
- •2. Основні етапи і напрями розвитку економічної думки в суспільстві:
- •3. Сучасні економічні теорії: кейнсіанство та неокейнсіанство, монета-
- •4. Предмет економічної теорії. Його відмінні та спільні риси з політеко-
- •5. Функції економічної теорії та їх характеристика.
- •6. Економічні закони та категорії, їхня характеристика та класифікація.
- •7. Методи дослідження економічних явищ та процесів.
- •8. Аспекти власності.
- •9. Поняття суспільно-економічної формації. Цивілізаційний підхід розвитку суспільства.
- •10. Характеристика суспільного продукту та його форм.
- •11. Національне багатство та національний дохід як форми суспільного
- •Національне багатство.
- •12. Мотиви економічної діяльності: потреби та економічні інтереси.
- •13. Суть, класифікація благ та їх взаємозв'язок із виробництвом.
- •14. Суть потреб та їх класифікація.
- •15. Економічна ефективність суспільного виробництва.
- •16. Суть економічного прогресу та його види.
- •17. Поняття власності та права власності.
- •18. Економічний та юридичний зміст власності.
- •1 9 . Різноманітність форм та видів власності
- •20. Розвиток відносин власності в сучасних умовах реформування еко-
- •21. Характеристика об'єктів та суб'єктів власності. Їхня взаємодія в процесі виробництва.
- •22. Суть та шляхи роздержавлення. Практика роздержавлення в Україні.
- •23. Способи приватизації. Практика застосування приватизації в Україні.
- •24. Роздержавлення та приватизація різних форм власності в Україні.
- •25. Приватна власність як основа ринкової економіки та підприємницької діяльності.
- •26. Форми суспільного виробництва.
- •27. Натуральне та суспільне виробництво, та їхня характеристика.
- •28. Товарна форма виробництва: умови виникнення, ознаки, форми та види.
- •29. Товар. Цінова і споживча вартість товару.
- •30. Суть грошей та їх функції.
- •Функції грошей
- •31. Грошові системи їх складові елементи і класифікація.
- •32. Види грошей.
- •33. Поняття ринку та умови функціонування ринкової економіки
- •34. Поняття і функції ринку.
- •Функції ринку
- •35. Структура ринку.
- •3 6. Моделі ринкової економіки.
- •37. 37.Концепції ринкової економіки.
- •38. Суть і основні функції господарського механізму.
- •39. Суть та види конкуренції.
- •40. Суть монополій. Основні види монополістичних об’єднань. Необхід-
- •41. Складові ринкового механізму та їх характеристика.
- •42. Суть попиту та фактори, що на нього впливають. Закон попиту.
- •43. Суть пропозиції та фактори, що на неї впливають. Закон пропозиції.
- •44. Взаємодія попиту і пропозиції. Ціна рівноваги.
- •45. Поняття інфраструктури ринку її основні елементи.
- •46. Суть підприємства та механізм його функціонування. Спільні риси
- •47. Функції підприємств та їхня характеристика
- •48. Класифікація підприємств за різними ознаками.
- •49. Внутрішнє середовище підприємства і характеристика його складо-
- •50. Капітал і прибуток. Їхня характеристика.
- •51. Поняття підприємництва і бізнесу.
- •52. Види бізнесу
- •53. Підприємницький простір та характеристика його складових.
- •54. Зовнішній і внутрішній фактори впливу на підприємницьку діяльність.
- •55. Суб’єкти підприємницької діяльності та їхня характеристика.
- •56. Циклічність розвитку суспільства. Причина виникнення циклів та їх ласифікація.
- •57. Менеджмент та маркетинг.
Національне багатство.
Цей показник найбільш узагальнюючий, оскільки охоплює працю багатьох поколінь, залучені у виробництво природні ресурси, рівень освіти, обдарованість населення та інші елементи.
Національне багатство — сукупність створених і нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріальних благ, рівня освіти, виробничого досвіду, майстерності, творчого обдарування населення, призначених для розширеного відтворення і досягнення основної мети суспільства.
У його складі виокремлюють суспільне (створене працею) і природне (не-відтворюване працею) багатство, тобто природні ресурси. Вирішальну роль у соціально-економічному прогресі відіграє суспільне багатство.
