Тема 15. Світове господарство. Економічні аспекти глобальних проблем

Дайте визначення: міжнародна торгівля, протекціонізм, лібералізм.

Дайте визначення: валюта, фіксований курс, плаваючий курс.

Світове господарство, його сутність, структура та еволюція.

Форми міжнародних економічних відносин:

Валютна система: сутність та етапи розвитку..

Сучасні глобальні проблеми: сутність та напрями їх вирішення.

Міжнародна торгівля – форма міжнародних економічних відносин, яка передбачає переміщення товарів і послуг за кордон.

Протекціонізм – політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції (обмеження імпорту – стимулювання вітчизняного вир-ва).

Лібералізм – економічна доктрина, яка проголошує, що держава не повинна втручатися у господарські відносини, а залишати усім економічним одиницям повну свободу дії; також економічна політика, заснована на цих принципах.

Валюта – грошова одиниця, що використовується як засіб розрахунку в торгових операціях.

Фіксований курс – офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, засноване на визначених у законодавчому порядку валютних паритетах.

Плаваючий курс - різновид валютного курсу, що коливається, який вимагає використання ринкового механізму валютного регулювання.

Світове господарство – це структура національних господарств, які беруть участь у МПП(міжнародному поділі праці) і пов’язані між собою системою міжнародних економічних відносин.

Етапи формування світового господарства: Доіндустріальна стадія виробництва — кінець XVII ст. Світове господарство виникло ще на доіндустріальній стадії виробництва із зародженням між народної торгівлі й формувалося до кінця XVII ст. Початок XVIII — середина XIX ст. Характеризується подальшим розвитком виробництва товарів, зростаюча маса яких надходить у регулярний обмін між країнами; перетворенням зовнішньої торгівлі на частину національної економіки; виникненням світового ринку — вищого досягнення капіталізму. Кінець XIX — початок XX ст. Саме в цей період завершилося формування світової системи господарства на основі великого машинного виробництва. Кінець 20-х — середина 80-х років XX ст. Після Першої світової війни почався процес якісних змін системи світового господарства, який завершився з падінням колоніальної системи. Світова економіка розкололася на дві основні системи — соціалістичну та капіталістичну і була доповнена багатьма колоніальними країнами, які звільнилися від зовнішньоекономічної залежності. З розвитком продуктивних сил і господарських відносин активно утверджувалась змішана економіка. Ринкову систему світового господарства в середині 80-х років XX ст. утворювало понад 160 країн, у тому числі понад ЗО індустріальне розвинутих. Кінець 80-х — початок 90-х років XX ст. Визначальною рисою цього етапу є наростання інтеграційних процесів у виробництві, розвиток їх організаційно-економічних форм, пов'язаних з виробництвом товарів і комплектуючих у різних країнах. На формування світового господарства в 90-ті роки XX ст. вплинуло відокремлення більшості країн Східної Європи від соціалістичної системи господарювання і розпад СРСР.

Основними віхами у розвитку СГ є:

• Виникнення міжнародних монополій;

• Територіальний поділ світу(утворення колоніальних імперій);

• Виникнення соціалістичної системи.

Сучасний етап розвитку СГ перебуває під впливом таких факторів:

• НТР;

• Інтернаціоналізація госп. життя та МПП;

• перебудова соціально-економічних відносин у пострадянських країнах;

• розвиток ринкових відносин.

Суб’єктами СГ є ТНК, національні гос-ва, міжнародні організації та міжнародні інтеграційні об’єднання.

Основою системи СГ є міжнародне та обмежене рамками держав національне вир-во матеріальних благ, а також їх розподіл, обмін та споживання.

Рівні:

• Відносини між державами – міжнародний рівень(регулюється міжн. правилами та нормами)

• Відносини потоків, що виходять за межі кордонів – транснаціональний рівень.

Світове господарство на відміну від національних економік має багаторівневу, багатополюсну(кілька основних центрів) та асиметричну(нерівномірну у розвитку) структуру.

