в Україні в другій половині XIV–XVI ст.
- •11.Брестська церковна унія та її наслідки
- •12.Причини феодальної роздробленості Київської Русі.
- •13. Формування української народності
- •14. Козацько-селянські повстання кінця XVI - початку хуіі ст. Проти насильницької політики колонізації.
- •15. Причини, характер та рушійні сили визвольної війни
- •16. Охарактеризуйте періоди визвольної війни 1648-1654 рр.
- •17. Соціально-політичні наслідки визвольної війни 1648-1654 рр.
- •18. Основні риси української культури XVIII ст.
- •19. Визвольна боротьба на західноукраїнських землях XVIII ст.
- •21.Малоросійська колегія часів Петра і.
- •22. Антиукраїнська політика царизму у XVIII ст. Ліквідація Гетьманщини, Запорізької Січі
- •23. Суть договорів 1654 р між Україною і Росією. (Переяславська Рада. Березневі статті.).
- •24. Адміністративні та соціально-економічні зміни на Україні в першій половині XIX ст.
- •25. Відміна кріпосного права в Російській імперії. Наслідки для України.
- •26. Стан українських земель у складі Австрійської імперії наприкінці XIX ст. Форми вияву антифеодального руху на західноукраїнських землях.
- •27. Зміни які відбулися у соціально-економічному становищі України на початку XX ст.
- •28. Особливості індустріального розвитку України в економічній системі Росії. Наш край в XIX ст.
- •29. Революційний рух та суспільно-політичні процеси на Україні в 1900-1914 рр.
- •30. Суть соціально-економічних зрушень в Україні в умовах здійснення Столипінської аграрної реформи.
- •31. Відомі збройні повстання в Україні періоду першої демократичної революції в Росії 1905-1907 рр.
- •32. Межі території України і склад населення на початку XX ст. Напередодні 1917 р.
- •33. Створення Української Центральної Ради.
- •34) І Універсал
- •35) II Універсал
- •36) III Універсал
- •37) Проголошення Радянської влади
- •38) Причини і наслідки війни радянської Росії проти унр
- •1.Ультиматум до уцр.
- •2. Короткий огляд перебігу війни між унр і радянською Росією.
- •39) IV Універсал
- •40) Українська держава п. Скоропадського.
- •41) Діячі Директорії. Політика Директорії
- •42) Причини і наслідки для України Радянсько-Польської війни.
- •43) Проголошення зунр
- •44) Тенденції в культурному житті України 1917-1980 рр.
- •45) Історичне значення та уроки боротьби українського народу за незалежність в 1917-1920 рр
- •46) Соціально-економічне становище на західноукраїнських землях в 20-х - 30-х роках
- •48) Політичне життя на Західній Україні в 20 - 30-ті роки.
- •49) Політизація українського національного руху на початку XX ст.В Галичині.
- •50) Політика тоталітарного режиму по відношенню до релігії на Україні в 20-30 рр.
- •52) Причини і наслідки голоду 1931 -1933 рр.
- •53) Курс на індустріалізацію України в 30-ті роки. Її соціальні наслідки. Новобудови в рідному краї.
- •54) Згортання українізації в 30-х роках та посилення русифікації.
- •55) Створення срср. Яке значення до України мало входження до Союзу.
- •56. Сталінський терор в Україні в 30-ті роки.
- •57. Хід і наслідки українізації в 20-ті роки.
- •58. Причини і наслідки голодомору 1931-1933 рр. В Україні і його соціально-політичні наслідки, прояви в рідному краї.
- •59. Приєднання західноукраїнських земель (1939-1940 рр.) до усс і срср. Репресивні акції Радянської влади в регіоні.
- •60. Характеристика економіки України напередодні другої світової війни.
- •61.Стан сільського господарства в процесі колективізації. Подальша доля колгоспів і колгоспників України в системі командної економіки.
- •62.Місце України міжнародних договорах напередодні другої світової війни. Пакт Молотова - Ріббентропа.
- •63.Окупаційний режим в Україні. Мета переслідування „нового порядку” в роки другої світової війни.
- •64.Характеристика планів Гітлера щодо України в роки другої світової війни.
- •65.Воєнні дії літом - осінню 1941 р. Загально-стратегічне значення для подій на радянсько- німецькому фронті в названий період.
- •66. Особливості Руху Опору в Україні. Порівняння прояви національного і радянського опору в 1941-1943 рр.
- •67.Вклад українського народу в розгром нацистської Німеччини та її союзників.
- •68.Хід завершальних операцій по визволенню України в роки другої світової війни
- •69.Становище України після другої світової війни. Причини голодомору 1946 - 1947 рр., його наслідки для населення України.
- •70.Лібералізація суспільно-політичного життя України у другій половині 50-х початку 60-х років.
