1. Іншомовна лексика в професійному мовленні.  2. Поняття про документ. Види документів. Основні реквізити документів.  3. Терміни в професійному, фаховому, мовленні.  4. Групи документів за призначенням. Загальні вимоги до складання документів.  5. Складні випадки керування й узгодження.  6. Укладання організаційних документів.  7. Особливості використання граматичних форм дієслів у професійному мовленні. Безособові дієслівні конструкції.  8. Статут, положення, інструкція. Загальна характеристика.  9. Числівники в діловому мовленні.  10. Правила оформлення сторінки, рубрикації тексту, оформлення заголовків.  11. Узгодження прикметника з іменниками на означення певних професій посад, звань.  12. Вимоги до офіційного листування.  13. Прийменники у професійному мовленні. Синонімія прийменникових і безприйменникових форм.  14. Види документів. Загальні вимоги до складання документів.  15. Правопис складних слів.  16. Транспортні документи.  17. Публічний виступ. Підготовка до виступу.  18. Скласти наказ щодо особового складу.  19. Правопис прізвищ, імен, по батькові в документації  20. Скласти протокол загальних зборів колективу підприємства.  21. Синтаксичні особливості професійних текстів.  22. Правила. Статут. Положення.  23. Особливості використання прийменників у професійному мовленні.  24. Інструкція. Види інструкції. Реквізити.  25. Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення.  26. Скласти лист – вибачення.  27. Основні вимоги до мовлення.  28. Оформлення довідково-інформаційних документів: службові записки, довідки.  29. Нормативність і правильність мовлення. Норми літературної мови.  30. Оформлення і призначення обліково-фінансових документів.  31. Багатозначні слова і слова – омоніми. Пароніми.  32. Службові листи. Різновиди. Реквізити.  33. Синоніми, пароніми в професійному мовленні.  34. Документи щодо особового складу. Заява. Автобіографія. Характеристика.  35. Мовленнєвий етикет спілкування.  36. Поняття про резюме. Реквізити документа.  37. Сутність і зміст етики ділового спілкування.  38. Скласти витяг з протоколу.  39. Синтаксичні структури у професійному мовленні.  40. Виробничий протокол. Витяг з протоколу.  41. Службова бесіда.  42. Скласти доручення.  43. Стилі мовлення.  44. Укладання фахових документів.  45. Культура мовлення під час дискусії.  46. Документи щодо особливого складу. Реквізити. Різновиди. Умови складання.  47. Основні види ділового спілкування. Мовленнєвий етикет у діловому спілкуванні.  48. Акт. Умови і специфіка складання.  49. Форми та функції ділового спілкування.  50. Укладання фахових документів.  51. Телефонна розмова. Культура телефонного діалогу.  52. Поняття про наказ. Реквізити наказу. Різновиди наказів.  53. Особливості лексики та синтаксичної організації офіційно-ділового стилю.  54. Страхові документи.  55. Основні правила ділового спілкування. Переговори.  56. Етикет службових листів.  57. Професіоналізми в професійному мовленні.  58. Скласти лист – запит.  59. Підготовка до виступу. Засоби активізації уваги слухачів під час виступу.  60. Розпорядження. Реквізити розпорядження. Організаційний наказ.

1. Іншомовна лексика у професійному мовленні

 Як відомо, діловий стиль української мови сформувався пізно, тому в основному він спирався на давні зразки й на те, що було створене в цьому плані в інших народів. Тому не випадково в діловому стилі сьогодні так багато запозичень.

Іншомовні слова – слова запозичені з різних мов. Іншомовні слова вимагають до себе критичного ставлення. Їх слід вживати у разі потреби, коли немає відповідного еквівалента в українській мові, або вони дістали міжнародне визнання. До міжнародних належать терміни фінансові, бухгалтерського обліку, поштово-телеграфних зв'язків (бланк, штраф, бандероль, віза, гриф, маркетинг, менеджер, фінанси, бюджет, авізо, дебет).

Щоб правильно застосовувати іншомовні слова, треба дотримуватись таких правил:

– не вживати у тексті іншомовні слова, якщо є відповідники в українській мові /апелювати – звертатися, аргумент – підстава, доказ, домінувати – переважати, екстраординарний – особливий, координувати –погоджувати, лімітувати – обмежувати, пріоритет – першість, репродукувати – відтворювати, симптом – ознака, шеф – керівник/;

– запозичене слово слід вживати правильно, відповідно до його значення (Ефективність режиму економії залежить від того, наскільки лімітуються фінансові витрати). У цьому реченні половина слів запозичені, а словолімітуються вжите ще й неточно, оскільки ліміт – це гранична норма, то лімітуються не витрати, а кошти;

– не вживати в одному тексті власне українське слово та його іншомовний відповідник (координувати – погоджувати, екстраординарний –- особливий, фіксувати – записувати, лімітувати –  обмежувати, прерогатива – перевага, симптом – ознака).

При виборі запозиченого чи власнемовного слова слід звертати увагу на відтінки у його значенні (сервіс – обслуговування: сервіс – це будь-яке обслуговування, а обслуговування – тільки побутових потреб населення).