1. Форми міжнародних економічних відносин

Міжнародні економічні відносини — відносини, які виникають та існують між людьми з різних країн із приводу виробництва, обміну і споживання товарів, послуг та ідей на основі міжнародного поділу праці, в умовах безмежності людських потреб і обмеженості ресурсів.

Основними формами МЕВ є:

• Міжнародна торгівля(готовою продукцією, машинами і обладнанням, сировиною, послугами)

Міжнародна торгівля — сфера товарно-грошових відносин, що охоплює пересування, купівлю-продаж товарів, послуг та інформації за межі державного кордону певної країни. Розрахунки за зовнішньоторговельними операціями кожна країна здійснює у натуральних і вартісних показниках. За натуральним виміром динаміку зовнішньоторговельного товарообігу виражають індекси фізичного обсягу експорту та імпорту, які демонструють тенденції зміни обсягів реальної маси товарів. На відміну від них, вартісні показники відображають не тільки зміни в кількості експортованих та імпортованих товарів, а й коливання цін. Тому вартість експорту може зменшитися навіть за збільшення кількості експортованої продукції, якщо впадуть ціни на неї, і навпаки.

• Міжнародна міграція капіталу та кредиту та робочої сили

На міжнародний ринок капітал надходить у двох основних формах: виробничий (підприємницький) та позичковий (кредитно-грошовий). Виробничий (підприємницький) капітал — капітал, вкладений його власником у різні підприємства з метою одержання прав на управління ними і прибутками.

Позичковий (кредитний) капітал — грошовий капітал, наданий у позику його власником іншій особі у формі кредиту з метою одержання прибутку. Кредитний капітал у сфері зовнішньоекономічних зв'язків є міжнародним кредитом, який надається позичальником на умовах повернення у визначений термін зі сплатою відсотків. Плата за його використання — відсоток від вартості кредитного капіталу, який і є ціною кредитного капіталу. Основою сучасної системи міжнародного кредиту є експорт позичкового капіталу. Такий кредит сприяє зростанню товарообігу між країнами, полегшує основні розрахунки між ними, дає змогу залучати зовнішні фінансові джерела з метою розвитку економіки. Підприємницький капітал вивозять з метою створення підприємств на території інших країн.

Особливим структурним елементом світового ринку є міжнародна міграція трудових ресурсів (працездатного населення) з одних країн в інші більше, ніж на рік, зумовлена різними економічними, політичними та іншими причинами. Вона може приймати форми еміграції – виїзду працездатного населення з країни за її межі, та міграції - в’їзду працездатного населення у країну з-за кордону. 

• Міжнародні валютні відносини

Міжнародна валютна система – грошова система країн світу. В межах якої перебувають і використовуються валютні ресурси і здійснюються міжнародні платіжні операції.

Міжнародна валютна система є сукупністю міжнародних платіжних засобів, грошових відносин, пов’язаних з формуванням і розподілом валютно-кредитних фондів, використанням розрахункових засобів у сфері господарських зв’язків.

• Міжнародна передача технологій

2. Валютна система: сутність та етапи розвитку

Валютна система – це форма організації валютних відносин у межах світового господарства.

Види валютних систем

Залежно від складу країн-учасниць розрізняють валютні системи: національні, регіональні та світову.

Національні валютні системи історично виникли раніше за інші. Кожна з них являє собою систему діючих у конкретній країні правил і механізмів забезпечення співвідношень національної валюти та іноземних валют. Юридично ці системи закріплюються у державних правових актах, що мають узгоджуватися з нормами міжнародного права.

Національна валютна система є складовою грошової системи країни. Але вона виходить за національні кордони і набуває відносної незалежності від встановлених країною-емітентом правил. Особливості кожної національної валютної системи визначаються рівнем економічного розвитку країни та станом її зовнішньоекономічних зв'язків.