- •71.Проблеми в сільському господарстві в 50-60 роках та заходи щодо їх розв’язання.
- •72.Входження Криму до складу урср
- •73.Процес зародження українського правозахисного руху у другій половині 50-х початку 60-х років
- •74.Русифікаторський наступ тоталітарного режиму на духовність українського народу в 70-80 рр.
- •75.Особливості національно-демократичного руху в Україні в 60 - 80-х рр.
- •76.Вплив сучасної української східної і західної діаспори на процеси демократизації нашого суспільства.
- •77.Основні причини дисидентського руху на Україні в 60-70 роки
- •78Запровадження економічних реформ в Україні у другій половині 60-х початку 80-х рр. Та їх невдачу.
- •79. Екологічні проблеми в 70 - 80-х рр. Наслідки Чорнобильської катастрофи.
- •80Розпад срср. Наслідки для України.
- •81В.Винниченко - громадсько-політичний діяч.
- •82. М.Грушевський - громадсько-політичний діяч.
- •83. Т.Шевченко - громадсько-політичний діяч.
- •84.Суть найбільших релігійних конфесій в сучасній Україні. Суть проблем, які мають місце в міжконфесійних стосунках.
- •86.Суспільно-політичне життя в Україні наприкінці 40-х початку 50-х років. Масові репресії та
- •87. Прояви загострення кризи тоталітарної системи в другій половині 80-х - на початку 90-х років.
- •88.Політика тоталітарного режиму по відношенню до релігії в Україні в 20 - 30-ті роки.
33. Створення Української Центральної Ради.
Хвиля демонстрацій у Петрограді спричинила падіння 27 лютого 1917 р. (за старим стилем) династії Романових. Київські газети лише 3 (16) березня 1917 р. повідомили про повалення самодержавства. В Україні створювалися громадські комітети, які разом з міськими думами стали органами Тимчасового уряду Росії. В думах виникла верства політичного українства, але в блоковій тактиці українські соціалісти вважали за краще укладати угоди із загальноросійськими, а не з національними партіями. Активісти УСДРП, Української партії соціалістів-революціонерів конфліктували з українськими соціал-демократами, розмиваючи і без того строкате політичне поле.
З (16) березня 1917 р. на зборах представників Товариства українських поступовців було порушено питання щодо формування органу, який би представляв інтереси українства в нових умовах. 7 (20) березня було обрано президію Української Центральної Ради (УЦР), а через два дні опубліковано звернення "До українського народу", в якому висловлювалося сподівання, що український народ сам творитиме свою долю. Головна мета діяльності ЦР на цьому етапі — об'єднання українського народу, відродження державності. Головою Української Центральної Ради було обрано М. Грушевського (1866—1934) (кандидатура Д. Дорошенка не пройшла), його заступниками — Ф. Крижанівського, Д. Дорошенка, Д. Антоновича.
Грушевський Михайло Сергійович (1866—1934) — видатний український історик, політичний і державний діяч. Народився в м. Холмі (тепер м. Холм, Польща). Навчався у Тифліській гімназії, на історико-філологічному факультеті Київського університету. Брав активну участь у діяльності київської Громади. В 1894 р. очолив кафедру української історії у Львівському університеті. В1898—1913 pp. очолив НТШ у Львові. Політичну діяльність розпочав у Галичині, будучи одним із засновників Української національно-демократичної партії (1899). Один з ініціаторів і голова Товариства українських поступовців. У1914 р. звинувачений російським урядом в австрофільстві та засуджений до заслання в Сибір. У1917 р. повернувся до Києва, де був обраний головою Української Центральної Ради. У квітні 1918 р. обраний Президентом Української Народної Республіки. Після приходу до влади гетьмана П. Скоропадського емігрував до Чехословаччини, потім — Австрії, де вів широку науково-організаційну діяльність. У березні 1924 р. повернувся до Києва, обраний членом Української Академії Наук. У1929 р. звинувачений в організації Українського націоналістичного центру та заарештований. У1931 р. висланий до Москви. Помер за нез'ясованих обставин у Кисловодську. Похований на Байковому кладовищі в Києві.
До початку квітня УЦР фактично була тимчасовою національною громадською організацією, що в основному діяла в Києві. Реальну владу в місті навесні 1917 р. мав губернський комісар Тимчасового уряду П. Суковкін. Перші телеграми з повідомленням про створення УЦР були відправлені до Берліна, Відня й Петрограда. Двадцятитисячна маніфестація українців у Петрограді, стотисячна в Києві відбулися під гаслами підтримки Тимчасового уряду й революційних завоювань, національно-територіальної автономії України у складі демократичної Російської федеративної республіки.
