44. Типи уроків світової літератури та форми контролю знань та навичок у старших класах.

1. Лекція-нарис про життя і творчість письменника.

2. Первинне сприймання художнього твору.

3. Поглиблена робота над текстом художнього твору.

4. Характеристика дійових осіб твору.

5. Цілісний аналіз художнього твору.

6. Самостійна дослідницька робота учнів над художнім текстом.

7. Засвоєння відомостей з теорії літератури.

8. Вивчення літературно-критичної статті про митця слова.

9. Лексична і стилістична робота над текстом твору,

10. Комбінований урок з використанням графічного і звуко-технічного унаочнення.

11. Семінарське заняття (спарені уроки літератури).

12. Урок-екскурсія з позакласного читання.

13. Урок-бесіда з позакласного читання,

14. Оглядові та підсумкові уроки.

15. “Нестандартні” уроки із запрошенням діячів мистецтва і літератури та ін.

Натомість запропонована класифікація може бути розширена творчим учителем в залежності від дидактичних і виховних завдань. Адже одне і те ж завдання допускає розумне поєднання різних видів роботи. Отже, тип уроку певною мірою зумовлює його структуру і особливість проведення.

Учитель використовує слідуючи форми оцінки:

- багаточисельні „малі форми оцінки” в ході занять, які знаходять своє вираження в міміці, жестах, модуляції голосу, звертанні до учня, в коротких одобрюючих, відхиляючих, виправляючих, критичних зауваженнях вчителя;

- короткі зауваження, в яких вчитель виказує в усній формі (або письмовій) свої судження з приводу успішності даного учня. Зауваження можуть бути зроблені в домашніх роботах, письмових завданнях, творах, на малюнках або в шкільному щоденнику учня;

- оцінки, з допомогою яких по 12-бальній шкалі оцінюється досягнення учнів.

Сюди додають оціночні висловлювання вчителя, коли він відвідує батьків, в індивідуальних бесідах з учнями, в записках батькам або листах для них, а також всі ті форми, які передбачаються внутрішнім розпорядком школи для заохочення і покарання

В своєму розпорядженні вчитель має такі методи перевірки та оцінки знань, вмінь і навичок учнів як:

- письмовий контроль за один або декілька уроків, включаючи і коротку письмову роботу на 10-15 хв.

- усне опитування (індивідуальне і фронтальне);

- цілеспрямоване спостереження окремих учнів, їх роботи на уроці, із чого виводиться так звана оцінка за урок;

- методи контролю, які витікають із специфіки окремих предметів, наприклад: виробничої практики, уроків фізкультури, лабораторних робіт з природничих дисциплін, на уроках малювання і співів.

- тестування (усне, письмове, фізичне).

У старших класах практикуються заліки (за попередньо розробленим планом), а підсумковою формою перевірки у випускних класах є державна атестація. Слід зауважити, що згідно з Переліком захворювань окремі учні за станом здоров'я можуть бути звільнені від цієї форми перевірки знань, вмінь і навичок.

45. Концепція особистості в літературі модернізму та особливості її вивчення в програмі 11 класу.

Література модернізму є рішучим протестом і запереченням художніх принципів реалізму й натуралізму з їхнім зверненням до реальної дійсності, життєподібністю, аметафізичністю. Модер ністів не цікавить предметний світ — він завжди ними деформується та абсурдизується. Чим неправдоподібнішою є картина світу, тим вірогіднішою вона стає для модерністів. Загалом вони виступили проти реалістичного, здебільшого життєподібного відтворення дійсності. Згідно з усталеною думкою літературознавців, біля витоків модернізму стоять три найвидатніших прозаїки XX ст.: француз Марсель Пруст, ірландець Джеймс Джойс і австрієць Франц Кафка.

З ім'ям англо-ірландського письменника Джеймса Джойса зв'язана школа «потоку свідомості». «Потік свідомості» як техніка являє собою алогічний внутрішній монолог, що відтворює хаос думок і переживань, дрібні рухи свідомості. Це - вільний асоціативний потік думок у тій послідовності, у якій вони виникають, перебивають один одного й тісняться алогічними накопиченнями.