Світова та регіональні валютні системи тісно пов'язані з національними валютними системами. Вони являють собою системи правил і механізмів, які забезпечують співвідношення різних валют у міжнародних відносинах.

Світова та регіональні валютні системи були створені як інструменти економічної інтеграції, що поступово розвивалися залежно від економічних потреб окремих країн та усього світу. Вони постійно змінюються й вдосконалюються.

Елементи валютної системи

Елементами валютної системи є умови, які забезпечують функціонування тієї чи іншої валютної системи. До елементів національної валютної системи належать: — назва національної грошової (валютної) одиниці; — обсяг і склад резервів валютних цінностей, тобто офіційні запаси іноземної валюти і банківських металів у центральному банку, фінансових органах країни та у закордонних банківських установах; — паритет і курс валюти, механізм їх визначення; — наявність (відсутність) валютних обмежень, їх форми та методи; — умови конвертації (обміну) національної грошової одиниці;

Елементами світової та регіональних валютних систем є: —назви міжнародних платіжних засобів; — режим обміну валют (валютні паритети, валютні курси, умови конвертації валюти); — регламентація та уніфікація форм міжнародних розрахунків; — режим міжнародних валютних ринків; — міжнародні організаційні інститути та законодавство, які забезпечують функціонування валютних інструментів; — мережа міжнародних і національних банківських установ, які здійснюють міжнародні розрахунки та кредитні операції.

Сучасна валютна система пройшла в своєму розвиткові три етапи: систему золотого стандарту, Бреттон-Вудську систему і Ямайську систему.

• Система золотого стандарту (охоплює період до початку Другої світової війни). Золотий стандарт – організація грошової системи, за якої ціна валюти у золоті встановлюється законом, і органи влади зобов(язуються обмінювати за вимогою золото на валюту за встановленим курсом. Характерними ознаками золотомонетного стандарту були:

• в обігу перебували золоті монети;

• золотий вміст кожної грошової одиниці визначався законом і підтримувався незмінним;

• існувала вільна взаємна конвертованість валют;

• вільне ввезення і вивезення золота з однієї країни в іншу. У більшості країн світу був відмінений 1931 року. Згідно з цією системою кожна національна грошова одиниця мала певний золотий вміст, тобто була забезпечена певною ваговою кількістю золота. Тому курс національних валют визначався на основі золотого паритету. За системи золотого стандарту національні банки були зобов'язані обмінювати паперові гроші на відповідну кількість золота.

• Бреттон-Вудська валютна система (виникла наприкінці Другої світової війни 1944 р. і проіснувала до 1971 р.). В основу цієї валютної системи був покладений золото-валютний стандарт, а функція світових грошей була закріплена за американським доларом. Він був єдиною валютою, яка обмінювалася на золото (за ціною 35 дол. за одну унцію золота). Американський долар було визнано основною резервною валютою. Курс інших валют фіксувався по відношенню до долара США. Але на початку 70-х років потреба в американських доларах з боку світової торгівлі почала зростати швидше, ніж золотий запас США. Ріст міжнародної торгівлі означав підвищення потреби в “міжнародних грошах”. Оскільки цими грошима був американський долар, було ясно, що кількість доларів, доступних світовій економіці, повинна бути більше. 

• Ямайська валютна система – сучасний етап міжнародної фінансово-кредитної системи, який організаційно оформився після наради в м. Кінгстоні (Ямайка) в 1976 р. На цій нараді було прийнято рішення відмовитися від використання золота як основи валютних паритетів. Замість цього була впроваджена система змінних валютних курсів, тобто він став визначатися в залежності від співвідношення між попитом і пропозицією на валютних ринках. За цією системою ціна національної валюти кожної країни стала залежати від стану її власної економіки та її конкурентоспроможності на світовому ринку.

• Демонетизація золота, втрата ним грошових функцій(але через реальну цінність грошей за ним збереглася роль резервного активу)

• Замість фіксованого курсу у 1973р. перейшли до режиму плаваючих валютних курсів(але держави мають право вибирати власний курс)