Поняття "національне багатство" ввели в науковий обіг ліберальні економісти, а першим його обсяги обчислив В. Петті у 1664 р. До його складу він включив знання і навички окремої людини та освітній потенціал усього суспільства. У Франції кількісна оцінка національного багатства була зроблена у 1789 р,, у США — у 1805 р., в Росії — у 1864 р. Вагомий внесок у розробку теоретико-методологічних основ національного багатства зробили американський економіст Р. Голдсміт, англійський вчений П. Редферн та ін.
Найважливішими складовими національного багатства є:
1) створені і нагромаджені у країні основні і оборотні виробничі фонди;
2) основні невиробничі фонди, які функціонують у соціальній сфері — школи, лікарні, жилі будинки, культурно-освітні та спортивні об'єкти;
3) домашнє майно населення: жилі будинки, товари тривалого користування, одяг тощо; його складовою є домашнє багатство, обсяг якого у західних країнах становить нині майже 65 трлн дол., зокрема на 25 трлн дол. акцій і на 40 трлн дол. нерухомості;
4) товарні запаси народного господарства (запаси готової продукції на складах, резерви і страхові запаси) та залучені у процес виробництва природні ресурси: земля, ліс, вода, розвідані корисні копалини, повітря;
5) об'єкти інтелектуальної власності — патенти, ліцензії, ноу-хау, програми математичного забезпечення та ін.;
6) нематеріальна форма національного багатства — нагромаджений виробничий досвід людей, їхні здібності, потреби, творчі обдарування, культурні цінності. Роль цього компонента за умов НТР надзвичайно зростає.
Усі складові національного багатства повинні використовуватися для розширеного відтворення, тобто джерелами такого відтворення не можуть бути понаднормативні запаси, які не використовуються, неякісні товари, застаріле устаткування, хоча вони і включаються до статистики національного багатства.
12. Мотиви економічної діяльності: потреби та економічні інтереси.
Економічні потреби - це частина суспільних потреб, задоволення яких пов'язане з функціонуванням суспільного виробництва, включаючи виробничу і невиробничу сферу. Економічні потреби надзвичайно різноманітні. У розвинутих країнах світу вчені налічують близько 11 тис. потреб, серед яких переважна більшість - економічні. Тому існують різні критерії їх класифікації. Задоволення економічних потреб відіграє неоднакову роль у відтворенні здібностей людини. В зв'язку з цим виділяють:
* фізіологічні (матеріальні) потреби, задоволення яких забезпечує відтворення фізичних здібностей людини (продукти харчування, одяг, взуття, житло, товари господарсько-побутового призначення);
*духовні потреби, задоволення яких забезпечує відтворення та розвиток інтелекту людини (одержання освіти, підвищення кваліфікації, культурний відпочинок, предмети і послуги культурного призначення);
*соціальні потреби, задоволення яких пов'язане з функціонуванням соціальної сфери суспільства (охорона здоров'я, сімейно-побутові умови, умови праці, транспорт, зв'язок ).
За способом задоволення виділяють:
- індивідуальні - це потреби в одязі, житлі, їжі та ін.;
- колективні - ті, що спільно задовольняються у трудовому колективі (підвищення кваліфікаційного рівня працівників, будівництво спільних баз і будиночків відпочинку, колективне управління виробництвом та ін);
- суспільні - це потреби у забезпеченні громадського порядку, захисті навколишнього середовища тощо.
За ступенем реалізації потреби можна класифікувати на:
- абсолютні потреби - визначаються максимально можливим обсягом виробництва матеріальних благ і послуг (за найбільш сприятливих умов), які могли бути спожиті суспільством;
- дійсні потреби - відповідають рівню розвитку економіки певної країни;
- платоспроможні - потреби, які людина може задовольнити відповідно до власних доходів та рівня цін (тобто вони визначаються співвідношенням цін на предмети споживання і грошових доходів населення).
Численні потреби людини за спільністю ознак можна об'єднати у такі групи:
* матеріальні і духовні;
* загальні і конкретні;
* поточні та перспективні;
* задоволені і незадоволені;
* дійсні та абсолютні.
