33. Поняття про уяву. Функції уяви.

Відображаючи об'єктивну дійсність, людина не лише сприймає те, що на неї діє в певний момент, або згадує те, що на неї діяло раніше. Життя потребує від людини створення образів і таких об'єктів, яких вона ще ніколи не сприймала, уявлення подій, свідком яких вона не була, передбачення наслідків своїх вчинків, програмування своєї діяльності тощо.

Уява належить до вищих пізнавальних процесів і є необхідною стороною будь-якої діяльності. Уява породжується потребами, що виникають у житті людини, і насамперед, потребою змінити ті чи інші предмети навколишнього світу. Людина не може розпочинати роботу, не уявивши собі готовий результат своєї праці.

Уява виникла і розвинулася в процесі праці людини. З розвитком і ускладненням трудової діяльності удосконалювалась і уява. Так, первісна людина була слабкою в боротьбі з природою: вона не могла пояснити того, що відбувалося навколо. В результаті народилося уявлення про існування сил природи, що стоять перед людиною. Так, поступово з'явилася релігія. Сучасна людина багато що може пояснити, але все ж таки уява продовжує відігравати в її житті величезну роль, оскільки немає меж пізнанню і роботі думки.

Уява - це психічний процес створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду.

Функції уяви полягають:

1) у моделюванні кінцевого результату діяльності людини і тих засобів, які необхідні для його досягнення;

2) у створенні програми поведінки людини, коли проблемна ситуація невизначена;

3) у створенні образів, які не програмують діяльність, а підміняють її;

4) у створенні образів об'єктів з опорою на схеми та описи;

5) у створенні принципово нових предметів та явищ тощо.

34. Прийоми створення образів уяви.

Образи уяви класифікують:

1) Образи предметів і явищ, в даний момент не спостережуваних, але доступних для сприймання в принципі (були в минулому, відомі за описами).

2) Образи об’єктів, не спостережуваних через обмеженість органів чутів, але фіксовані приладами (радіація).

3) Образи об’єктів, які повинні бути створені людиною або виник-нути у процесі розвитку (план будинку, прогноз).

4) Образи об’єктів, що не існували, не існують і не можливих в майбутьньому (казкові герої).

Щоб відрізнити образи уяви від уявлення, потрібно оцінити на-скільки творчим був процес творення цих образів; на скільки прин-циповим є розрив із реальністю.

Для уяви характерне більше виявлення цих ознак.

Образи уяви виникають, як новий синтез елементів, виділених у відомих елементах та явищах.

Засоби створення образів уяви:

1) Гіперболізація – це перебільшення або зменшення об’єктів (ки-лим-літак, велетень, ліліпут, гноми).

2) Акцентування – перебільшення окремих частин з метою викли-кати до них увагу (в карикатурах, в шаржах).

3) Доповнення: в основі – образ певного предмету плюс елементи інших (модернізація техніки).

4) Аглютинація – поєднання елементів різних вражень (русалка, кентавр).

5) Реконструкція: за частиною добудовується цілісна структура (робота реставраторів, археологів).

6) Типізація: вираження загальних ознак групи об’єктів у конкрет-ному образі (образи художньої літератури).

7) Символізація: зображення має приховане значення (байки).