Естетичні витоки модернізму сягають ще доби декадансу, коли в універсальних художніх системах романтизму та реалізму зародилися нові напрями та течії: від критичного реалізму відбрунькувалися натуралізм та імпресіонізм, а від романтизму - неоромантизм та символізм. На початку ж XX ст. ці напрями та течії, що вже вичерпали свій духовно-естетичний потенціал, були синтезовані модернізмом на новій основі. Внаслідок такого синтезу визначилась одна з найхарактерніших рис модерністської літератури - принцип поєднання елементів життєподібного зображення (натуралістичних та імпресіоністичних) з елементами умовними, символічними.

Класичний зразок такого поєднання міститься у новелі «Перевтілення» Ф. Кафки.Оточення головного героя Грегора - його рідні та знайомі, кімната, будинок, вулиця - зображене у реалістичному ключі. З граничною життєподібністю подається і фантастична метаморфоза головного героя. Ясно, що Кафка творить художній світ за своїми власними законами, відмінними від наявних у реальності й залежними лише від поставлених ним художніх завдань. Однак слід зазначити, що цей напівфантастичний світ є не таким вже й далеким від реальності. Адже історія перевтілення пересічного комівояжера ілюструє болісні проблеми духовного життя людини XX ст., а саме - відчуження особистості від оточення, її приреченості на самотність тощо.Учням необхідно назвати характерні особливості індивідуального стилю австрійського письменника-модерніста Франца Кафки (поєднанні реальності та міфотворчості; підкреслено буденний, беземоційний опис фантастичних подій; гротескове відтворення трагізму буття «маленької людини»)

У модерністських творах головна увага зосереджена на вираженні глибинної сутності людини й одвічних проблем буття, пошуках шляхів виходу за межі конкретного й історичного, притаманних реалізму та натуралізму, можливостях досягнення "високої всезагальності", тобто на відкритті універсальних тенденцій духовного розвитку людства.

В художній літературі особистість займає центральне місце. Будь-який художній твір створюється про людину і для людини. Всі соціальні явища, картини природи тощо завжди подаються крізь їх сприйняття людиною. У ХХ столітті ця проблема сприйняття людиною світу і самої себе набуває нового звучання завдяки історичним змінам. Явище відчуження, про яке згадували вже у ХІХ столітті, почало дуже швидко розвиватися і поширюватися протягом всього ХХ століття, набуваючи загрозливих форм і масштабів. Письменники епохи модернізму дуже велику увагу приділили людським якостям в контексті відчуження. Майже в кожному творі ХХ століття піднімається питання про переоцінку цінностей, про безглуздість людського існування, про необхідність людяності, про самотність і загубленість та про можливі шляхи подолання такої приреченості людини, епохи та світу в цілому. Це можна побачити у творах М.Булгакова,В.Вулф,Дж.Джойса,А.Камю, Ф.Кафки, Е.М.Ремарка та багатьох інших.

46. Драма нового часу та особливості її вивчення в 10 - 11 класах.

Відомо, що програма для 10-11 класу поділена на рівні, ці програми різняться.

Рівень стандарт: драма нового часу представлена лише Брехтом «Життя Галілея», (2 год). Розглядаються поняття: епічний театр, де важлива не дія, а ідея.

Академічний – Ібсен - «Ляльковий дім», учень знайомиться зосновними нововведеннями Ібсена-драматурга: а) перенесення акценту із зовнішньої дії на дію внутрішню; б) посилення уваги до дискусії, гострого зіткнення різних думок і позицій; в) винесення зав’язки конфлікту драми поза межі дії драми; в) активне використання «відкритого фіналу»; дає визначення п’єси «Ляльковий дім» як соціально-психологічної драми; ілюструє прикладами з тексту втілення рис «нової драми» в «Ляльковому домі; висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

Профільний –

• Генрік Ібсен – Ляльковий дім. Аналітична композиція, соціально-психолог драма, ТЛ: зовнішня та внутрішня дія, підтекст

• Чехов – «Чайка» - перша п’єса російської нової драматургії, спільні риси Чехова та Ібсена (інтелектуальність , відкритий фінал), ТЛ: художня деталь

• Б.Шоу – «Пігмаліон» - «драма ідея», ТЛ: парадокс, інтелектуальна драма

• Брехт «Життя Галілея».

Особливості вивчення: приділення більшої уваги не сюжетові, а головній ідеї, смислу твору;поглиблений аналіз твору; від учня вимагаються вже певні навички компаративного аналізу; nj,njтворчо-критичне читання!