Потреби характеризують лише можливість споживання, але щоб ця можливість перетворилася в дійсність, слід виробити життєві засоби. Величезна роль економічних потреб полягає в тому, що вони спонукають людей до дії. Отже, виробництво забезпечує різноманітні блага, які становлять необхідні умови життя і розвитку людського суспільства на будь-якому історичному щаблі його існування. Інакше кажучи, блага, створені в процесі виробництва, утворюють різноманітні потреби, які становлять предмет інтересу.
Економічні потреби мають історичний характер. Розмір потреб, так як і способи їх задоволення, являють собою продукт історії і залежать від культурного рівня країни, а також від умови, з якими навичками та життєвими запитами сформувались соціальні прошарки суспільства, окремі люди і суспільство в цілому.
Продуктивні сили, безперервно розвиваючись, не лише створюють умови для задоволення потреб, які склалися, а й стають ґрунтом для виникнення нових потреб. Зростання маси і різноманітності споживних вартостей у результаті зростання продуктивних сил приводять до зміни структури виробництва і витіснення старих потреб новими. Цей процес, як і сам процес суспільного виробництва, відбувається безперервно. Розвиток продуктивних сил, міжнародний поділ праці, спеціалізація сприяють економічному зближенню народів різних країн, що зумовлює розширення складу продуктів праці, а отже призводить до появи нових потреб. Потреби людини безмежні у своєму розвиткові і мають тенденцію до зростання, тобто до якісних і кількісних змін, тобто в суспільстві діє закон зростання потреб.
Свої економічні потреби людина реалізує у виробництві, вступаючи у певні економічні відносини. Конкретна потреба людини в чомусь у її свідомості перетворюється в інтерес, бажання, прагнення діяти. Так, відчуття спраги у свідомості перетворюється на інтерес, що спонукає людину до пошуків якогось питва; потреба в новій інформації переростає в інтерес до читання, відвідування публічних лекцій тощо.
Інтерес здебільшого має вибірковий характер і виявляється у стійкому зосередженні уваги на певному об'єкті. Як і потреби, інтереси людей численні й різноманітні. З інтересом тісно пов'язане поняття мотиву як спонукального чинника дій та вчинків людей. За мотивом логічно відбувається певна дія, що породжує конкретний результат у вигляді задоволення потреби. Таким чином, утворюється логічний ланцюжок: потреба--інтерес--мотив--дія--результат (задоволення потреби). Для економіки є дуже важливим зв'язок між економічними потребами, економічними інтересами і трудовою або підприємницькою поведінкою людини, між мотивацією і ставленням людей до економічної діяльності.
Економічні інтереси - це усвідомлені потреби (умови) існування різних суб'єктів господарювання. Генезис інтересу полягає у відборі свідомістю найважливіших потреб для задоволення, їх реалізації. Економічні інтереси - це причина та умова взаємодії й саморозвитку економічних суб'єктів.
Соціальним суб'єктом вираження економічного інтересу є індивід, сім'я, колектив (група), люди, які проживають у певному регіоні, верства, суспільство, а кінцевим об'єктом - результат (продукт, послуга, інформація) суспільного виробництва, що іде на задоволення потреби, з приводу якої і складаються конкретні відносини між людьми.
Кожний суб'єкт економічних відносин є носієм конкретного інтересу. Скільки суб'єктів економічних відносин, стільки і економічних інтересів. Серед цієї групи інтересів виділяють особистий, колективний і суспільний інтерес. Це класифікація інтересів за ознакою суб'єктності.
Економічні інтереси можна класифікувати і за іншими критеріями:
* за ознакою важливості розрізняють інтереси головні та другорядні;
* за часовою ознакою - поточні та перспективні;
* за об'єктом інтересів - майнові, фінансові, інтелектуальні, інтереси режиму праці та вільного часу, комфорту, умов праці й життя;
* за ступенем усвідомлення - дійсні та помилкові.
Отже, для економічного життя суспільства характерна наявність різноманітних взаємозв'язаних і взаємодіючих інтересів, які утворюють єдину систему. Проте система економічних інтересів суспільства завжди суперечлива. Реалізація економічних інтересів здійснюється через досягнення їхніми суб'єктами конкретних економічних цілей. У реальному житті єдності інтересів досягають через реалізацію кожного з них у процесі їхньої взаємодії та взаємореалізації.