Отже, і добір, і вживання іншомовного слова в професійному тексті диктуються кількома обставинами й мають вирішуватися кожного разу з урахуванням конкретного тексту.

2. Документ — основний вид ділового мовлення, що фіксує та передає інформацію, підтверджує її достовірність, об’єктивність.

Документ — це матеріальний об’єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у заведеному порядку й має відповідно до чинного законодавства юридичну силу.

Документи виконують офіційну, ділову й оперативну функції, оскільки вони — писемний доказ, джерело відомостей довідкового характеру.

Відтворюють документи на папері, фотоплівці тощо.

Види документів:

за найменуванням — заяви, листи, телеграми, довідки, службові записки, інструкції, тощо;

за походженням — службові (офіційні) та особисті;

за місцем виникнення — внутрішні і зовнішні;

за призначенням — організаційні, розпорядчі, довідково-інформаційні, обліково-фінансові, господарсько-договірні, щодо особового складу;

за напрямком — вхідні й вихідні;

за формою — стандартні (типові) й індивідуальні;

за строками виконання — звичайні (31 день), термінові (7 днів), дуже термінові — з позначенням «дуже терміново» (визначений строк виконання);

за ступенем гласності — секретні й несекретні;

стадіями створення —

- оригінал — це основний вид документа, перший і єдиний його примірник;

- копія — точне відтворення оригіналу (помітка «Копія»);

- дублікат — другий примірник оригіналу при його втраті; дублікат як і оригінал мають однакову юридичну силу;

- витяг (виписка) з документу — відтворення деякої частини документу.

за складністю — прості й складені;

за строками зберігання — постійного (75 років), тривалого (понад 10 років) і тимчасового (до 10 років) зберігання;

за технікою відтворення — рукописні й відтворені механічним способом;

за носієм інформації — оформлені на папері, диску, фотоплівці тощо.

Організація роботи з документами та діяльність щодо їх створення називаєтьсяділоводством.

Документи створюють з затвердженою формою, тобто відповідно до формуляр-зразка.

Кожний документ складається з окремих елементів, які заниваються реквізитами.

Сукупність реквізитів, розташованих у певній послідовності на бланку, називається формуляром. Формуляр-зразок — це модель побудови однотипних документів.

Бланк — друкована стандартна форма документа з реквізитами, що містять постійну інформацію (довідка).

Реквізити документу:

№ з/п

Реквізит

Розташування та правила оформлення

1	2	3
1.	Державний герб України	Посередині бланку або у кутку над серединою рядка з назвою організації
2.	Емблема організації чи підприємства	Поряд з назвою організації. Як емблему можна використовувати товарний знак, зареєстрований у встановленому порядку
3.	Зображення державних нагород	У верхньому лівому кутку або посередині документа
4.	Код підприємства, установи, організації	У верхньому правому кутку
5.	Код форми документа	У верхньому правому кутку під кодом підприємства, організації, установи
6.	Назва міністерства або відомства, якому підпорядковується установа
7.	Повна назва установи, організації або підприємства — автора документу	У верхньому лівому кутку.
8.	Назва структурного підрозділу	У лівому верхньому кутку
9.	Повна поштова адреса, номер телефону, номер рахунку, реквізити банку	У верхньому лівому кутку
10.	Назва виду документу	Зліва або посередині сторінки (крім листів)
11.	Дата	Датується днем його підписання або затвердження. На бланках — у верхній частині разом із індексом. Якщо документ створений не на бланку, то дата ставиться під текстом зліва. Словесно-цифровий спосіб (13 березня 2009 р.), цифровий спосіб (13.03.2009 р.) запису дати
12.	Індекс	У верхній частині зліва (номер документа): шифр структурного підрозділу, номер справи, реєстраційний номер документа: № 36-10/2007
13.	Посилання на індекс та дату вхідного документу.	У верхній частині документу: дата та індекс: на № 36-10/27 від 10.03.2009 р.
14.	Місце укладання документа	У верхній частині сторінки зліва: назва міста чи населеного пункту.
15.	Гриф обмеження доступу до документа	З правого боку під кодом форми документа: «ДСК» («для службового користування»), «СЕКРЕТНО», «ЦІЛКОМ СЕКРТЕНО»
16.	Адресат	З правого боку у верхній частині документу
17.	Гриф затвердження	У верхній правій частині документу
18.	Резолюція	Це напис, зроблений керівником установи на документі, який містить вказівки щодо виконання цього документа. У правому верхньому кутку.
19.	Заголовок до тексту	Друкується малими літерами, розміщується під назвою документу, відображає головну ідею документу (здебільшого починається з прийменника «про…»).
20.	Відмітка про контроль	З лівого боку у верхній частині поля першої сторінки документу. Її проставляють за формою «К» або «Контроль»
21.	Текст	Розташовується на всю ширину сторінки (від поля до поля). Складається з таких логічних елементів: — вступ; — доказ; — закінчення.
22.	Відмітка про наявність додатків	Частіш за все наприкінці тексту документу
23.	Підпис	Підписують, як правило, перший примірник документу. До складу підпису входять: — найменування посади (з лівого боку); — підпис (між назвою посади і прізвищем); — ініціали і прізвище особи, яка підписала документ (праворуч)
24.	Гриф погодження	Гриф погодження розміщують нижче реквізиту «Підпис»
25.	Віза	Внутрішнє погодження документу (на першому примірнику документа)
26.	Печатка	Проставляється таким чином: захоплює кілька літер посади особи, яка підписала документ.
27.	Відмітка про засвідчення копій	У правому верхньому кутку пишеться слово «копія», під підписом відмітка про завірення копії.
28.	Прізвище виконавця та номер телефону	Обов’язковий реквізит на вихідних документах. Ставиться в нижньому лівому кутку зворотного або лицьового боку останньої сторінки документа
29.	Відмітка про виконання документа й направлення його до справи	Розміщується в лівій або центральній частині ніжнього поля першої сторінки документа
30.	Відмітка про наявність документа в електронній формі	Містить повне ім’я файлу і .його місце зберігання, код оператора та інші пошукові дані. Ставлять у центрі нижнього поля лицьового боку першого аркуша документа.
31.	Відмітка про надходження	Розташовується на нижньому правому полі першої сторінки документа.

