8. Методи розуміння психіки людини.

Ці методи використовують з метою надання психологічної до­помоги людині. До найпопулярніших методів, метою яких є ро­зуміння неповторного внутрішнього світу людини, належать: ем-патичне слухання, ідентифікація та інтерпретація внутрішнього світу іншої людини.

Метод емпатичногослухання(від гр. empatheia — співпережи­вання) побудовано на так званому «емоційномурозумінні» про­блем клієнта і на здатності психолога співпереживатийому, поста­вивши себе на йогомісце. При цьомуситуаціяіншоїлюдини не стількиосмислюється, скількипереживається. Психолог бере до увагилініюповедінкиклієнтаабойого точку зору, приймаєїїзіспівчуттям. Метод вимагаєдотриманняпевних правил, а саме: близькоїдистанціїміжспіврозмовниками, контакту очей, повноїзосередженості на співрозмовниковітощо.

Метод ідентифікації(від лат. identifico— ототожнювати) — це метод, спрямований на логічнерозумінняпсихологічних проблем клієнта. Йогопобудовано на здатності психолога подумкипоста­вити себе на місцеклієнта, уподібнити себе до нього і діятивідповідно до цього. На відмінувідемпатичногослухання, у цьо­мувипадку, уподібнивши себе до клієнта, психолог будуєсвоюпо­ведінку так, як їїбудувала б іншалюдина. Тобто, вінзаймаєпо­зиціюклієнта і дієвідповіднодонеї. При цьомузастосовуютьтакілогічніоперації, як порівняння, аналізтощо.

Метод інтерпретаціївнутрішньогосвітуіншоїлюдини як ме­тод психологіїпобудовано на використанні психологом свогодосвіду. Розумінняіншоїлюдинивідбувається за аналогією.

9. Головні властивості і функції психіки.

Психіка (від гр. psyche— душа) — це така форма активного відображення суб'єктом об'єктивної реальності, яка виникає у процесі взаємодії людини із зовнішнім світом.

Людська психіка наділена характерними лише їй властивостя­ми: єдністю свідомого та несвідомого, ідеального та матеріального, суб'єктивного та об'єктивного, частини та цілого, стану та процесу, біологічного та соціального.

Єдність свідомого та несвідомого — основна властивість людсь­кої психіки. Свідома діяльність людини підкоряється соціальним законам суспільства, несвідома — принципові задоволення. Свідо­ме та несвідоме в психіці людини не є альтернативою. Вони постійно переходять одне в одне.Надсвідомі процеси (наприклад, творче осяяння) розгор­таються у формі тривалої та напруженої роботи свідомості, які тимчасово переходять у несвідому сферу, щоб потім знову повер­нутися у свідомість у вигляді нових творчих ідей, нових почуттів тощо.

Єдність ідеального та матеріального. Якщо розглядати об'єк­тивно існуючий предмет і психічний образ цього предмета, то, з одного боку, цей образ ідеальний, бо в центральній нервовій сис­темі людини немає іншого, матеріального, предмета, а є лише відо­браження реально існуючого. Однак, з іншого боку, виникнення психічного образу пов'язане з матеріальними процесами, що відбуваються в корі головного мозку. Ідеальним у психіці є те, що існує лише у наших відчуттях, сприйманні, мисленні, уяві тощо.

Єдність суб'єктивного та об'єктивного. Психіка людини суб'єк­тивна з огляду на те, що вона має відбитки індивідуальних особливо­стей людини, відображаючи своєрідність її життєвого досвіду, інтересів, установок, емоцій тощо; принципово недоступна для об'єктивного спостереження (про внутрішні зміни психіки ми може­мо судити лише на основі зовнішніх виявів); не забезпечує повної адекватності пізнання (наприклад, ілюзії сприймання, соціальні упе­редження тощо). Водночас психіка людини не могла б давати нам інформацію про навколишній світ, якби була лише суб'єктивною. Інший бік психіки — її об'єктивність: відносна адекватність і біологічна безсторонність. Відносна адекватність — це часткова від­повідність психічного відображення об'єктивно існуючій інформації про предмети та явища.

Єдність частини і цілого. У психології є два найпоширеніші трактування психічного: складніші психічні явища побудовано з простіших; психічне у своїй основі є цілісним утворенням і не зво­диться до «психічних атомів».

Єдність стану і процесу. Сучасна психологічна наука доводить, що психіка водночас є і процесом, і станом. Наприклад, людинаможе перебувати у стані тривоги, задоволення або уважності. За­лежно від цього конкретного стану такі психічні процеси, як сприймання, мислення або запам'ятовування будуть відбуватися по-різному. Тому стан ніколи не можна відривати від процесу.

Єдність біологічного і соціального. У сформованій психіці сучас­ної людини біологічне та соціальне існує в певному співвідно­шенні: психічна діяльність формується залежно від природних да­них людини під впливом суспільних умов та виховання.

Психіка виконує дві головні функції: відображення та регу­ляції. Завдяки функції відображення людина отримує інформацію про навколишній світ, опрацьовує, оцінює і виражає своє ставлен­ня до неї. Регуляторна функція дає змогу посилювати та послаб­лювати психічну діяльність, активізувати її та гальмувати, а також виявляти індивідуальні відмінності у діяльності людей.