6. Зміст і характер науково-дослідної роботи студентів

Навчально - дослідна робота студентів є обов’язковою і визначається навчальними планами спеціальності. Головним завданням студентів у науково-дослідній діяльності є: оволодіння методами, методиками самостійного розв’язання педагогічних завдань, методологією наукового пізнання; формування дослідницьких умінь і навичок глибокого аналізу ситуації, синтезу, узагальнення, інтерпретації отриманих результатів, абстрактного мислення, планувати і прогнозувати результати своєї діяльності, ефективної організації праці; поглиблене вивчення навчального матеріалу.

Проте важливо, щоб студент усвідомив об’єктивну потребу займатися специфічним видом діяльності, а науковий керівник урахував індивідуальні психологічні особливості характеру, темпераменту особистості студента, визначивши попередньо ступінь готовності студентів до виконання завдань творчого характеру через види діяльності, де максимально можуть розкритися здібності особистості.

Крім того, студенти з допомогою викладачів повинні набути умінь користуватись науковою, довідковою, методичною літературою, що видана рідною та іноземними мовами; володіти методикою перекладу і реферування тексту, володіти навичками комп’ютерної обробки даних; володіти методами інформаційного пошуку.

Таким чином система професійної підготовки повинна бути спрямована на підготовку педагога-дослідника нового типу мислення, якому притаманний високий динамізм, для якого головним є культ пошуку пізнання, а не лише знань. Разом з тим у студентів необхідно розвивати високу вимогливість до себе, толерантне ставлення до протилежної думки, погляду, позиції.

Насамкінець зазначимо, що наукова робота студентів стає невід’ємною складовою частиною учасників навчально-виховного процесу у вищих закладах України. Її результати сприяють вдосконаленню навчального процесу, створюють сприятливі умови для ефективної підготовки конкурентноспроможних, висококваліфікованих фахівців.

Зміст і характер науково-дослідної роботи студентів визначаються:

— проблематикою науково-дослідницької і науково-методичної діяльності кафедр, факультетів, вищого навчального закладу;

—тематикою досліджень, що здійснюються кафедрами у творчій співпраці із закладами освіти;

— умовами дослідної роботи студентів, наявністю бази дослідження, можливостей доступу до потрібної наукової інформації, наявністю комп'ютерної техніки, забезпечення науково-дослідної роботи студентів кваліфікованим науковим керівництвом.

7. Система спеціальної освіти як основна сфера професійної діяльності логопеда.

Логопед повинен володіти вмінням, проводити психолого- педагогічне обстеження з метою визначення ходу психічного розвитку, у відповідності віковим нормам, а також:

- методами диференціальної діагностики для визначення типу порушень;

- методами консультування дітей і дорослих з відхиленнями в мовленнєвому розвитку, їх батьків і педагогів із проблем навчання, розвитку, життєвого та професійного самовизначення;

- методами психопрофілактичної роботи, спрямованої на створення сприятливого психологічного клімату в навчальному закладі, родині;

- уміннями та прийомами навчання дітей з порушеннями мовлення навчальним предметам у загальноосвітніх спеціальних корекційних закладах;

- методами виховання дітей з мовленнєвою патологією;

- знаннями про профілактику та методи корекції звичок, що шкодять здоров´ю, способах захисту від несприятливого впливу соціального середовища;

- способами надання психологічної допомоги в небезпечних і надзвичайних ситуаціях природного, техногенного та соціального походження;

- сприяє підвищенню психолого-педагогічної культури педагогів і батьків;

- навичками організації та проведення науково-дослідної роботи.

Видами професійної діяльності логопеда виступають: викладацька, освітня, виховна, корекційно-розвивальна, діагностико- аналітична, культосвітня, науково-методична, управлінська.

Професійна діяльність вчителя-логопеда формується і розвивається під впливом самостійно існуючих об'єктивно необхідних структур діяльності (загальні педагогіка і психологія, медично-біологічні та лінгвістичні основи логопедії, спеціальні педагогіка і психологія, фахові знання етіології, клініки, діагностики, профілактики і корекції мовленнєвих порушень та вміння і навички їх застосовувати в логопедичній роботі). Також в структуру професійної діяльності входять і значущі соціальні, соціокультурні і соціально-психологічні характеристики групи як її суб'єкта. Діяльність педагогів-логопедів відзначається суттєвим зворотнім зв'язком: з одного боку – дія на осіб з вадами мовлення з метою їх адаптації до умов суспільства, а з іншого – вплив на саму професійну діяльність та її подальший розвиток.