 

Доповідна записка — це письмове повідомлення на ім’я керівника установи, організації, в якому описується певний факт, певна подія, повідомляється про виконання окремих завдань, службових доручень.

Доповідна записка укладається з ініціативи її автора або за вказівкою керівника.

За місцем виникнення:

— внутрішні — адресуються керівникові установи або підрозділу, де працює укладач;

— зовнішні — адресуються керівникові вищої організації.

Поділяються на інформаційні, звітні, ініціативні.

Різновидом ініціативної доповідної записки є пропозиція — довідково-інформаційний документ, що містить конкретні пропозиції з певних питань.

Пояснювальна записка — це письмове пояснення ситуації, що склалася, фактів, дій або вчинків працівників на вимогу керівника.

Реквізити:

1. Посада прізвище та ініціали керівника, якому подається доповідна записка.

2. Назва документа.

3. Заголовок.

4. Зміст записки.

5. Посада, прізвище та ініціали особи, яка подає записку, її підпис.

6. Дата складання документа.

В межах установи оформлюється на звичайному аркуші паперу.

Аркуш: А4, поля: ліве — 35 мм, праве — 8 мм, верхнє, нижнє — 20 мм, нумерація починається з другої сторінки.

Терміни та їх місце в діловому мовленні

Слово має бути сказане так, щоб воно мало акцент доцільності. (Лесь Курбас)   Спеціальні слова або словосполучення, що дають точне визначення чи пояснення предметам, явищам, діям з якої-небудь галузі знання — науки, культури, техніки, політики, економіки, називаються термінами. Терміни мають точне, конкретне значення й тому позбавлені образності, емоційно-експресивного забарвлення. Діловому стилю притаманна термінологія, яка утворюється із активної лексики (діловодство, справочинство); запозичується із інших мов (бланк, бюджет); утворюється за допомогою власних слів та іншомовних або із запозичених складників (фотокамера, фототелеграф, фототелетайп) тощо. Значення термінів зафіксовані у державних стандартах, спеціальних словниках, довідниках. Ось чому вони (терміни) і повинні вживатися лише в зафіксованому значенні. Кожна вузька галузь науки має свої терміни: медичні вживаються у медицині, технологічні — в техніці і т. д. Проте деякі терміни мають кілька значень, зокрема в діловодстві. Наприклад: справа — означає один документ і сукупність документів, інше значення має словосполучення юридична справа. Правильне значення того чи іншого терміна допомагає з'ясувати контекст. При утворенні похідних форм терміна необхідно користуватися лише тими формами, які подаються в словнику чи довіднику, бо вільне словотворення може стати причиною неправильного використання та сприймання. Слід уникати використання застарілих, нестандартних термінів, що перейшли до повсякденного вжитку і втратили своє термінологічне значення, наприклад: фронт, фактор. Це ускладнює розуміння змісту документа. Отже, терміни кожної сфери науки потребують особливої уваги, постійної роботи зі словниками й довідниками. Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистеїггва має свою термінологію. Можна виділити такі основні групи термінологічної лексики: математичну (множення, кут, дільник, квадрат); фізичну (молекула, електрон, калорія, енергія, вольт); електротехнічну (контакт, струм, заземлення, ізоляція); радіотехнічну (антена, радіоцентр, радіоприймач); літературознавчу (драма, поема, анапест, сюжет, персонаж); лінгвістичну (фонема, фонологія, афікс, іменник, сполучник, синтаксис, лексикологія, пароніми, діалект, метатеза, гіпотаксис, парадигма); філософську (метафізика, базис, діалектика); фінансову (банк, кредит, дебет, баланс, фінансувати); хімічну (азот, водень, кисень, іонізація, хімічна реакція, оксиди);