33. Поняття ринку та умови функціонування ринкової економіки

Поняття ринку багатоманітне і багатогранне.

У міру розвитку людського суспільства воно змінювалось. Найпростішими визначеннями ринку є місце, де відбувається обмін товарами між виробниками. Дійсно, товаровиробник, виготовивши товар, повинен його обміняти на інші товари. Для цього він мусить вступити в контакт з іншими товаровиробниками. Так формується потреба у постійному місці, де можуть відбуватися такі контакти і обмін товарами. Таким місцем і стає ринок. Однак таке поняття ринку характерне для ранніх етапів розвитку товарного виробництва. З поглибленням суспільного поділу праці і розвитком товарно-грошових відносин поняття ринку набуває складнішого змісту і ширшого тлумачення. Ринок виступає тією сферою економіки, де відбувається обмін результатами економічної діяльності її суб'єктів згідно із законами товарного виробництва.

Найхарактернішою ознакою ринку є обмін. Він безпосередньо пов'язаний із суспільним поділом праці, і його основною функцією є зміна форм вартості - товарної на грошову і навпаки. За класичною і марксистською політичною економією праця у цій сфері не створює нової вартості, а тому є непродуктивною. Сучасна економічна думка довела, що така праця є продуктивною, бо саме з її допомогою відбувається переміщення благ та задоволення потреб суспільства, а отже, збільшується і саме багатство суспільства.

Обмін пов'язаний із актом купівлі-продажу товарів. Це угода між продавцем та покупцем, що здійснюється за формулою: продавець - товар - гроші - покупець. Через неї проявляються два види зв'язків між суб'єктами ринку: економічні та юридичні. Економічний зв'язок полягає в тому, що шляхом обміну продавець та покупець прагнуть реалізувати свої економічні інтереси з найбільшою вигодою для себе. З юридичної точки зору обмін є дією, що набуває форми договору купівлі-продажу. Відповідно до Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна особа (продавець) зобов'язується передати товар у власність іншій особі (покупцю), а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму - ціну. Отже, ця угода означає зміну власників товару і грошей, опосередковану товарно-грошовим обігом. Іншими словами, в цьому випадку відбувається продаж майнових прав. Таким чином, угода купівлі-продажу - це економіко-правовий зв'язок між продавцем і покупцем. Він проявляється у різних формах договорів: купівлі-продажу, поставки товарів, контрактації і енергопостачання, продажу нерухомості тощо.

Ринок як сфера економіки, де відбувається обмін товарами, забезпечує зв'язок між виробництвом і споживанням, що гарантує цілісність суспільного виробництва і відтворення, бо сприяє встановленню рівноваги між тим, що потрібно суспільству, його потребами, і тим, що виробляється економікою для їх задоволення.

Однією із суттєвих ознак ринку є горизонтальні зв'язки між суб'єктами господарювання, тобто прямі економічні зв'язки між виробниками і споживачами. В ринкових умовах самостійні виробники визначають, що і скільки виробляти, кому і де продавати і як розпоряджатися отриманими доходами. Суб'єкти ринку мають максимальний ступінь економічної свободи. Покупець є економічно вільним, бо самостійно вибирає товари із багатьох пропонованих товарів і шукає такого продавця, який його найкраще обслуговує і задовольняє ціною свого товару. У свою чергу, продавець має свободу вибирати най ви гіднішого покупця, розпоряджатись вирученими від продажу товарів грішми на свій розсуд. За таких умов горизонтальні зв'язки між рівноправними суб'єктами господарювання є основною формою економічних зв'язків у суспільстві.

Отже, ринок - це певний тип господарських зв'язків між виробниками і споживачами. Він характеризується рядом ознак. По-перше, існування такої кількості товаровиробників, що здатні забезпечити масу товарів, достатню для задоволення платоспроможних потреб суспільства. По-друге, безпосередні, не опосередковані розподілом, зв'язки між виробниками і споживачами продукції, тобто горизон

В числі таких найбільш суттєвих умов функціонування виділяють:

1) рівноправність всіх форм власності та господарювання, економічна незалежність господарюючих суб`єктів, їх економічна свобода та рівність з усіх питань господарювання;

2) наявність та доступність достовірної і повної інформації про ринок;

3) здатність контрагентів ринкових відносин впливати на рівень цін;

4) наявність достатньої кількості продавців і покупців на ринку товарів, можливість вибору для суб`єктів ринкових відносин і конкуренції між ними;

5) існування розвинутої системи підприємництва, а також горизонтальних, в тому числі зовнішньоекономічних, що переважають над вертикальними, економічних зв`язків;

6) наявність законодавчої бази функціонування ринку, в т.ч. антимонопольного, податкового, торговельного законодавства;

7) створення сучасної ринкової інфраструктури.

Наявність та дотримання цих загальних умов забезпечують нормальне функціонування ринкових відносин, стабільність всієї ринкової системи.