Центральна Рада відчувала нагальну потребу зміцнити свої позиції як представницького національного й територіального органу, передовсім у політико-організаційному й правовому аспектах. 6—8 (19—21) квітня 1917 р. в Києві на Всеукраїнському Національному Конгресі політичних, громадських, культурно-просвітницьких, профспілкових організацій обговорювалися проблеми національно-територіальної автономії України, було обрано новий, склад УЦР. Для вирішення поточних справ було сформовано Комітет (з 23 червня — Малу Раду). В УЦР було три різновиди представництва: територіально-етнографічне, партійне, соціально-корпоративне, що ускладнювало процес прийняття рішень.
УЦР вважала себе передпарламентом, постійно заявляючи про намір передати владу законно обраному парламенту — Всеукраїнським Установчим Зборам. її головною метою було закріплення демократичних завоювань у всеросійському масштабі, здійснення на базі широкої автономії України перетворень, які привели б суспільство до соціалізму.
Значно активізувалася тоді діяльність українських політичних партій. На провідних позиціях в УЦР була УСДРП, яка на квітневій конференції підтвердила основні вимоги щодо націоналізації землі та автономії України. У ц середовищі побутували сумніви щодо реальності соціалістичної революції в Україні без підтримки пролетарів Заходу. Керівництво партії вважало Ради робітничих депутатів лише політичними центрами демократії, а не владними органами. У промові на IV з'їзді УСДРП В. Винниченко зазначив: революція знищила царизм, а значить і будь-який ґрунт для "самостійництва", тому українство повинно захищати ідею федеративно-демократичної республіки. У липні 1917 p. II з'їзд УПСР проголосив своєю метою встановлення диктатури революційної демократії, соціалізацію землі. Лідери партії, до якої належав і М. Грушевський, вважали, що до літа 1917 р. загальноросійська революція себе вичерпала, тому слід починати національну українську революцію і УЦР повинна перебрати на себе владу. Партія обстоювала тезу добровільної федерації суверенних націй у демократичній Росії. Як і в УСДРП, у ній поступово виникли поміркована та радикально-ліва, близька до більшовиків, течії.
Усвідомлюючи ліберально-демократичний характер більшості керівників Тимчасового уряду й Української Центральної Ради, українські соціал-демократи та есери до кінця жовтня 1917 р. заявляли про необхідність зміцнення демократичних принципів в Росії (нерідко за демократичні завоювання приймали анархічну сваволю), проведення Установчих зборів, які б вирішили українські питання. Цим була зумовлена постійна стриманість і схильність до компромісів українських політичних сил. Залякавши українських селян неминучим збереженням дореволюційних порядків при здобутті Україною незалежності, УПСР і УСДРП заклали фундамент недовір'я до майбутньої Української Народної Республіки.
Нерішучість, непослідовність українських соціалістів були згубними, особливо при вирішенні економічних проблем. У квітні-травні 1917 р. в УЦР відбулися дебати щодо питання про те, чи може вона як коаліційний орган різних партій займатися господарськими проблемами чи тільки питаннями автономії, культури та освіти. Оскільки економічні програми мали лише УПСР і УСДРП, то до створеної у травні економічної комісії залучили тільки їх представників. Між тим зволікання з вирішенням поточних соціально-економічних справ не минало безслідно: так, у Києві на початку серпня хлібних запасів залишилося на три доби. Навесні 1917 р. найменш вигідне становище було в більшовиків України. На той час це була малочисельна з нестійким авторитетом, незначною кількістю етнічних українців організація, але вже наприкінці того ж року більшовики України нараховували 42 тис. осіб. Вони генерували соціальне нетерпіння мас. Час працював саме на ліворадикальні ідеї, розширюючи соціальну базу більшовиків та їх союзників.
Відсутність єдності між українськими політичними партіями зі стрижневих питань, що породжувало надмірну дискусійність на шкоду конкретній державотворчій роботі, значно ускладнювало ситуацію в УЦР, діяльність якої пройшла такі етапи:
1. Тісний союз і співробітництво з Тимчасовим урядом (березень — початок червня 1917 p.). Основою його була боротьба зі спадщиною самодержавства, за демократизацію влади в колишній Російській імперії.
2. Поглиблення процесу державного будівництва в Україні (кінець червня — початок вересня 1917 p.). Відбувалося воно на базі автономно-федеративного принципу під впливом стихійного зростання радикалізму мас; досягнення тимчасового компромісу з петроградськими діячами щодо легітимізації автономії України.
3. Боротьба за федерацію національно-державницьких суб'єктів з однорідним соціалістичним центральним урядом (жовтень 1917 — середина січня 1918 p.). З цих питань українські політичні лідери дотримувалися різних поглядів.
4. Існування формально самостійної Української Народної Республіки (УНР) під протекторатом збройних сил Німеччини й Австро-Угорщини (березень — 28 квітня 1918 p.). Винятком був період воєнних дій з радянською Росією, втрати влади в січні-лютому 1918 р.