11. Методи і прийоми вивчення світової літератури в школі (типологія м.І. Кудряшова).

Методи в шкільній практиці – це способи передачі учням літературних знань. Прийом навчання - це засіб реалізації метода, його складова частина, окремий крок у пізнавальній діяльності, який виконується при використання того чи іншого метода. Методи навчання на уроках з літератури та проблема аналізу художнього читання твору на уроці – головні акценти у методиці викладання літератури. Методи викладання навчального предмета залежать від його специфіки. Специфіка художньої літератури як виду мистецтва визначає зміст шкільного курсу літератури, як її навчальної моделі. В основі шкільного курсу літератури лежить вивчення, аналіз окремого літературного твору. Тому методи викладання літератури тісно пов’язані з літературознавчими методами аналізу художнього твору.

У методиці існує кілька принципів класифікації методів:

• методи, які" визначаються джерелом знань - словесні (слово вчителя), практичні (робота з книгою), наочні (усі види наочності).

• Методи, що обумовлюються формою набуття знань (лекція, бесіда, самостійна робота).

Кудряшов розробляє свою систему класифікації методів, яка мала багатьох прихильників (враховує особливості вивчення літератури як предмета):

-         метод творчого читання

-         репродуктивний

-         евристичний

-         дослідницький

Для першого методу (творче читання) характерні такі види навчальної діяльності: читання учнями художнього твору вдома і в класі, виразне читання, прослуховування твору, художня розповідь, переказування, ілюстрування прочитаного малюнками, складання відгуків.

Репродуктивний метод направлений на те, щоб відобразити те, що зберегла пам’ять. Він орієнтує на запам'ятовування учнями відповідної інформації. Наприклад, слухаючи вчителя, учні складають план або тези, таблиці і т.д. Головна мета методу - дати знання у готовому вигляді. Головні прийоми тут - 1) слово та розповідь учителя; 2) лекція. Перший прийом найчастіше використовується у середніх класах, другий - у старших.

Наступний метод - частково - пошуковий або евристичний. Він реалізується через систему питань та завдань, які націлюють учнів на те, щоб на основі спостережень, аналізу явищ та фактів зробити самостійні висновки та узагальнення. Головними прийомами цього методу є евристична бесіда та навчальний диспут у їх взаємодії. Такий прийом реалізується у 3 етапи: 1) підготовка, 2) проведення, 3) висновки. Сама бесіда також може складатися із 3-х частин: попередні питання, направлені на вияв загального сприйняття про зміст тексту (що змальовується? Про що йде мова?); питання про форму (як змальовується?); загальні питання для розуміння ідейно - художнього змісту.

Дослідницький метод стимулює пошукову діяльність, привчає їх до постійного пошуку. Це і самостійний аналіз творів, які вивчаються учнями у школі за програмою, окремі краєзнавчі дослідження.

12. Типологія уроків світової літератури в школі.

У сучасній дидактиці та методиці викладання літератури існують різні погляди на типологію уроку, яка, на думку більшості методистів, залежить від дидактичних завдань, форм і методів роботи, змісту матеріалу, пізнавальної активності школярів. Так, наприклад, Голубков в основу класифікації уроку літератури поклав мету уроку і його зміст. За типологічними ознаками він виділяє такі типи уроків світової літератури:

1.вступне заняття (налаштувати і зацікавити)

2. читання твору (виразне читання)

3.орієнтовна бесіда

4. аналіз твору

5. вивчення додаткового матеріалу

6. підведення підсумків та облік (оцінювання).

Методист І. Соболєв вважав, що в основі типології уроків літератури повинні лежати методи навчання, види і форми роботи, дидактичні завдання. Він визначив такі типи уроків:

1.лекція

2.урок учнівських читань

3.урок вивчення тексту художнього твору

4.урок самостійної роботи учнів

5. урок складання планів

6.урок письмової роботи

7.урок-закріплення

8.урок-бесіда за твором

9.урок-диспут

10.урок-екскурсія.

М. Кудряшов стверджував же, що тип уроку літератури залежить від структури навчального предмету. На мою думку, саме класифікація вченого-методиста М.Кудряшова найбільше відповідає сучасним вимогам, що ставляться до уроку літератури. Зокрема М. Кудряшов виділяє такі три блоки:

І. Уроки вивчення художніх творів:

1) уроки художнього сприйняття твору;

2) уроки поглибленої роботи над текстом;

3) уроки узагальнювального вивчення творів.

ІІ. Уроки вивчення теорії та історії літератури:

1) уроки формування теоретико-літературних понять;

2) уроки вивчення наукових літературно-критичних статей;

3) уроки вивчення біографії письменника;

4) уроки за історико-літературним матеріалом;

5) уроки узагальнення; повторення; опитування.

ІІІ. Уроки розвитку мовлення:

1) уроки творчих робіт, складених на основі життєвих вражень; на літературні теми;

2) уроки усних відповідей та усних доповідей;

3) уроки навчання творів;

4) уроки аналізу творів та ін

Саме такі типи уроків передбачають, в першу чергу, співпрацю вчителя-словесника та учня, а також самостійну навчальну діяльність школярів.

Враховуючи характер основних дидактичних завдань, Є. Пасічник виділяє такі типи уроків літератури, як уроки засвоєння нових знань і розвитку на їхній основі умінь та навичок, уроки узагальнення і систематизації знань, уроки контролю за знаннями, уміннями та навичками з літератури та ін.

Отже, жодна із запропонованих класифікацій типів уроків не є остаточною та абсолютною, а сам тип уроку літератури зумовлює його структура й особливості проведення. Запропоновані вченими-методистами класифікації творчий вчитель-словесник розширює залежно від дидактичних і виховних завдань.