5.5. Характеристика навколишнього середовища.

Охорона навколишнього середовища і раціональне використання її ресурсів в умовах розвитку науково-технічної революції і бурхливого зростання промислового виробництва стали однієї з актуальних проблем сучасності.

Науково-технічний прогрес характеризується не тільки бурхливим розвитком продуктивних сил суспільства, але й усе більшим впливом його на природу. Можливості, масштаби і глибина змін людьми природного середовища за останні десятиліття непомірно зросли, а проблема охорони природи придбала виняткову гостроту.

Виділяють наступні основні аспекти охорони навколишнього середовища: екологічний, техніко-економічний і соціально-політичний.

Екологічний аспект охорони природи полягає в забезпеченні сприятливих біологічних умов життя людини в сьогоденні і майбутньому. Рішення комплексу задач цієї проблеми зводиться до збереження і поліпшення біозв’язків тваринного і рослинного світу з навколишньою природою. Ріст чисельності людей, скорочення площ рослинного покриву планети й обмеженість резервів багатьох, необхідних для існування людського суспільства природних багатств додають екологічному аспектові охорони природи першорядне значення.

Техніко-економічний аспект складається в раціональному виборі технології виробничих процесів, технічних засобів, що забезпечують при найменших економічних витратах реалізацію необхідних природоохоронних заходів.

Соціально-економічний аспект. Результати взаємодії людини на природу необхідно розглядати не тільки з погляду розвитку технічного прогресу і росту населення, але й у залежності від соціальних умов, у яких вони виявляються. Різним суспільно-економічним системам властиві різні відносини людини з природним середовищем.

При видобутку газу одним з важливих елементів є заходи по охороні надр. Дані заходи направлені головним чином на забезпечення безаварійності і ефективності виробничих процесів, з метою максимального збільшення видобутку газу і нафти.

В процесі видобутку газу повинен передбачатися і проводитися комплекс заходів по попередженню викидів, обвалів стінок свердловини, відкритого фонтанування, пошкоджень обладнання і інших безпечних ушкоджень. Тому для цього потрібно ізолювати один від одного газові, нафтові і водоносні інтервали в свердловині, високу якість цементування і забезпечити герметичність колони.

Тільки при наявності затвердженого проекту може проводитися видобуток газу, важливою складовою частиною якого є геолого-технічні дані. Ці дані визначають порядок і ступінь повноти вивченості об’єкту.

Свердловина під час видобування газу повинна бути не в аварійному стані. Для запобігання аварій свердловину потрібно експлуатувати у встановлених технологічних режимах, що дає змогу не допускати передчасного обводнення свердловини і забезпечує збереження скелету пласта. Тому з точки зору охорони надр важливе значення має контроль за станом розробки свердловини, особливо за переміщенням контурів нафтоводогазоносності, гідродинамічним зв’язком між пластами і пластовим тиском.

В даному випадку свердловина експлуатується тривалий термін і тому час від часу потрібно здійснювати захист від ерозійної і корозійної дії середовища основного елемента свердловини – експлуатаційної колони. Порушення колони і її герметичності призводить до недопустимих з точки зору охорони надр наслідків, а це: відкритого фонтанування, утворення грифонів, між пластових перетоків та інших.

Для захисту експлуатаційних колон від корозійного руйнування існує багато методів: проводять лакерування міжколонного простору і заповнення його буферною рідиною з добавками інгібіторів корозії.

Але для експлуатаційної колони найбільш негативний вплив має електрохімічна корозія зовнішньої поверхні труб.

У газових свердловинах при підвищенні видобутку може відбуватися зміна стану і переміщення пластових флюїдів, що може призвести до виникнення поверхневих ореолів загазованості. Тому за станом гідравлічного розриву пласта слідкує організація газогеохімічного контролю.