9. Біологічні фактори, що зумовлюють децелерацію молодого покоління.

Децелерація виражається в уповільненні темпів росту й формування, збільшенні випадків дисгармонійного розвитку й дефіциту маси тіла, зниження функціональних резервів організму, затримку фізичного та статевого розвитку, Причинами децелерації дітей і підлітків є невідповідність кліматогеографічних, екологічних і соціально-економічних умов життя, порушення режиму організованої рухової активності, навчального навантаження, харчування та інші фактори, екологічний фактор, генні мутації, погіршення соціальних умов життя і, насамперед, харчування, все те ж зростання інформаційних технологій, які почали приводити до перезбудження нервової системи і, у відповідь на це, до повторного її гальмування, зниження фізичної активності.

10. Соціально-екологічні фактори, дотримання яких є основою психофізичного розвитку дитини в дошкільному та молодшому шкільному віці.

Серед зовнішніх факторів, які впливають на розвиток дитини, важливу роль відіграє навколишнє середовище, тобто загальна ситуація, в якій вона розвивається, особливо соціальні, екологічні, культурні умови життя. Соціальне середовище діє не тільки як обставина, умова розвитку, а як його джерело, оскільки в ньому є все, чим повинна оволодіти дитина. Воно складається не тільки з безпосереднього оточення дитини, а становить єдність макросередовища (суспільство як певна соціально-економічна, соціально-політична та ідеологічна система), мезосередовища (національно-культурні, соціальні особливості регіону), мікросередовища (безпосереднє середовище життєдіяльності: сім'я, сусіди, групи однолітків, культурні, навчально-виховні заклади). У різні періоди дитинства компоненти соціального середовища по-своєму впливають на психічний розвиток особистості. Важливим досягненням немовлячого періоду є поява в дитини потреби у спілкуванні в людьми, що спонукає її шукати контакти з дорослими, робить її чутливою до стосунків дорослих, готовою перебудувати свою поведінку відповідно до їх підказок, оволодіти специфічними людськими діями. Позбавлені спілкування діти не виявляють інтересу до навколишнього світу, перебувають у напівсонному стані, пасивно реагують на зовнішні первинні стимули. У них запізнілий розвиток рухів, вони відстають в оволодінні мовою, піддатливіші за своїх ровесників хворобам. Ця патологія дитячого розвитку охарактеризована як госпіталізм. На формування особистісних якостей дитини значною мірою впливає атмосфера в її сім'ї: чи займають батьки однакову позицію; виявляють до неї переважно суворість і вимогливість чи ніжність і вимогливість; наскільки теплі дружні стосунки в сім'ї тощо. Життєвим досвідом і наукою доведено, що діти, які виховуються в доброзичливій, демократичній атмосфері, мають багато переваг у своєму психічному розвитку.

11. Завдання вчителя-дефектолога з корекції навчання та виховання дитини.

Завдання та обов'язки. Планує і здійснює навчальну, виховну,

корекційну, компенсаційну, реабілітаційну роботу з дітьми, які

мають вади у фізичному або розумовому розвитку. Забезпечує умови

для засвоєння ними відповідних навчальних та

компенсаційно-корекційних програм з урахуванням порушень, вікових

індивідуальних особливостей дітей, сприяє їх соціальній

реабілітації та адаптації, профорієнтації. Вивчає і фіксує

динаміку розвитку дітей, виробляє оптимальну педагогічну

стратегію, проектує шляхи навчання, виховання, реабілітації та

соціальної адаптації кожної дитини. Обирає ефективні форми,

методи, засоби навчально-виховного, корекційно-реабілітаційного

процесу. Стверджує настановами й особистим прикладом повагу до

принципів загальнолюдської моралі, батьків, жінки,

культурно-національних, духовних, історичних цінностей України,

країни походження, дбайливе ставлення до навколишнього середовища.

Готує вихованців до життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди

між усіма народами. Дотримується педагогічної етики, поважає

гідність дитини, учня, захищає їх від будь-яких форм фізичного або

психічного насильства, запобігає шкідливим звичкам, пропагує

здоровий спосіб життя. Вимагає від учнів дотримання статуту

освітньої установи. Контролює забезпечення здорових і безпечних

умов навчання, виховання, праці. Підтримує зв'язки з батьками,

надає їм консультативну педагогічну допомогу з питань освіти,

фізичного й психічного розвитку їх дітей. Постійно вдосконалює

свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну

культуру. Веде встановлену документацію.